ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.12 Справа № 26пд/5014/1626/2012.

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання недійсним договору оренди землі від 04.06.2009 №040941500213

в присутності представників сторін:

від позивача -представник за довіреністю ОСОБА_2, довіреність №78 від 01.08.2012;

від відповідача -головний спеціаліст юридичного відділу Смолій Д.С., довіреність №5968 від 08.08.2010.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про визнання недійсним договору оренди землі від 04.06.2009 №040941500213, державна реєстрація від 30.06.2009.

Відповідач відзивом б/н від 14.08.2012 вимоги позову відхилив та зазначив, що згідно п.8 спірного договору його укладено строком на 3 роки по 21.04.2012, отже його неможливо визнати недійсним, оскільки він вже припинив свою дію; що 24.07.2012 Сєвєродонецькою міською радою прийнято рішення №1941, яким вирішено припинити позивачу право оренди на земельну ділянку та розірвати договір оренди землі від 04.06.2009 №040941500213.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Рішенням 70-ої сесії Сєвєродонецької міської ради Луганської області 5-го скликання №3135 від 22.04.2009 „Про передачу в оренду земельної ділянки гр.ОСОБА_1." було вирішено затвердити гр.ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та умови її відведення, визначені в цьому проекту, під будівництво автостоянки (додаткова земельна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (п.1); припинено комунальному підприємству „СТрУ" право постійного користування на частину земельної ділянки площею 0,0664 га та вирішено передати в короткострокову оренду, строком на 3 роки гр.ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий №4412900000:06:021:0030 площею 0,0676 га (676 м2) за адресою: АДРЕСА_1 (п.2 рішення). Також п.4 вказаного рішення було зобов'язано гр.ОСОБА_1 в двотижневий термін укласти у письмовій формі договір оренди землі та надати його для організації державної реєстрації в Управління Держкомзему у м.Сєвєродонецьк Луганської області.

На виконання вказаного рішення 04.06.2009 між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець, відповідач) та ОСОБА_1 (позивач, орендар) був укладений договір оренди землі №040941500213, державна реєстрація від 30.06.2009, за умовами якого позивачу була надана в оренду земельна ділянка площею 0,0676 га, в т.ч.: під проходами, проїздами та площадками -0,0126 га, під зеленими насадженнями -0,0550 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1, п.2 договору).

Відповідно до п.8 договору він укладений на 3 роки строком по 21.04.2012 включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В п.9 вказаного договору сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 966 грн. 75 коп. на рік на період будівництва, що складає 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та 5639 грн. 83 коп. на рік після завершення будівництва, що складає 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В п.11 договору сторони визначили строки внесення орендної плати: щомісячно в розмірі: 80 грн. 56 коп. на період будівництва та 469 грн. 99 коп. після завершення будівництва протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

В розділі „Умови використання земельної ділянки" сторони передбачили, що земельна ділянка надається в оренду бід будівництво автостоянки (додаткова земельна ділянка) (п.14 договору) та визначили її цільове використання: землі комерційного використання (п.15 договору).

Згідно п.41 договору він набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення (за бажанням однієї із сторін договору), та його державної реєстрації.

Як вбачається з вказаного договору він пройшов державну реєстрацію в Сєвєродонецькому міському реєстраційному окрузі Луганської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" від 30.06.2009 за №040941900213, про що мається відповідна відмітка (а.с.9).

За актом приймання-передачі земельної ділянки в натурі від 30.06.2009 земельна ділянка була передана позивачу (а.с.9 на звороті).

Позивач вважає вказаний договір оренди землі недійсним, у вз"язку з відсутністю у ньому таких суттєвих умов, як строк дії договору та умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.152 Земельного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких в т.ч. відноситься і визнання правочину недійсним.

Предметом розгляду даної справи є питання недійсності правочину - договору оренди землі №040941900213 від 04.06.2009.

