Справа № 225/1162/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.09.2012 року Тростянецький ра йон ний суд Він ни цької області
в скла ді:
го ло ву ю чо го су д ді: Костюк Г.М.,
при се к ре та рі: Плохій А.А.,
з участю позивача: ОСОБА_3,
представника позивача: ОСОБА_4,
представника відповідачки: ОСОБА_5,
та представника 3-ої особи: Джоган Л.В.,
роз гля ну в ши у від кри то му су до во му за сі дан ні в смт. Тростянець ци ві ль ну спра ву за по зо вом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, за участю третіх осіб на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Відділу державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції та Відділу Державної виконавчої служби Крижопільського районного управління юстиції про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про зменшення заборгованості по аліментах, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.04.2012р. йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-301, виданого Тростянецьким районним судом 15.04.2004р. про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини, та про те, що відповідно до розрахунку державної виконавчої служби заборгованість по аліментам становить 23 494,96 грн. При розгляді судом справи про стягнення з нього на користь відповідачки аліментів на утримання дитини ОСОБА_9 він присутнім не був. Після припинення шлюбних відносин із відповідачкою добровільно направляв кошти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9 на адресу її матері. Загалам за період з 2005 року по 2012 рік він добровільно сплатив аліменти в сумі 11 010,00 грн., що підтверджується квитанціями про поштові перекази коштів. Просив суд зменшити розмір його заборгованості по аліментах на суму добровільно сплачених коштів на утримання сина 11 010,00 грн. і звільнити від сплати у цій частині заборгованості.
Ухвалою суду від 12.07.2012р. залучено до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ державної виконавчої служби Крижопільського районного управління юстиції (а.с.35).
Відповідно до копії свідоцтва про одруження та копії паспорту відповідачка ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с.24-25).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 уточнили позовні вимоги, просили суд частково звільнити ОСОБА_3 від сплати заборгованості за аліментами на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_9 в сумі 11 010,00 грн. у зв'язку з їх добровільною сплатою. Додатково кожен окремо суду пояснили, що про стягнення аліментів за рішенням Тростянецького райсуду від 13.04.2004 року позивач не знав у зв'язку з тим, що дане рішення було прийнято у його відсутність. Про наявність заборгованості по аліментах дізнався в березні 2012 року, коли надійшло повідомлення від ВДВС Крижопільського РЮУ. На протязі багатьох років, не знаючи про дане рішення суду, він добровільно за домовленістю зі своєю рідною тіткою ОСОБА_11 передавав останньою кошти на утримання сина, які надсилались поштою на адресу матері відповідачки ОСОБА_12, так як відповідачка тривалий час проживає в місті Києві на зйомних квартирах. Адреси її позивач не знає. А їх спільний син багато часу проводив у бабусі ОСОБА_12 За попередньою домовленістю з останньою, кошти на утримання дитини направлялись на її адресу. Кошти передавав через свою тітку, яка проживала в с. Козинці Тростянецького району, оскільки з 2006 року проживав в с. Левків Крижопільського району, де створив сім'ю з іншою жінкою. У зв'язку з добровільною сплатою аліментів в сумі 11 010,00 грн., що є обставиною, яка має істотне значення в розумінні ст. 197 СК України, просили частково звільнити позивача від сплати заборгованості в цій частині боргу. При розгляді справи по суті позивач не заперечив, що у 2005 році державному виконавцю написав заяву про зобов'язання сплачувати аліменти не менше як по 60,00 грн. щомісячно. Позивач не оспорює нараховану йому суму заборгованості, просить часткового звільнити його від її сплати на суму добровільно сплачених аліментів в розмірі 11 010,00 грн. Зазначив, що цим самим не звільняє себе від обов'язку сплатити решту суму заборгованості.
Відповідачка ОСОБА_7 в судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, позов не визнала. В судове засідання, призначене на 03.09.2012р., не з'явилася про час та місце розгляду повідомлена належним чином. За згодою сторін суд вважає можливим розглянути справу у її відсутність.
Представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечив щодо задоволення позову. Суду пояснив, що позивач ухилявся від сплати аліментів за рішенням суду, у зв'язку з чим утворилась вказана заборгованість. Не заперечив, щодо отримання коштів в сумі 11 010,00 грн. на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9 ОСОБА_12, зазначивши, що ці кошти були сплачені тіткою ОСОБА_9 ОСОБА_11 і сплачувалися не його грошима, а грошима тітки та сплачувалися відповідно не на користь відповідачки. Також зазначив, що сума 11 010,00 грн. не є аліментами, вважає дані кошти іншою допомогою для дитини, а тому підстав для звільнення позивача від заборгованості в цій сумі не вбачає. Представник відповідачки також не згідний із нарахованою відділом ДВС сумою заборгованості, оскільки вважає, що дана сума нарахована в мінімальній сумі, без урахувань дійсних заробітків позивача. А тому з цих підстав вважає, що позов не може бути задоволено. Просив застосувати позовну давність до вимог позивача.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Відділу державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції Джоган Л.В. позов визнала частково, суду пояснила, що у Відділі на виконанні знаходилось виконавче провадження №5431720 від 13.04.2004 року, яке перебувало в провадженні кількох державних виконавців. На підставі виконавчого листа №2-301, виданого Тростянецьким районним судом 13.04.2005 року про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_7 було відкрито 02.03.2005 року виконавче провадження. ОСОБА_3 було направлено попередження про необхідність сплати існуючої на той час заборгованості. Відповідно до заяви останнього від 16.03.2005 року, він зобов'язався сплачувати аліменти по 60,00 грн. щомісячно. Про добровільну сплату ним аліментів в сумі 11 010,00 грн. державному виконавцю не було відомо. У 2012 році було встановлено, що ОСОБА_3 в с. Козинці Тростянецького району не проживає, вибув в с. Левків Крижопільського району. У зв'язку з цим, за відсутності відомостей про працевлаштування боржника, виходячи із розміру середньостатистичної заробітної плати за кожен рік існування заборгованості, було зроблено розрахунок заборгованості по аліментах. Станом на 29.03.2012 року заборгованість становить 23 494,06 грн. Зазначений розрахунок жодним із учасників виконавчого провадження не був оскаржений. Виконавче провадження у відділі ДВС Тростянецького РУЮ було закінчено, передано на виконання до ВДВС Крижопільського РУЮ за місцем проживання боржника. Враховуючи, що відділ ДВС не має заінтересованості у даному спорі, представник третьої особи у його вирішенні покладається на розсуд суду.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби Крижопільського районного управління юстиції в судове засідання повторно свого представника не направив, про місце та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток (а.с.46, 52). Причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.
Суд, за згодою сторін, вважає можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділу державної виконавчої служби Крижопільського районного управління юстиції за наявними у справі доказами.
Свідок ОСОБА_11 суду показала, що являється рідною тіткою позивачу ОСОБА_3, ростила його як свого сина. З 2006 року він проживає в с.Левків Крижопільського району Вінницької області та має іншу сім'ю. З племінником вони домовилися, що вона буде пересилати передані ним гроші дитині. Були випадки, коли вона пересилала свої кошти від імені ОСОБА_3, адже вони є однією сім'єю і не бачить в цьому нічого поганого. За домовленістю із бабусею неповнолітнього сина ОСОБА_9 ОСОБА_12 кошти пересилалися на її адресу, так як відповідачка ОСОБА_7 проживає в м. Києві на зйомних квартирах, постійної адреси проживання не має, а внук ОСОБА_9 більше часу проживає із бабусею ОСОБА_12 Разом із сплатою цих коштів дитині передавались гостинці та подарунки.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що являється матір'ю відповідачки ОСОБА_7 Зазначила, що донька зареєстрована за адресою її проживання, однак постійно проживає в м. Києві, до останнього часу - на різних зйомних квартирах. Не заперечила, що отримувала поштовими переказами кошти від ОСОБА_11, але вважає що ці кошти не є аліментами, а є матеріальною допомогою неповнолітньому сину на його потреби. Отримані кошти витрачались виключно на дитину. Вважає, що ці кошти платив не позивач ОСОБА_3, а тому вони не є аліментами, він зобов'язаний сплатити всю суму заборгованості.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи №2-301/04 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, матеріали виконавчого провадження №5431720, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірваний. Від шлюбу мають сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відповідно до рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.04.2004 року з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_9 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до його повноліття, але не менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Рішення прийнято без участі відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні (а.с.7 цивільної справи №2-301).
