РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої: Перегінець Л.В.
Суддів: Шалаути Г.І., Бойчука І.В.
Секретаря Городецької У.С.
з участю представника апелянта Тригубенка В.Р.,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06.06.2012 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13.02.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №IFUWGA00000011, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 44537,55 євро з відсотковою ставкою 10,08% на
____________________________________________________________________________
Справа №2/0916/549/2011 Головуючий у 1 інстанції Лущак Н.І.
Провадження № 22ц/0990/1467/2012 Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
Категорія 27
рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 20.02.2017 року.
В порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 16.02.2007 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки на нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 103,0 м.кв., що знаходиться по АДРЕСА_1
Однак даний договір не був нотаріально засвідчений, оскільки ОСОБА_3 відмовився з'явитись до нотаріуса, посилаючись на небажання нести витрати за нотаріальні послуги.
Відповідно до умов кредитного договору боржник зобов'язаний погашати кредит щомісячно. Однак, станом на 25.08.2011 року відповідач допустив заборгованість у розмірі 46178,81 євро, з них: 33005,60 євро - заборгованості за кредитом; 8957,47 євро - заборгованості по процентах за користування кредитом; 1767,26 євро - заборгованості по комісії за користування кредитом; 2448,48 євро - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
З огляду на те, що сторони домовились стосовно всіх істотних умов договору і відбулось часткове виконання його умов, позивач просив суд визнати дійсним договір іпотеки на підставі ст.220 ЦК України та звернути стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з невиконанням боржником основного зобов'язання, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у будинку, що є предметом іпотеки.
Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06.06.2012 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
ПАТ КБ «Приватбанк» з таким рішенням не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права.
Зокрема зазначає, що 13.02.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №IFUWGA00000011, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 44537,55 євро. Відповідно до ст.ст.526,527,530,629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору. Однак станом на 25.08.2011 року відповідач порушив умови договору, допустивши заборгованість у розмірі 46178,81 євро.
16.02.2007 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки на нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 103,0 м.кв., що знаходиться по АДРЕСА_1 Відтак, з огляду на положення ст.33 Закону України «Про іпотеку» банк має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи та ухвалив помилкове рішення. Просить рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06.06.2012 року скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги позивача, а саме: звернути стягнення на будинок загальною площею 103,0 м.кв., що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом продажу предмета іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у спірному будинку, із зняттям з реєстраційного обліку.
У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених в ній мотивів.
Представник відповідача доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просить в задоволенні скарги відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Встановлено, що13.02.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (з 30.04.2009 року - ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №IFUWGA00000011, згідно якого відповідач одержав кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 13.02.2007 р. по 20.02.2017 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 40000,00 євро на наступні цілі: оновлення зовнішніх стін будинку, заміна комунікацій, та добудова цегляного гаражу, а також у розмірі 4 537,55 євро на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0.84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми щомісяця в період сплати у розмірі 0.20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 кредитного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 кредитного договору, з періодом сплати з «15» по «20» число кожного місяця у сумі 613,49 Євро (а.с. 9-11).
В порядку забезпечення виконання вищевказаного зобов'язання 16.02.2007 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки.
Згідно п.35.3 предметом іпотечного договору є нерухоме майно, а саме: в цілому домоволодіння, яке знаходиться за АДРЕСА_1 та земельна ділянка, призначена для присадиби (діл. №1) та особистого підсобного господарства (діл.2,3) площею 0,6717 га, розташована в с. Гончарівка Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області.
Пунктом 18.8.1 іпотечного договору визначено, що у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, іпотекодержатель (банк) має право звернути стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення своїх вимог.
15.08.2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслало вимогу відповідачу ОСОБА_3 щодо належного виконання зобов'язань по кредитному договору. Однак, останній належним чином договірних зобов`язань не виконав і станом на 25.08.2011 року допустив заборгованість по кредитному договору в розмірі 46178,81 євро, що за курсом валют НБУ еквівалентно 532367,01 грн.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, ПАТ КБ «ПриватБанк» заклав позовну вимогу про визнання дійсним договору іпотеки від 16.02.2007 року, посилаючись на ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення такого договору.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, договір іпотеки 16.02.2007 року нотаріально посвідчений, зареєстрований в установленому порядку та в цілому відповідає вимогам ст.203 ЦК України.
