ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2012 р. Справа № 13/026-12

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Сибіги О.М.,

розглянула

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 55" (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від05.06.12

у справі13/026-12

господарського судуКиївської області

за позовомвідкритого акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (далі - Комбінат)

доТовариства

простягнення 79 770,00 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Ігнатюк Д.С. (за дов. № 1296 від 12.04.12);

- відповідача:не з'явились

Ухвалою від 21.08.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б.,

Костенко Т.Ф., касаційну скаргу Товариства прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.08.12.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці та зайнятістю судді Костенко Т.Ф., розпорядженням від 27.08.12 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Сибіга О.М.

Про вказані обставини присутніх у судовому засіданні 30.08.12 представників сторін повідомлено. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.08.12 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 19.03.12 господарського суду Київської області (суддя -Наріжний С.Ю.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства на користь Комбінату 79 770,00 грн. заборгованості, а також судові витрати - 1 609,50 грн. судового збору.

Постановою від 05.06.12 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Алданової С.О., суддів -

Дикунської С.Я., Сітайло Л.Г.) рішення від 19.03.12 господарського суду Київської області залишено без змін.

Рішення та постанова мотивована тим, що позовні вимоги про стягнення з Товариства 79 770,00 грн. заборгованості є обґрунтованими оскільки Товариством не спростовано факту отримання продукції по кількості та якості.

Не погодившись з рішенням та постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 19.03.12 господарського суду Київської області та постанову від 05.06.12 Київського апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального права, зокрема: ст.ст. 251, 252, 253, 692 Цивільного кодексу України.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 30.08.12 письмового відзиву на касаційну скаргу від Товариства не надійшло, разом з тим згідно

ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Попередні судові інстанції, на підставі матеріалів справи встановили, що 25.08.11 між Комбінатом (продавець) та Товариством (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 23Р/К-11 (далі -Договір), згідно умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити камінь бутовий Овруцького родовища.

Розрахунок за поставлену продукцію Комбінатом, згідно з п.п. 4.4 Договору, проводиться на підставі виставлених рахунків Товариству в наступному порядку:

- сума ж/д тарифу узгодженої партії поставленої продукції (вартість транспортування) Товариство здійснює в формі 100% передоплати;

- розрахунок за вартість поставленої продукції Товариство проводить в наступному порядку:

- 10% вартості в формі передоплати;

- кінцевий розрахунок за кожну партію продукції проводиться протягом 30 календарних днів з моменту передачі продукції перевізнику.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховуючи Додаток № 1 до Договору приходить до висновку про визначення реквізитів відвантаження, а саме: станція призначення: Чернігів-Північний Південно-Західної залізничної дороги, код станції 325 104, вантажоотримувач: ТОВ "Чернігівагрдорстрой", код 2543.

Попередні судові інстанції встановили, що продукцію, яка вказана у Договорі було передана перевізнику з оформленням залізничної накладної, що в свою чергу являється договором перевезення.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом вересня-листопада 2011 року Комбінатом було передано перевізнику кварцитову продукцію (камінь-бут) на загальну суму 395 107,44 грн., а саме:

- згідно видаткової накладної та рахунку-фактури № РН-01106 від 07.09.11 на суму 73 824,72 грн., що підтверджено залізничною накладною

№ 34078279;

- згідно видаткової накладної та рахунку-фактури № РН-01197 від 26.09.11 на суму 73 878,72 грн., що підтверджено залізничною накладною

№ 34262105;

- згідно видаткової накладної та рахунку-фактури № РН-01288 від 17.10.11 на суму 77 592,00 грн., що підтверджено залізничною накладною

№ 34428615;

- згідно видаткової накладної та рахунку-фактури № РН-01392 від 09.11.11 на суму 86 928,00 грн., що підтверджено залізничною накладною

№ 34643882;

- згідно видаткової накладної та рахунку-фактури № РН-01429 від 21.11.11 на суму 82 884,00 грн., що підтверджено залізничною накладною

№ 34770297.

Також судовими інстанціями враховано наявність претензії № 4240 від 23.12.11, в якій Комбінатом було запропоновано Товариству перерахувати в загальному порядку наявну заборгованість за поставлену продукцію в сумі

79 770,00 грн., але на вказану претензію, яка була отримана Товариством, відповідь не була надана, вона залишена Товариством без задоволення і реагування.

Товариство стверджує, що не отримувалися рахунки № РН-01106 від 07.09.11, № РН-01197 від 26.09.11, № РН-01288 від 17.10.11, № РН-01392 від 09.11.11, № РН-01429 від 21.11.11, таким чином, зобов'язання щодо оплати товару у покупця не настало.

В той же час колегія суддів Вищого господарського суду України, враховує, що вказані рахунки-фактури направлені з порушенням вимог п.п. 4.4 Договору, оскільки в них включені оплата сума ж/д тарифу яке здійснюється в формі 100% передоплати, але не включено 10% вартості в формі передоплати за продукцію

Фактично у рахунку-фактурі вказана загальна сума оплати, яка не відповідає вимогам вказаного пункту Договору, оскільки в ньому визначено кінцевий розрахунок за партію продукції, яка проводиться протягом 30 календарних днів з моменту передачі продукції перевізнику, але вказаним обставинам судові інстанції не надали правової оцінки та у відповідності до п. 4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України не зобов'язали сторони виконати певні дії, зокрема, здійснити звірику розрахунків за відправлену продукцію.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України враховує що попередні судові інстанції не надали правової оцінки вартості продукції, оскільки відповідно до п. 1 додатку № 1 до Договору встановлено ціну каменя бутового для будівельних робіт фр. 200-400 - 107,00 грн. за тонну в т.ч. ПДВ 20 % та залізничний тариф, але у рахунку-фактурі вказані інші ціни, що свідчить про те що попередніми судовими інстанціями не надана правова оцінка відповідності рахунків-фактур та видаткових накладних вимогам п. 1 додатку № 1 до Договору.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує Додаток № 1 до Договору, де одержувачем продукції по всіх поставках визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд", а не Товариство, але цей суб'єкт правовідносин щодо отримання продукції не було залучено до розгляду справи що призвело до порушення, зокрема, вимог ст. 692 Цивільного кодексу України де визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

У зв'язку з відсутністю доказів про отримання продукції Товариством, або товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд" не можливо зробити висновок про виникнення боргових зобов'язань між Комбінатом та Товариством, оскільки як вбачається з видаткових накладних

№ РН-01106 від 07.09.11, № РН-01197 від 26.09.11, № РН-01288 від 17.10.11,

№ РН-01392 від 09.11.11, № РН-01429 від 21.11.11 докази отримання товару відсутні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що у накладних котрі заповнювались на станції та залізниці відправлення не підтверджено прибуття вантажу та його видача.

Також колегія суддів касаційної інстанції вказує на те, що ні в рахунках-фактури ні в накладних які надані Комбінатом, як доказ поставки товару Товариству, не має жодного підпису та печатки особи уповноваженої на отримання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги, що вказані обставини не були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору, належна правова оцінка їм не надавалась, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що спір був розглянутий судами не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірні сть того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 55" задовольнити.

Рішення від 19.03.12 господарського суду Київської області та постанову від 05.06.12 Київського апеляційного господарського суду у справі № 13/026-12 господарського суду Київської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

О.Сибіга