На підставі заяви ОСОБА_7 постановою від 02.03.2005р. відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_3 Копія постанови направлена боржнику в с.Козинці Тростянецького району Вінницької області. ОСОБА_3 зобов'язався виплачувати аліменти щомісячно, але не менше 60 грн., про що свідчить його заява в матеріалах виконавчого провадження (а.с.1-2,4 виконавчого провадження №5431720).
Відповідно до розрахунку Відділу Державної виконавчої служби Тростянецького РУЮ заборгованість ОСОБА_3 по аліментах станом на 29.03.2012р. становить 23 494,06 грн. (а.с.6).
Постановою державного виконавця ДВС Тростянецького РУЮ від 29.03.2012р. виконавче провадження з виконання виконавчого листа Тростянецького райсуду №2-301 закрито та направлено за місцем проживання боржника в ДВС Крижопільського РУЮ, де державним виконавцем, постановою від 02.04.2012р., на підставі постанови ВДВС Тростянецького РУЮ відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 (а.с.4-5).
Згідно розрахункових квитанцій про переказ коштів, на ім'я ОСОБА_12 у 2005р. було переказано 360,00 грн., у 2006р.- 700,00 грн., у 2007р.- 2 300,00 грн., у 2008р.- 1 950,00 грн., у 2009р. -1 800,00 грн., у 2010р.- 1 800,00 грн., у 2011р.- 1 800,00 грн., у 2012р.- 300,00 грн., а всього 11 010,00 грн. (а.с.56-65).
Між сторонами склалися правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України щодо обов'язку батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
З аналізу законодавства слідує, що аліментами є кошти, що за рішенням суду підлягають сплаті на утримання дітей, а також кошти, різні предмети (одяг, продукти харчування тощо), які мають надаватися батьками на утримання неповнолітніх дітей.
Суд приходить до висновку, кошти в сумі 11 010,00 грн., переказані на ім'я ОСОБА_12 на утримання неповнолітнього ОСОБА_9 є аліментами. Та обставина, що відправником аліментів згідно поштових квитанцій є ОСОБА_11, на думку суду, не є підставою вважати ці кошти не аліментними платежами, на що вказує представник відповідача, оскільки в судовому засіданні показами свідків встановлено, що ці кошти передавались ОСОБА_11 позивачем ОСОБА_3 для пересилання дитині, були отриманні одержувачем та витрачені виключно на потреби неповнолітнього ОСОБА_9
Таким чином, позивач ОСОБА_3 в добровільному порядку сплачував аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9, що підтверджується розрахунковими квитанціями, показами свідків. А тому суд, виходячи з об'єктивної життєвої ситуації та враховуючи загальні засади судочинства, а саме справедливість, розумність, добросовісність, вважає, що є всі підстави для часткового звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментіах на користь відповідачки.
Судом встановлено, що наявні обставини, що мають істотне значення, що дають підстави для часткового звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам в сумі 11 010,00 грн. з березня 2004 року по березень 2012 року, а саме: сплата ним аліментів на утримання дитини в добровільному порядку.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Твердження представника відповідачки про те, що позивач злісно ухилявся від сплати аліментів, не надав відомостей про свої реальні заробітки на час розгляду справи в суді, внаслідок чого розрахунок заборгованості по аліментах зроблений невірно та потребує перегляду та визначенню судом не приймається до уваги, оскільки вина позивача в злісному ухиленні від сплати аліментів в установленому законодавством порядку не доведена, розрахунок заборгованості по аліментах, зроблений державним виконавцем, учасниками виконавчого провадження не оскаржений.
Заява представника відповідача про застосування до заявлених вимог позовної давності не підлягає до задоволення, оскільки діючим Сімейним кодексом України у спорах щодо обов'язку батьків утримувати своїх дітей її застосування не передбачено.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 197 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 223 ЦПК, суд, -
в и р і ш и в :
Позов задовольнити.
Частково звільнити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, від сплати заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9, згідно рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 квітня 2004 року, а саме: від сплати заборгованості в розмірі 11 010 (одинадцять тисяч десять) гривень, яка виникла за період з березня 2004 року по березень 2012 року включно.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя: