Справа №2-596/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Білера П.П.

Номер провадження 22-а/1890/13114/12 Суддя-доповідач - Попруга С. В.

Категорія - 100

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Попруги С. В.,

суддів - Литовченко Н Н. О., Собина О О. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області (далі-Управління)

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області

про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок та нарахування державної пенсії та додаткової пенсії,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано Управління здійснити перерахунок державної пенсії як інваліду 3 групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 6 мінімальних пенсії за віком, згідно ч.4 ст.54 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до встановлення нового розміру прожиткового мінімуму починаючи з 01 березня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру пенсії за віком визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01 березня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та є інвалідом III групи, що підтверджується посвідченнями.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, котрі втратили працездатність, який установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік і береться за основу при визначенні мінімального розміру пенсії за віком.

Колегія суддів вважає висновок суду законним та обґрунтованим.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені та закріплені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ч.4 ст.54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії I, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до I категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам 3 групи 50 % мінімальної пенсії за віком.

За ст.53 цього ж Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Отже, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється в розмірі, визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

На порушення вищезгаданих норм закону відповідач здійснював обчислення та підвищення вищезгаданих пенсій із застосуванням положень постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року, № 530 від 28 травня 2008 року, № 654 від 16 липня 2008 року, № 1308 від 02 грудня 2009 року, що призвело до порушення прав позивача.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.ст.50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до п. п. 12, 13, 14, 15, 17 п. 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» з 1 січня 2008 року внесені зміни, зокрема, до ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п. п. 12, 13. 14. 15, 17 п. 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Тому перерахунок пенсії позивачу повинен розраховуватися із розмірів, передбачених ст. 50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ч.3 ст.67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, який щороку встановлюється законом про державний бюджет України на відповідний рік.

Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому, обґрунтованими також є висновки суду щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги, за встановлених обставин, не впливають на висновки суду по суті спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України м. Охтирка Сумської області залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - < (підпис) >

Судді - < (підписи) >

< З оригіналом згідно >