Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-4653/2012р. Головуючий у 1-й інстанції: Васецька В.В.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.,
суддів: Денисенко Т.С.,
Коваленко А.І.,
при секретарі Свинаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства „Запорізький електровозоремонтний завод" про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА :
У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПрАТ „Запорізький електровозоремонтний завод" про відшкодування моральної шкоди .
В позові зазначав, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах з 1985 року по 2009 рік. У серпні 1989 року на виробництві з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав серйозне ушкодження здоров'я. Відповідно до акту про нещасний випадок, причинами нещасного випадку є відсутність належного керівництва і нагляду за дотриманням правил техніки безпеки при виконанні робіт і низька трудова дисципліна. Він отримав перелом обох кісток правої гомілки. Надалі розвинувся остеомеліт обох кісток правої гомілки, збільшилися вени правового стегна і гомілки, виникла трофічна виразка. Внаслідок отриманого ушкодження йому присвоєна 3 група інвалідності безстроково. У зв'язку з отриманим ушкодженням здоров'я, він змушений був тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження., відновлювальні процедури. Всі ці фактори викликають у нього негативні емоції й переживання. Порушені його нормальні життєві зв'язки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. З цих підстав просив стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 126029 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2012 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, заперечення представника відповідача Мальчева В.Є., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню на підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як установлено судом, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ВАТ ( на тепер -ПрАТ) „Запорізький електровозоремонтний завод" з 22 травня 1985 року по 30 квітня 2009 року, коли звільнився за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 10-12, 70, 71).
22 серпня 1989 року з ним стався нещасний випадок, що підтверджено актом про нещасний випадок від 23 серпні 1989 року №5 форми Н-1. На цьому акті міститься напис про те, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, з посиланням на протокол №47 від 05 вересня 1989 р. (а.с. 4-5, 6-7). З виписки з протоколу президії профсоюзного комітету Запорізького електровозоремонтного заводу від 05 вересня 1989 р. №47 вбачається, що президія постановила вважати нещасний випадок, який трапився сі слюсарем ОСОБА_3, не пов'язаний з виробництвом (а.с. 64, 65, 66).
В 1998 році ОСОБА_3 звернувся до адміністрації заводу з проханням переглянути зазначений акт, яким нещасний випадок був визнаний не пов'язаним з виробництвом, проте йому в перегляді було відмовленою (а.с. 77-78, 79).
Між тим, рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2001 року був задоволений позов ОСОБА_3 до Запорізького Електровозоремонтного заводу про поновлення права на виплату втраченого заробітку у зв'язку з виробничою травмою та поновлено його право на виплату втраченого заробітку у зв'язку з виробничою травмою, що була ним одержана 22 серпня 1989 року. З зазначеного судового рішення вбачається, що після встановлення в жовтні 1999 року втрати працездатності на 40%, відповідач наказом №516 від 22 жовтня 1999 року призначив йому виплату втраченої частки зарплати, але за наказом №315 від 28 квітня 200 року виплати за протестом прокурора були припинені. (а.с. 131).
Згідно з наданими суду довідками про результати визначення втрати професійної працездатності у відсотках та довідок про висновки МСЕК від 06 жовтня 1999 року, 24 жовтня 2002 року, 27 жовтня 2004 року проведеними повторними оглядами визначено втрата працездатності ОСОБА_3 у 40% (а.с. 124, 125, 126, 127-128, 129).
Відмовляючи у задоволенні позов, суд першої інстанції правильно послався на те, що нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого позивач частково втратив працездатність, стався у вересні 1989 р. і на час ушкодження здоров'я закон не передбачав можливості відшкодування потерпілим моральної шкоди, положення ст.ст. 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України спірні правовідносини не регулюють.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2012 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: