Судове рішення #24553955

Справа № 2-5970/07 провадження № 22-ц/0390/1432/2012 Головуючий у 1 інстанції:Іщук Л.П.

Категорія: 37 Доповідач: Свистун О. В.



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


05.09.2012 року місто Луцьк


Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді Свистун О В,

суддів - Овсієнка А.А., Лівандовської-Кочури Т.В., ,

при секретарі Губарик К.А, ,

представника відповідача Торчинської селищної ради - Бабіюк Л.Р.,

особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3, її представника - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно,

за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в розгляді справи - ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 2 листопада 2007 року,


В С Т А Н О В И Л А:


Позивач ОСОБА_5 звернувся в суд із позовом до Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно покликаючись на те, що його батькам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належав на праві власності житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 Після смерті батька у 1980 році мати фактично прийняла спадщину, оскільки проживала разом із батьком на день його смерті, але належним чином право власності не оформила. У 1992 році померла мати і він, як єдиний спадкоємець прийняв спадщину. Однак, коли звернувся до нотаріальної контори йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки були відсутні документи на будинковолодіння.


Рішенням Луцького міськрайонного суду від 2 листопада 2007 року позов ОСОБА_5 до Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

Визнано за позивачем ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 як на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі справі, ОСОБА_3 вказує на незаконність рішення суду першої інстанції, оскільки порушено її права та права її сім'ї на користування спірним будинком, так як проживають у будинку з 1995 року. Вважають, що купили спірний будинок у брата позивача ОСОБА_8, оскільки останній продав їй цей будинок після смерті батьків за що вона заплатила йому кошти. Крім того, вважає, що тільки ОСОБА_8 прийняв спадщину.

Просила рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2012 року ухвалу апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2011 року, якою було скасовано дане рішення суду першої інстанції, а провадження в справі закрите, скасовано та направлено справу на новий апеляційний розгляд.

В судовому засіданні особа, яка не брала участі в розгляді справи - ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали з підстав у ній зазначених.

Позивач ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і скасуванню не підлягає, так як договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 не укладався. Вважає, що він разом із братом прийняв спадщину, оскільки брат проживав періодично у будинку батьків, а після смерті матері він поселив свого сина для проживання у спірному будинку і документи на будинок знаходилися у нього в м. Луцьку.

Представник відповідача Торчинської селищної ради - Бабіюк Л.Р. апеляційну скаргу заперечила.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, позивача ОСОБА_5 та представника Торчинської селищної ради - Бабіюк Л.Р., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, належав ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується довідкою Торчинської селищної ради (а.с.5). Відповідно до



свідоцтв про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10,11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли його дружина ОСОБА_7 та син ОСОБА_5, які вели спільне господарство в будинку, тобто вступили в управління та володіння спадковим майном. Після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняв позивач у справі ОСОБА_5, проте через відсутність документів на будинок не оформив спадкові права у встановленому законом порядку. При цьому суд покликався на довідку Торчинської селищної ради від 10.09.2007 року (а.с.6), з якої вбачається, що після смерті власника будинку ОСОБА_6 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року і не встигла переоформити на себе спадщину. Єдиним спадкоємцем на даний час є син ОСОБА_5, позивач по справі.

Однак, такі висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, які встановлені в судовому засіданні, нормам матеріального права, які діяли на момент відкриття спадщини та є передчасними.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_5 зазначив у позовній заяві, що він не може оформити право на спадщину після смерті батьків, оскільки за батьками не було оформлено право власності на дане будинковолодіння в бюро технічної реєстрації.

Під час розгляду справи у судовому засіданні встановлено, що спірне будинковолодіння зареєстроване у встановленому законом порядку і власником є ОСОБА_6 (а.с.36). При цьому до матеріалів справи було приєднано свідоцтво про право власності на жилий будинок, видане на ім'я ОСОБА_6, що спростовує доводи позивача про неможливість прийняття спадщини та оформлення права на спадщину у нотаріальній конторі.

Крім того, позивач не надав суду доказів, що він звертався в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини та не надав суду відмови нотаріуса.

З роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п. 23 вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Отже, з наведеного слідує, що позовні вимоги заявлено передчасно, підстав для задоволення позову немає, а тому в позові слід відмовити.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 стверджує про те, що вона в 1995 році купила даний жилий будинок у брата позивача ОСОБА_8, який прийняв спадщину після смерті батьків. Останній поселив її у даному будинку, де вона разом із сім'єю на законних підставах проживає по


даний час. Оригінали документів на будинок були передані їй ОСОБА_8 і знаходяться у неї, що вона підтвердила, надавши їх для огляду судом апеляційної інстанції. З довідки Торчинської селищної ради вбачається, що ОСОБА_3 проживає у даному будинку без реєстрації з 1996 року. Також ОСОБА_3 надала суду розписку від імені ОСОБА_8 про отримання ним грошей за спірний будинок.

Отже, судом встановлено, що особа, яка не брала участі у справі, постійно починаючи з 1996 року разом із своєю сім'єю проживає в спірному будинку та вважає його власним, оскільки сплатила кошти ОСОБА_8 Крім того, проводить оплату за користування електроенергією.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 310, 315, 317, 319, 218, 60 ЦПК України, ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 р.), постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», колегія суддів, -


В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі в розгляді справи ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 2 листопада 2007 року в даній справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_5 до Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .


Головуючий:


Судді:



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація