ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.09.12 Справа № 26/5014/1676/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтохімінвест", м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення заборгованості за договором №407 від 16.10.2006 в сумі 8140 грн. 96 коп., пені в сумі 8140 грн. 96 коп., інфляційних нарахувань в сумі 08 грн. 14 коп. та 3% річних в сумі 187 грн. 35 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -юрисконсульт Пальчик М.О., довіреність №12-01-22/383 від 13.03.2012;

від відповідача -юрисконсульт Галахова Г.В., довіреність №08/09-1 від 09.08.2012.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором №407 від 16.10.2006 в сумі 14110 грн. 98 коп., пені в сумі 14110 грн. 98 коп., інфляційних нарахувань в сумі 127 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 202 грн. 97 коп.

В судових засіданнях 21.08.2012, 28.08.2012 згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

Відповідач відзивом б/н від 13.08.2012 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що у п.2.1 договору №407 від16.10.2006 та у додатку „Розрахунок максимальних погодинних і річних навантажень з опалення" сторони встановили річну витрату тепла на опалення приміщення Q=7,5 Гкал/рік і змін до вказаного договору сторонами не вносились, а позивач заявив заборгованість виходячи з теплового навантаження 13Гкал/рік, що є необґрунтованим; що штрафні санкції також нараховані необґрунтовано і позовна заява не містить обґрунтованого їх розрахунку.

Заявою №12-03-439 від 27.08.2012 позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 8140 грн. 96 коп., пеню в сумі 8140 грн. 96 коп., інфляційні нарахування в сумі 08 грн. 14 коп., 3% річних в сумі 187 грн. 35 коп. та надав відповідний розрахунок.

Суд, враховуючи приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, приймає вказану заяву до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду по справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором №407 від 16.10.2006 в сумі 8140 грн. 96 коп., пені в сумі 8140 грн. 96 коп., інфляційних нарахувань в сумі 08 грн. 14 коп. та 3% річних в сумі 187 грн. 35 коп.

Клопотанням б/н від 28.08.2012 відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 8140 грн. 95 коп., а в частині стягнення пені просив суд зменшити її розмір на 70%, враховуючи, що порушення зобов'язання виникло саме з вини позивача, який виставив рахунок на більшу суму.

Додатковим відзивом б/н від 06.09.2012 відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Державним підприємством „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (позивач, енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Нафтохімінвест" (відповідач, споживач) 16.10.2006 був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №407, за умовами якого енергопостачальна організація прийняла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1 договору).

Відповідно до п.2.1 теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води в приміщення за адресою: пр.Гвардійський, 23 в межах Qрік=0,0035Гкал/год, 7,5 Гкал/рік на опалення в період опалювального сезону.

В п.5.1 договору сторони домовились, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться згідно рахунків, виписаних на підставі проекту теплопостачання у приміщення по пр.Гвардійський, 23, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів, встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради, у 10-денний термін після одержання рахунку.

Відповідно до п.5.2 договору орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 1275 грн. 00 коп., ПДВ 255 грн. 00 коп., всього 1530 грн. 00 коп. (з 16.10.2006 до 01.03.2007 згідно рішення №1759 від 10.10.2006). Ціна за 1 Гкал (тариф) 170 грн. 00 коп. без ПДВ та 1613 грн. , ПДВ 323 грн. 00 коп., всього 1936 грн. 00 коп. (з 01.03.2007 згідно рішення №528 від 27.02.2007). Ціна за 1 Гкал (тариф) 215 грн. 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених відділом цін Луганської облдержадміністрації.

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.8.1 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Враховуючи викладене, договір продовжував свою дії відповідно на кожний рік, починаючи з 2007 року.

Як зазначив позивач, на виконання вказаних умов договору в опалювальний період 2011-2012 роки він поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді в обсязі 13 Гкал на суму 14110 грн. 98 коп. та пред'явив відповідачу на оплату відповідний рахунок (а.с.11), який отриманий оператором видеоконтролю. Також позивач надсилав відповідачу претензію з вимогою про стягнення боргу (а.с.12).

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 14110 грн. 98 коп., за стягнення якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України „Про теплопостачання" передбачена обов"язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В ч.1 ст.26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачені істотні умови, які є обов'язковими для договору теплопостачання: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору №407 від 16.10.2006, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, які визначені законом як необхідні для договорів даного виду та які сторони вважали за необхідне обумовити в договорі, про що свідчить підписання договору сторонами та скріплення печатками (а.с.16).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.5.1 договору сторони встановили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться згідно рахунків, виписаних на підставі проекту теплопостачання у приміщення по пр.Гвардійський, 23, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів, встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради, у 10-денний термін після одержання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунок №407 від 31.10.2011 (а.с.11) за теплову енергію на опалювальний сезон 2011-2012 рік, який відповідач повинен був оплатити до 21.11.2011, враховуючи п.5.1 договору та дату отримання рахунку 11.11.2011, чого відповідачем зроблено не було.

