АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2111/ 2007 Головуючий по 1-й інстанції
Хіневич В.І. Суддя-доповідач Прядкіна О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2007 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області у складі
Головуючого -судді Прядкіної О.В.
Суддів Макарчука М. А., Чернова СІ.
При секретарі Лимар О.М.
З участю
Адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2.
Позивача ОСОБА_3
Відповідача ОСОБА_4.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення місцевого Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 квітня 2007р.
по справі за позовом прокурорам Кременчука в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним
судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Прядкіної О.В., -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2003р. прокурор м. Кременчука звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_5ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зазначав, що подружжя ОСОБА_3 30 серпня 2002р. шляхом обману з боку відповідача оформили у приватного нотаріуса ОСОБА_7. договір дарування належних їм 2/3 частини квартири АДРЕСА_1
Вказував, що подружжя ОСОБА_3 за станом здоров»я потребують сторонньої допомоги, а син -ОСОБА_3. догляду за ними не здійснює.
За надані послуги по догляду до смерті ОСОБА_3 пообіцяли ОСОБА_4 нотаріально оформити на його ім»я заповіт на частину належної їм квартири, однак, повернувшись від нотаріуса, з»ясували, що замість заповіту оформлений договір дарування.
-2-
Просив визнати недійсним внаслідок обману договір дарування 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5. , ОСОБА_6. та ОСОБА_4.
В жовтні 2005р. ОСОБА_3. в інтересах батька на підставі нотаріально посвідченої довіренності звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому також просив визнати з моменту укладання недійсним договір дарування від 30 серпня 2002р. з посиланням на висновки судово-психіатричної експертизи, згідно якої батьки не могли розуміти своїх дій та керувати ними (а.с. 151-152).
В квітні 2006р. ОСОБА_3. в порядку правонаступництва після смерті батьків подав позовну заяву, в якому з посиланням на норми ЦК України, що набрав чинності з 01 січня 2004р. та висновки судово-психіатричної експертизи, просив визнати недійсним договір дарування від 30 серпня 2002р. частини квартири та визнати за ОСОБА_5. та ОСОБА_6. право власності по 1/3 частини на кожного квартири АДРЕСА_1 (а.с. 243-244).
Справа слухалась неодноразово.
Рішенням місцевого Крюківського районного суду М. Кременчука Полтавської області від 26 квітня 2007р. в задоволенні позову ОСОБА_3. відмовлено.
Ухвалою цього ж суду від 09 липня 2007р. позовна заява прокурора м. Кременчука в інтересах ОСОБА_5. та ОСОБА_6. залишена без розгляду за клопотанням прокурора (а.с. 386).
Рішення суду оскаржено ОСОБА_3., який в апеляційній скарзі просить рішення скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Колегія судців, перевіривши справу в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав :
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 30 серпня 2002р. ОСОБА_5. та ОСОБА_6. оформили у приватного нотаріуса ОСОБА_7. договір дарування ОСОБА_4. належних їм 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.
На час укладання договору дарування подружжя ОСОБА_5. та ОСОБА_6. не були визнані недієздатними.
Прокурор, звертаючись з позовними вимогами до суду в їх інтересах зазначав, що ОСОБА_5. та ОСОБА_6. ніби-то мали на меті оформлення заповіту, а не договору дарування, а вже вдома після нотаріальної контори з»ясували, що уклали договір дарування.
Таким чином, волевиявлення подружжя було спрямовано на передачу належного їм майна ОСОБА_4.
-3-
При цьому прокурор вказував, що нотаріус ОСОБА_7. всупереч вимогам ст. 5 Закону України »Про нотаріат» не роз»яснив сторонам їх прав та обов»язків по договору.
Між тим, суду не надано жодного доказу на підтвердження неправомірності дій приватного нотаріуса ОСОБА_7. при вчиненні договору дарування.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд вірно виходив з оцінки висновків судово-психіатричної експертизи у співвідношенні з іншими доказами.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів також приймає до уваги, що позивач ОСОБА_3. не є стороною угоди дарування, його вимоги пред»явлені поза межами трьохрічного строку позовної давності, поновити які він не просив.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду.
Встановивши такі обставини, суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення місцевого Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 квітня 2007р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.