В силу дії ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 щодо дійсності договору не заперечував. Відтак судова колегія вважає позовну вимогу ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо визнання договору іпотеки дійсним безпідставною.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність на час укладання договору іпотеки майна, яке є предметом іпотеки, а саме - будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1.
При цьому, суд не взяв до уваги довідку Палагицької сільської ради № 48/02-34 від 01.06.2012 року про зміну порядкового номеру будинковолодіння ОСОБА_3 з «АДРЕСА_1» на «АДРЕСА_1», у зв'язку з переписом по господарської книги, та зіслався на її невідповідність інструкції з ведення по господарського обліку в сільських (селищних) радах, затвердженої наказом Держкомстату України 17.07.2000 року № 234, та інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державного комітету статистики України 18.04.2005 року №95.
Однак колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, зважаючи на наступне.
Як вбачається договору іпотеки від 16.02.2007 року, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме - домоволодіння, яке знаходиться за АДРЕСА_1 та складається з: цегляного житлового будинку житловою площею 56,8 кв.м. та загальною площею 1103,0 кв.м., позначеного за планом земельної ділянки літерою «А»; цегляних гаража, літньої кухні, сараю загальною площею 97,0 кв.м., позначених за планом земельної ділянки літерою «Б»; цегляної вбиральні загальною площею 1,4 кв.м., позначеної за планом земельної ділянки літерою «В»; огорожі з шиферної плити загальною площею 34,7 кв.м., позначеної за планом земельної ділянки №1; огорожі з металевої сітки загальною площею 73,6 кв.м., позначеної за планом земельної ділянки № 2, і належить в цілому іпотекодавцеві ОСОБА_3 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області 25.07.2001 року на підставі рішення виконкому Палагицької сільської ради від 10.07.2001 року № 195, та зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 25.07.2001 року і записаний в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 67 та за реєстраційним № 2981931, що підтверджується Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 13.11.2006 року за № 12477430 (а.с.14,16).
Земельна ділянка , яка є предметом іпотеки, належить в цілому іпотекодавцеві на праві власності на підставі Державеного акту на право приватної власності на землю серії ІФ-14-22-2/000083, виданого Палагицькою сільською радою Тлумацького району Івано-Франківської області 20.02.1995 року на підставі рішення 18 сесії Палагицької сільської ради від 29.12.1993 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності за землю за № 83 (а.с. 14,17).
Таким чином, з огляду на наявність правовстановлюючих документів, висновок суду про відсутність на час укладення договору іпотеки предмета іпотеки є помилковим.
Разом з тим, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до розділу V зазначеного Закону можливо в тому числі шляхом надання іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки.
Відповідно до ст. 39 зазначеного Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:
загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;
опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;
пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;
початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012, № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» дано роз'яснення про те, що позовна заява про вирішення спору, що виникає з кредитних правовідносин, за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам, встановленим статтею 119 ЦПК, а залежно від предмета та підстави позову - і вимогам, які містяться у спеціальному законодавстві. Зокрема, у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у заяві має бути викладено обставини, необхідні для ухвалення рішення, зокрема відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку".
Згідно ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» просив: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFUWGA00000011від 13.02.2007 року в розмірі 46178,81 євро, що за курсом НБУ від 23.08.2011 року (1євро=11,528383) становить 532367,01 грн., звернути стягнення на будинок загальною площею103,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.
Разом з тим, у позовній заяві не зазначено: заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Таким чином, відсутні необхідні фактичні дані, на підставі яких суд міг ухвалити рішення в порядку ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства, позовна вимога ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, задоволенню не підлягають.
При таких обставинах справи рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307,309,313-316, 317 ЦПК України колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволити частково.
Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06.06.2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в позові ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору іпотеки від 16.02.2007 року та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, виселення - відмовити.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Перегінець Л.В.
Судді: Шалаута Г.І.
Бойчук І.В.