Справа №22ц/0590/9340/12 Головуючий у 1 інстанції
Ткаченко Л.В.
Категорія 27 Доповідач Прокопчук Л.М
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 вересня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого: судді Прокопчук Л.М.
Суддів Могутової Н.Г., Корчистої О.І.
При секретарі Кондрашові Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 23 травня 2012 року, -
В С Т А Н О В И В :
Заочним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 23 травня 2012 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом - 1.016.102,27 грн., заборгованість за відсотками 515.009,46 грн., пеню за порушення погашення судної заборгованості - 1.828.983,07 грн., пеню за порушення погашення відсотків 801.908,79 грн., а також судовий збір в сумі 1700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн., а всього 4.163.734,50 грн. (а.с. 198-199).
Ухвалою того ж суду від 27.07.2012 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 212-213).
Представник відповідачки подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій порушує питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, з тих підстав, що суд не повно та не всебічно дослідив матеріали справи, дав їм невірну оцінку та невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що номер кредитного договору, копія якого є в справі та якій закінчується цифрами 2054, невідомо ким перекреслено та вручну дописано 2109, виправлення сторонами не засвідчено. Не звернув суд увагу і на те, що згідно заяви на видачу готівки по ній отримана готівка за кредитним договором № 014/11-175/2059 від 10.08.2006 року, якого в справі немає. Суд не з'ясував, хто та коли відкривав рахунок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на ім'я відповідачки, на якій були перераховані 330.000 дол. США. Доказів того, що вони відкривались за заявою відповідачки позивач не надав. На думку апелянта вказані обставини свідчать про те, що доказів отримання відповідачкою грошових коштів за кредитним договором за № 014/11-175/2054 або № 014/11-175/2109 від 09.08.2006 року суду надано не було. Крім того посилається на те, що судом не дана оцінка постанови Київського районного суду м. Донецька від 17.05.2010 року, винесеній у кримінальній справі, якою встановлено, що без відома ОСОБА_3 та у її відсутність грошові кошти в сумі 330.000 дол. США були видані з каси невстановленій досудовим слідством особі; по теперішній час кредит не погашений, заборгованість складає 127.173,34 дол. США, якими при неустановлених обставинах заволодів ОСОБА_5 (а.с. 219-222).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачки підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 вересня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір про надання кредиту в сумі 330.000 дол. США зі сплатою 14% річних. Моментом вчинення правочину є момент отримання грошей позивачкою від відповідача. З ксерокопії заявки на видачу готівки від 11.08.2006 року вбачається, що позивачці виданий кредит на рахунок № НОМЕР_2 в сумі 330.000 грн. Вказана заява підписана відповідачкою, що вбачається з рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13.10.2011 року по цивільній справі за позовом відповідачки про визнання кредитного договору недійсним, згідно з яким в задоволенні позову відповідачці відмовлено. При цьому зазначеним рішенням суду встановлено, що згідно висновку експерта № 33 від 12.02.2009 року підписи від імені позивачки за кредитним договором № 014/11-175/2054 від 09.08.2006 року, у заяві на видачу готівки № Р20/1460-145 від 11.08.2006 року, в заяві-анкеті від 07.08.2006 року виконані ОСОБА_3
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що відповідачка отримала гроші за кредитним договором, а тому повинна сплатити заборгованість. Стосовно посилання відповідачки на постанову Київського районного суду м. Донецька у кримінальній справі суд зазначив в рішення, що вона не є преюдиціальною і цей доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлено, що не заперечується відповідачкою, що між сторонами 09.08.2006 року було укладено кредитний договір, на виконання якого відповідно до умов п. 4.1 договору банк перерахував на відкритий з цією метою на ім'я відповідачки позичковий рахунок обумовлену договором грошову суму 330.000 дол. США. Вказані кошти були отримані відповідачкою, про що свідчить її підпис на заяві про видачу готівки від 11.08.2006 року (а.с. 16).
Відповідачкою не оспорюється справжність її підпису як на кредитному договорі, так і на заяві про видачу готівки. Крім того зазначена обставина встановлена рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13.10.2011 року, яким в задоволенні позову відповідачки про визнання вказаного кредитного договору недійсним відмовлено (а.с. 93-101). Вказане рішення ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12.12.2011 року залишено без змін (а.с. 90 - 92).
Кредит видавався строком на 36 місяців по 09.08.2009 року, повертати його відповідачка зобов'язалася щомісячно в розмірі 1|36 частки від суми отриманого кредиту (а.с. 6).
Зобов'язання за кредитним договором відповідачка не виконує з липня 2008 року, що призвело до утворення заборгованості на загальну суму 4.162.004,59 грн., що підтверджено розрахунком (а.с. 80-89).
Таким чином, відповідно до положень ч.2 ст. 509, ст. 526 ч.1 ст.1049, ч.2 ст.1050, ст.1054 ЦК України у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачкою права позивача були порушені, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
Доводи апеляційної скарги щодо виправлення в номері кредитного договору та невірного зазначення номеру кредитного договору та дати в заяві на видачу готівки не заслуговують на увагу. Сторони визнають, що між ними 09.08.2006 року було укладено кредитний договір на суму 330.000 дол. США. Інших договорів в цей період між ними не укладалось. Позовні вимоги заявлені з приводу не виконання саме вказаного кредитного договору. Невірне зазначення номеру кредитного договору та дати укладання в заяві на видачу готівки представник позивача пояснив помилкою при друкуванні при заповнення бланку заяви.
Суд першої інстанції в рішенні дав оцінку як доказу по справі постанові Київського районного суду м. Донецька від 17.05.2010 року про закриття провадження у кримінальній справі, зазначивши, що вона не є преюдиціальним доказом. (а.с. 57-71).
Така оцінка вказаному доказу є вірною відповідно до вимог ч.4 ст. 61 ЦПК України та роз'яснень, що містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідач та його представник з'явились в судове засідання суду першої інстанції 23.05.2012 року в 11:00 та очікували засідання до 11:30, але судом справа розглянута у їх відсутність чим були порушені їх права, доказами не підтверджені, тому не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до постанови Верховного Суду України по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №6-63цс12 від 11.07.2012 року, яка відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, тому висновок суду про те, що моментом вчинення спірного правочину є момент отримання грошей відповідачкою, є невірним, але він не впливає на правильне по суті рішення суду.
Заява відповідачки про зменшення розміру неустойки відповідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України та п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у справі відсутня, за таких обставин підстав для застосування ч.3 ст. 551 ЦК України немає.
З огляду на вищенаведене, відповідно до положень ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід відхилити і залишити рішення без змін.
Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 23 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий, суддя Л.М. Прокопчук
Судді Н.Г. Могутова
О.І. Корчиста