ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2012 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючогоКоротких О.А.,
суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі Чернігівської області (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
У квітні 2009 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов'язати Фонд включити до актів щомісячної звірки витрати на виплату і доставку державної адресної допомоги, виплаченої ним у складі пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 1 травня 2008 року по 30 березня 2009 року на загальну суму 152 020 грн 77 коп.
На обґрунтування своїх вимог управління ПФУ зазначало, що відповідно до статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) відділення Фонду повинно відшкодувати управлінню ПФУ всі виплати, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, у тому числі і витрати на виплату державної адресної допомоги.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 5 червня 2009 року у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697; далі - Порядок) не врегульовано спірні відносини, які виникли у випадку, що розглядається оскільки врегульований ним порядок підписання актів, звірки розрахунків передбачає відсутність спору.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 травня 2010 року, залишеною без зміни ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2011 року, постанову суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.
Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до статей 21, 25 Закону № 1105-XIV і згідно з Порядком відшкодування Фондом ПФУ витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, здійснюється за рахунок коштів Фонду.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, управління Фонду посилається на неоднакове застосування касаційним судом Закону № 1105-XIV у подібних відносинах і просить скасувати постанову суду касаційної інстанції. На обґрунтування заяви Фонд додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2011 року (№ К28091/10), яка, на його думку, підтверджує неоднакове правозастосування.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 березня 2012 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2011 року у справі № К-2238/10, про перегляд якої подано заяву, цей суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що відповідно до статей 21, 25 Закону № 1105-XIV і згідно з Порядком відшкодування Фондом ПФУ витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, здійснюється за рахунок коштів Фонду.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2011 року (№ К28091/10), яка додана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції виходив із того, що Законом 1105-XIV, Порядком та постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - постанова КМУ № 265) не передбачено можливості відшкодування Фондом витрат із виплати державної адресної допомоги. Така адресна допомога не передбачена ні в переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом відповідно до статті 21 Закону 1105-XIV, ні у встановленому пунктом 4 Порядку переліку виплат, передбачених до відшкодування Фондом ПФУ.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку про неоднакове застосування цим судом положень Закону
1105-XIV.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний в установленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, у тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Аналіз положень постанови КМУ № 265, якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога, як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати з виплати державної адресної допомоги.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 6 червня 2011 року (справа № 21-57а11), 20 червня 2011 року (справа № 21-59а11) та 14 листопада 2011 року (справа № 21-343а11).
Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що переглядається, про обґрунтованість вимог управління ПФУ щодо відшкодування за рахунок відділення Фонду витрат, пов'язаних із виплатою щомісячної державної адресної допомоги, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки при вирішенні справи суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, то заяву відділення Фонду слід задовольнити.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
Заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі Чернігівської області задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийО.А. Коротких
Судді:
В.П. БарбараІ.С. Берднік
Л.Ф. ГлосТ.В. Гошовська
Л.І. Григор'єваМ.І. Гриців
В.С. Гуль В.І. Гуменюк
М.Б. ГусакА.А. Ємець
Т.Є. ЖайворонокВ.В. Заголдний
Г.В. КанигінаМ.Р. Кліменко
Є.І. КовтюкП.І. Колесник
М.Є. КороткевичВ.І. Косарєв
О.В. КривендаВ.В. Кривенко
Н.П. ЛященкоВ.Л. Маринченко
В.В. ОнопенкоЛ.І. Охрімчук
П.В. ПанталієнкоВ.Ф. Пивовар
П.П. ПилипчукБ.М. Пошва
О.Б. ПрокопенкоА.І. Редька
Я.М. РоманюкЮ.Л. Сенін
А.М. СкотарьТ.С. Таран
О.О. ТерлецькийІ.Б. Шицький
В.Ф. ШколяровА.Г. Ярема