Справа № 11 - 955, 2007 рік Головуючий у І - й інстанції: Андрущенко - Луценко С В.
Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач: Голубенко Н. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року вересня місяця 12 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Оніщенка В. І., суддів: Денисенко Л. М., Голубенко Н. В., за участю прокурора Адамець А. М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 липня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, з середньою освітою, не працюючу, не заміжню, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судиму
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на сім років позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст. 81 КПК України по справі вирішено долю речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною в тому, що 28 вересня 2005 року, близько 22 години 30 хвилин в будинку номер двадцять два по вул. Осипенка в м. Миргороді, вона під час сварки із співмешканцем ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно нанесла йому 4 удари по голові металевою сковородою. Внаслідок чого заподіяла потерпілому тілесні ушкодження у вигляді тяжкої черепно мозкової травми - субдуральної гематоми тім'яно -скроневої області зліва, крововиливи під м'яку мозкову оболонку тім'яно -скроневих ділянок та м'які тканини лобної ділянки зліва в скронево - тім'яній ділянці справа, які згідно висновку судово - медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя і в даному випадку зумовили настання смерті потерпілого.
В апеляції засуджена вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, залишення поза увагою суду доказів, які могли істотно вплинути на висновок суду, що призвело до неправильної кваліфікації її дій. Вважає, що
призначене покарання є надмірно суворим без врахування такої обставини, що на її утриманні, як одинокої матері, перебуває неповнолітня дитина, яка зараз знаходиться під опікою бабки. Просить вирок змінити, перекваліфікувати її дії на ст. 124 КК України і застосувати п. « б » ст.1 Закону України « Про амністію » від 19. 04. 2007 року.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку і відсутність підстав для задоволення апеляції засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, приходить -до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.
При перевірці матеріалів справи встановлено, що сформульовані у вироку висновки про винність засудженої у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені, дослідженими в судовому засіданні та докладно наведеними у вироку, доказами, яким суд дав всебічну та об'єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку.
ОСОБА_1, незважаючи на часткове визнання вини в судовому засіданні, впродовж досудового слідства на неодноразових допитах, а також під час відтворення обстановки та обставин події, відтворюючи деталі вчиненого, наводила докладні дані щодо своєї участі в заподіянні смерті потерпілому і в такий спосіб викривала саму себе у вчиненні злочину.
Враховуючи наведене й те, що показання засудженої ОСОБА_1 по суті відповідають іншим об'єктивним доказам, рішення суду про покладення їх в основу вироку є обґрунтованим. Показання ОСОБА_1 зводяться до того, що саме від її неодноразових ударів сковородою по голові настала смерть ОСОБА_2
Достовірність цих показань підтверджується свідченнями ОСОБА_3, даними, які містяться в протоколах огляду, відтворення обстановки та обставин події, а також у висновку комісійної судово - медичної експертизи ( а. с. 79, 67-74, 82-86, 187 - 198 ). Як випливає з висновку зазначеної експертизи механізмом утворення тяжкої черепно - мозкової травми слугувало не менш ніж два удари в тім'яно -скроневі ділянки голови тупим предметом, як встановлено судом - металевою сковорідкою. З урахуванням морфологічних особливостей черепно - мозкової травми вона не могла утворитися при падінні ОСОБА_2 та удари об тупі предмети. Тому, за таких обставин твердження в апеляції про можливість настання смерті потерпілого від поштовху ОСОБА_3 з наступним ударом його головою об стіну є неспроможними.
З показань засудженої, як під час досудового, так і судового слідства вбачається, що після втручання ОСОБА_3, потерпілий ОСОБА_2 припинив душити її за шию. Незважаючи на це, вона схопила сковорідку та нанесла нею декілька ударів по голові потерпілого. Отже, наведене свідчить про нанесення ОСОБА_1 ударів після того, як фактично припинилося суспільно - небезпечне діяння з боку ОСОБА_2
З огляду на стан здоров'я потерпілого, про що стверджують засуджена та її матір - ОСОБА_3, спроба ОСОБА_2 відштовхнути від себе останню не являла реальної загрози заподіяння шкоди. Таким чином, за обставинами справи було очевидно, що в застосуванні засобів захисту з боку ОСОБА_1 необхідність відпала, а відтак, вона діяла не з метою захисту від суспільно -небезпечного посягання, а тому доводи апеляції про перекваліфікацію її дій на менш тяжку статтю є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що висновок суду про слабкий стан здоров'я ОСОБА_2 побудований на припущеннях - суперечить матеріалам кримінальної справи, оскільки під час досудового ( а. с. 8-9, 75-76 ), що досліджено в судовому засіданні та судового слідства ( а. с. 232 - 233, 265 ) про це стверджували засуджена ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_3
У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують як об'єктивну, так і суб'єктивну сторони злочину, допитані всі особи, показання яких мають суттєве значення для справи. З урахуванням цього колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляції доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, залишення поза увагою доказів, які могли істотно вплинути на висновки суду та юридичну кваліфікацію дій ОСОБА_1 є неспроможними.
В результаті докладного дослідження і належної сукупності здобутих у справі доказів суд дії ОСОБА_1 правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК України.
При обранні покарання засудженій суд першої інстанції відповідно до загальних засад призначення покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і наведені в апеляції та призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.
З огляду на обставини справи, а також зібрані конкретні дані про особу винної, - колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного їй покарання.
Обране покарання засудженій є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Таким чином, вирок суду є законним та обґрунтованим і підстави для його зміни відсутні.
Істотних порушень кримінально - процесуального законодавства по справі не допущено.
З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 липня 2007 року - без зміни.