Факт отримання теплової енергії відповідачем не заперечується, але оспорюється кількість теплової енергії, яка повинна була бути йому поставлена.

Так, відповідач зазначив, що в п.2.1 договору сторони обумовили, що Q рік складає 7,5 Гкал/рік, а не 13 Гкал/рік як заявлено позивачем і що змін відносно збільшення розміру теплової енергію, що поставляється позивачем, до договору №407 сторони не вносили.

Вказані обставини стали підставою для подання позивачем суду заяви №12-03-439 від 27.08.2012 про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач перерахував заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію в опалювальний період 2011-2012 роки з тепловим навантаженням Q рік=7,5 Гкал/рік, яка склала 8140 грн. 96 коп., враховуючи тарифи, що встановлені Постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України Державному підприємству „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" №131 від 30.09.2011 та №136 від 16.03.2012.

Також позивач зробив відповідний перерахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, які були заявлені за поданою позовною заявою.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Таким чином позивачем підтверджено заборгованість відповідача за договором №407 від 16.10.2006 в сумі 8140 грн. 96 коп. (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог №12-03-439 від 27.08.2012) і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Доводи відповідача про те, що у нього не виникло зобов'язань з оплати теплової енергії в кількості 13Гкал/рік є обґрунтованими в частині того, що п.2.1 договору була встановлена Q рік=7,5 Гкал/рік, а не 13Гкал/рік, інші доводи про те, що відповідач не вправі оплачувати виставлений рахунок є необґрунтованими, враховуючи умови договору №407 від 16.10.2011. Крім того, відповідач мав право звернутися до позивача з проханням здійснити перерахунок суми боргу або обґрунтувати його, чого останнім зроблено не було.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.6.2 договору сторони домовились, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Вказаний Закон є спеціальним, тому посилання відповідача на те, що розмір пені підлягає нарахуванню виходячи з подвійної облікової ставки НБУ є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно та обґрунтовано нарахована відповідачу пеня за період з 22.11.2011 по 21.05.2012 в сумі 8140 грн. 96 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №12-03-439 від 27.08.2012).

Доводи відповідача, що в договорі №407 неточно встановлена дата, з якої починається нараховуватися неустойка у вигляді пені, є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось, в п.5.1 договору сторони чітко визначили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться згідно рахунків у 10-денний термін після одержання рахунку.

Враховуючи те, що виставлений позивачем рахунок №407 від 31.10.2011 отриманий відповідачем 11.11.2011, який останній повинен був оплатити до 21.11.2011, але не зробив цього, тобто допустив порушення зобов'язання, позивач правомірно почав нараховувати пеню з 22.11.2011.

У задоволенні клопотання відповідача б/н від 28.08.2012 про зменшення суми пені на 70% суд відмовляє, враховуючи наступне.

Пунктом 3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України надано право господарському суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд, враховуючи доводи відповідача, викладені у поданому клопотанні про зменшення розміру пені, не вбачає винятковості обставин, які б були підставою для зменшення розміру пені. Крім того, відповідач отримавши рахунок позивача №407 від 31.10.2011, не звертався до нього з проханням здійснити перерахунок, не здійснив оплати наданих послуг з урахуванням умов договору, в т.ч. п.2.1.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, позивачем правомірно нараховані 3% річних за період з 22.11.2011 по 27.08.2012 в сумі 187 грн. 35 коп. та сума інфляційних нарахувань за період з грудня 2011 року по липень 2012 року в розмірі 08 грн. 14 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №12-03-439 від 27.08.2012).

З вищенаведеного вбачається, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №12-03-439 від 27.08.2012).

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 928 грн. 85 коп. покладається на відповідача, а в іншій частині на позивача, враховуючи, що ним був сплачений мінімальний розмір судового збору, який визначений Законом України „Про судовий збір" та враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог №12-03-439 від 27.08.2012.

У судовому засіданні 06.09.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтохімінвест" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафтохімінвест", вул.Ломоносова, б.3, м.Сєвєродонецьк Луганської області, код 31845423 на користь Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м.Сєвєродонецьк Луганської області, код 00131050 заборгованість в сумі 8140 грн. 96 коп., пеню в сумі 8140 грн. 96 коп., інфляційні нарахування в сумі 08 грн. 14 коп., 3% річних в сумі 187 грн. 35 коп., судовий збір в сумі 928 грн. 85 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 07.09.2012.

Суддя С.С. Єжова