Загальні положення про правочин визначені в §1 глави 16 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до вимог даної статті умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру волевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Відповідно до приписів вказаної статті позивач в даному випадку повинен довести підстави недійсності вищезазначеного договору.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Статтею 16 Закону України „Про оренду землі" та ст.124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У п.2.26 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у частині першій статті 15 Закону України „Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним. Водночас згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України „Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України „Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N677. Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

У відповідності до вказаних приписів законодавства було прийнято рішення 70-ої сесії Сєвєродонецької міської ради Луганської області 5-го скликання №3135 від 22.04.2009 „Про передачу в оренду земельної ділянки гр.ОСОБА_1.", яке в передбаченому законом порядку не скасовувалось і не визнавалось недійсним.

На виконання зазначеного рішення було укладено 04.06.2009 між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець, відповідач) та ОСОБА_1 (позивач, орендар) договір оренди землі №040941500213, державна реєстрація від 30.06.2009.

Статтею 1 Закону України „Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст.13 Закону України „Про оренду землі" дається визначення договору оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1 і 2 ст.15 Закону України „Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору) було передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як було досліджено судом під час розгляду справи сторони в спірному договорі визначили предмет договору (п.4), об'єкт оренди (п.2), орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (п.п.9, 10, 11); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду (п.14 і п.15); умови збереження стану об'єкта оренди (п.16); умови і строки передачі земельної ділянки орендарю (п.17, п.18, п.19); умови повернення земельної ділянки орендодавцеві (п.20-п.24); існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини (п.25, п.26); відповідальність сторін (п.39, п.40).

Вказаний договір пройшов державну реєстрацію і державний реєстратор не знайшов підстав для відмови у її проведенні.

На день розгляду справи державна реєстрація вказаного договору є чинною і у встановленому законодавством порядку не скасовувалась.

Позивач за позовом вважає, що сторони в договорі не встановили строку його дії, але вказаний довід є надуманим і безпідставним, оскільки в п.8 договору сторони чітко визначили строк його дії -на 3 роки строком по 21.04.2012 включно (а.с.8), а в.41 договору сторони визначили, що він набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення (за бажанням однієї із сторін договору) та його державної реєстрації. Доводи позивача про те, що в договорі йде мова про три дати, з яких відраховується термін дії договору, також необґрунтовані, оскільки в преамбулі договору зазначено дату його підписання сторонами (04.06.2009), що кореспондується з іншими положеннями договору, в т.ч. п.41, в п.8 зазначено дату, до якої він діє (21.04.2012 включно), а в п.41 йде мова про державну реєстрацію договору, оскільки з моменту підписання договору сторонами і його державною реєстрацією має місце деякий проміжок часу, пов'язаний з його державною реєстрацією та вчиненням дій, які передбачені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073, внаслідок чого державна реєстрація договору оренди була проведена 30.06.2009, про що мається відповідний запис.

Посилання позивача не те, що в договорі оренди землі не було передбачено умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, є необґрунтованими та не є підставою для визнання договору №040941500213 від 04.06.2009, державна реєстрація від 30.06.2009 недійсним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.81 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Таким чином, законом встановлено заборону на відчуження вказаного права, а тому відповідач правомірно не включив вказаної умови до договору №040941500213 від 04.06.2009 і її не включення не впливає на його дійсність.

Враховуючи викладене, сторони передбачили у спірному договорі оренди землі всі істотні умови, які вважали необхідними і які передбачені законом для договорів оренди землі.

Інших підстав, визначених законом, для визнання договору оренди землі №040941900213 від 04.06.2009 недійсним судом не встановлено.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов про те, що у зв'язку із закінченням строку дії договору його неможливо визнати недійсним так, як він припинив свою дію, і на те, що Сєвєродонецькою міською радою прийнято рішення №1941 від 24.07.2012 „Про припинення права користування на земельні ділянки", є необґрунтованими, оскільки розірвання договору не може будь-яким чином впливати на оцінку обставин щодо вимог про визнання його недійсним, оскільки недійсний правочин не створює правових наслідків для сторін договору, починаючи з моменту його підписання сторонами, а розірвання договору припиняє зобов'язання сторін на майбутнє, але встановлює та регулює права та обов'язки сторін під час всього періоду дії оспорюваного договору. Розірвання договору також не відміняє правові наслідки вчинених на його виконання сторонами дій, на відміну від визнання договору недійсним.

Судовий збір покладається на позивача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 04.09.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 10.09.2012.

Суддя С.С. Єжова