КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-727/10 Головуючий у 1-й інстанції: Димбіцький Ю.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Собків Я.М.,

суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати територіальне управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період 01.04.2010 року по 01.09.2010 року.

Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2010 року позов задоволено, визнані протиправними дії територіального управління Пенсійного фонду України, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.04.2010 року по 01.09.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.

З доповіді судді -доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін -не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період 01.04.2010 року по 12.04.2010 року включно з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 198, частини 1 статті 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та залишає позовну заяву без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області, а тому на його користь необхідно здійснити перерахунок пенсії за період з 01.04.2010 року по 01.09.2010 року, а саме: нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу у вигляді щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що також підтверджується посвідченням.

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зазначена вище редакція ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»чинна після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктом 1 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. N 107-VI.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог - законним і обґрунтованим.

Так, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетним у застосуванні.

Також судом першої інстанції було вірно зроблено висновок про те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Але колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання. Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі.

Проте, судом першої інстанції не виконані вимоги ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України, строк звернення до адміністративного суду не поновлений.

Враховуючи те, що позов було подано до суду першої інстанції 13.10.2010 року та строк звернення до адміністративного суду не поновлений, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повинен був прийняти до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 13.04.2010 року 01.09.2010 року.

Колегія суддів вважає, що позивач повинен був дізнатися про те, що пенсію йому виплачено у меншому розмірі в момент отримання ним такої пенсії.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Отже, позивач, має право на перерахунок пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 13.04.2010 року 01.09.2010 року, оскільки з даним позовом він звернувся 13.10.2010 року.

За таких обставин, позовні вимоги за період з 01.04.2010 року по 12.04.2010 року включно, слід залишити без розгляду.

Відповідно до положень ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 01.04.2010 року по 12.04.2010 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 99, 100, 159, 183-2, 197, 198, 202, 205, 206, 211 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2010 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням проведених виплат з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести виплати у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» період з 01.04.2010 року по 12.04.2010 року включно скасувати та адміністративний позов в цій частині залишити без розгляду.

В решті постанову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Борисюк Л.П.