Справа № 0308/10918/12 Головуючий у 1 інстанції:Савицька Н.В.
Провадження № 22-ц/0390/1374/2012 Категорія:27 Доповідач: Федонюк С. Ю.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 вересня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді -Федонюк С.Ю.,
суддів -Киці С.І., Гапончука В.В.,
при секретарі -Шереметі Т.Г.,
з участю:
представника позивача -Поперецького О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
11 березня 2010 року ВАТ «ВТБ банк»звернулося до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2012 року позов в даній справі задоволено.
Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 948275,81 грн.
Вирішено питання про стягнення судового збору -стягнуто з кожного відповідача в користь позивача по 425 грн. судового збору та по 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Посилається на неповне з'ясування всіх обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк»,правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено генеральну угоду №46, п.1.2 якої передбачено, що загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 400000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту (а.с.19).
В межах укладеної Генеральної угоди 27.06.2008 року між банком та позичальником укладено кредитний договір №09.102-46/08-СК, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 750000,00 грн. на строк до 26.06.2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 21,5% річних (а.с.20, 21).
24.11.2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до даного кредитного договору в частині збільшення плати за користування кредитом з 03.11.2008 року по 26.06.2013 року в розмірі -23,0 % (а.с.23).
Згідно з п.3.1 кредитного договору погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюються в порядку та у строки згідно графіка повернення кредиту та сплати процентів, який є невід»ємною частиною кредитного договору (а.с.22).
Відповідно до п. 5.1 даного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути кредитору отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом у повному обсязі, у строки та у порядку, що встановлені даним кредитним договором. (а.с. 20).
Пунктом 5.6 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язань у передбачених цим пунктом випадках, у тому числі й у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором чи за будь-яким іншим договором, укладеним з кредитором, несплати кредиту та процентів за користування кредитом згідно графіку, якщо прострочення виконання цих зобов'язань більше 3 банківських днів (а.с. 20).
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 09.102-46/08-СК від 27 червня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір поруки №09.102-46/08-ДП2 та 24 листопада 2008 року додаткову угоду № 1 до цього договору (а.с. 28,29).
Також між ВАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений договір поруки №09.102-46/08-ДП3 та 24 листопада 2008 року додаткову угоду № 1 до цього договору (а.с. 26,27).
Крім того, між ВАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладений договір поруки №09.102-46/08-ДП4 і 24 листопада 2008 року додаткову угоду № 1 до цього договору (а.с. 24,25).
Судом встановлено, що банк взяті на себе зобов'язання по кредитному договору виконав у повному об'ємі. Однак ОСОБА_2 зобов'язання щодо сплати відсотків і повернення кредиту не виконував належним чином, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи в суді першої інстанції , враховуючи збільшення розміру позовних вимог позивачем, у відповідачів перед банком виникла кредитна заборгованість, яка в загальній сумі складала 948275,81 грн. (а.с. 107-111).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст. 536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до норм ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено п.2.1 договорів поруки, поручитель і позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники, в однаковому обсязі, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та інших платежів, передбачених кредитним договором .
Ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми позики є право позикодавця вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Нормами ст.1048 ЦК України визначається право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а також у разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтями 553, 554 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Законом і умовами кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , передбачено, що позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплачувати проценти по кредиту, а за порушення термінів погашення кредиту та сплати процентів нараховується пеня.
З урахуванням встановлених обставин в даній справі та вимог вищенаведених норм закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором.
Доводи апелянта, що ним не отримувалась вимога банку про дострокове погашення простроченої заборгованості по кредиту не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2009 року за № 51/1900-08-02 така вимога була направлена ОСОБА_3 рекомендованим листом і отримана ним 16.01.2009 року, про що свідчить копія поштового відправлення (а.с. 37,37 - зворот).
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 24 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30.03.2012 року, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконані всі необхідні умови, які передбачені чинним законодавством.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: