ун. № 2-200/11

пр. № 2/2608/125/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Руденко Ю.Ф.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Кравченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до неповнолітнього ОСОБА_6 в інтересах якого діє мати ОСОБА_7, треті особи: Орган опіки і піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Орган опіки і піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про припинення права на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом у якому просять припинити право ОСОБА_6 на 1/12 частини квартири АДРЕСА_1, стягнувши з них на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за його частку у праві спільної часткової власності на вищезазначену квартиру, розмір якої було визначено експертним шляхом у сумі 11895,00 грн. та визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності (у рівних частинах) на 1/12 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27.10.2008 року. Свої вимоги обґрунтовують тим, що їм належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22 вересня 2002 p., спірна квартира була приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»на трьох осіб: ОСОБА_4 - 1/3 чистина, ОСОБА_5 - 1/3 частина та на матір ОСОБА_4 -ОСОБА_8 - 1/3 частина. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла, після чого належну їй 1/3 частину спірної квартири успадкували за законом в таких частках: ОСОБА_4 - 1/6 частину квартири, ОСОБА_9 - 1/12 частину та відповідач - 1/12 частину, підтвердженням чого є Свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 жовтня 2008 року. 21 листопада 2008 року ОСОБА_9 подарував ОСОБА_4 свою частку у спірному нерухомому майні - 1/12 частини спірної квартири, про що було укладено Договір дарування від 21 листопада 2008 року. Таким чином, спірна квартира є об'єктом права спільної часткової власності і належить сторонам по справі в таких частках: ОСОБА_4 - 7/12 частин; ОСОБА_5 - 1/3 частина та ОСОБА_6 - 1/12 частина. Позивачі зареєстровані та постійно проживають впродовж кількох десятків років в спірній квартирі, тоді як відповідач у квартирі не проживає і ніколи не проживав. Технічної можливості для поділу спільної квартири в натурі не існує, оскільки частка відповідача є незначною і їй не відповідає жодне з приміщень квартири, а також в ній немає приміщень із самостійними виходами, які можуть використовуватися або бути переобладнані як окремі квартири. Спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки позивачі та відповідач не є близькими родичами, мають неприязні стосунки та ніколи спільно не проживали. Позовні вимоги просили задовольнити на підставі ст.ст.360, 365, 1268 ЦК України.

Представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Пояснила, що частка ОСОБА_6 у спірній квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі. У висновку судової експертизи від 04.02.2009 року зазначено, що 1/12 частина від загальної площі спірної квартири в одиницях площі складає 4,75 кв.м. Зіставляючи дану площу із загальною площею квартири, а також планувальне розташування жилих та допоміжних приміщень встановлено, що дана площа є меншою від площі кожної з житлових кімнат і не є окремим ізольованим жилим приміщенням в квартирі, яке можливо експлуатувати на умовах комунального заселення або реконструювати і виділити як окрему житлову кімнату чи квартиру. Додатково пояснила, що існує технічна неможливість поділу спільної квартири в натурі, оскільки частка ОСОБА_6 є незначною і їй не відповідає жодне з приміщень квартири, а також в ній немає приміщень із самостійними виходами, які можуть використовуватися або бути переобладнані в окремі квартири. Також зазначила, що неповнолітній ОСОБА_6 та його мати ОСОБА_7 ніколи у квартирі АДРЕСА_1 не проживали і ніколи не були в ній зареєстровані. Право власності на 1/12 частину цієї квартири у нього виникло лише на прикінці 2008 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27.10.2008 року. До цього часу ОСОБА_6 постійно проживав і був забезпечений житлом у АДРЕСА_4. Після початку розгляду цивільної справи ОСОБА_6 продовжує проживати за зазначеною адресою, а тому припинення права на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_6 та членам його сім'ї.

ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу просить розглядати у свою відсутність.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Зазначив, що наявність права власності ОСОБА_6 у спірній квартирі та його проживання не порушить права власності позивачів.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації у судовому засіданні позовні вимоги не підтримує. Зазначила, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м. Києві та Севастополі державною адміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявником службою у справах дітей. Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією було здійснено виїзд за адресою реєстрації ОСОБА_6: АДРЕСА_2. Дана квартира належить на праві власності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (вітчиму дитини). Зі слів матері малолітній Констянтин проживає в м. Києві разом з нею лише під час шкільних канікул, оскільки один з власників квартири, а саме ОСОБА_10 заперечує проти постійного проживання хлопчика в її помешканні. Крім того належних умов для життя, розвитку та навчання дитини в квартирі АДРЕСА_3 немає.

Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації явку свого представника у судове засідання не забезпечила, через канцелярію суду надала заяву у якій просила слухати справу у відсутність свого представника.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.09.2003 року № 1730 квартира АДРЕСА_1 була приватизована на трьох осіб: ОСОБА_4 -1/3 частина, її матір - ОСОБА_8 -1/3 частина, ОСОБА_5 -1/3 частина (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла, після чого належну їй 1/3 частину спірної квартири успадкували за законом в таких частинах: ОСОБА_4 -1/6 частина, ОСОБА_9 - 1/12 частина та ОСОБА_6 -1/12 частина, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27.10.2008 року, видане державним нотаріусом Дванадцятої Київської нотаріальної контори ОСОБА_12 (а.с.8).

21.11.2008 року ОСОБА_9 подарував ОСОБА_4 свою частку у спірному нерухомому майні -1/12 частини спірної квартири, про що було укладено договір дарування від 21.11.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 (а.с.9). Даний договір зареєстровано в реєстрі правочинів за № 1911 (а.с.10).

Таким чином спірна квартира є об'єктом права спільної часткової власності і належить сторонам по справі в таких частинах: ОСОБА_4 -7/12 частин; ОСОБА_5 -1/3 частина; ОСОБА_6 -1/12 частина.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Частка є незначною і не може бути виділена в натурі

Відповідно до технічного паспорту від 30.09.2003 року вищезазначена квартира складається з трьох кімнат жилою площею 39,7 кв.м. , у тому числі: 1-а кімната -17,1, 2-а кімната -12,3 кв.м., 3-я кімната -10,3 кв.м., кухні 5,9 кв.м., ванної кімнати 2,1 кв.м., вбиральні 1,1 кв.м., коридору 5,7 кв.м, вбудованої шафи -1,1 кв.м. Квартира обладнана балконом - 4,6 кв.м. (а.с.12-13).

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 29-12/21-08 від 04 лютого 2009 року вбачається, що через недостатність 1/12 частки в одиницях площі і неможливість її виділу чи реконструкції в ізольоване приміщення, яке б відповідало діючим будівельним нормам і перш за все основним положенням ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки», розробка варіантів виділу 1/12 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 є неможливою (а.с. 28-33).

Річ є неподільною

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судом рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили , не допускається при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.09.2011 року у цивільній справі № 22ц/2690/2307/2011 за позовом ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Святошинського району м. Києві про виділ майнової частки в натурі (а.с. 145-146) встановлено, що частка відповідача у спільному майні у розмірі 1/12 частини спірної квартири відповідає приблизно 4, 75 кв.м. В ній немає жодної жилої кімнати з такою малою площею. Таким чином технічної можливості для поділу спільної квартири в натурі не існує, оскільки частка відповідача є досить незначною і їй не відповідає жодне з приміщень квартири, а також в ній немає приміщень із самостійними виходами, які можуть використовуватися або бути переобладнані як окремі квартири.

Неможливість спільного користування квартирою.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»від 07.11.2008 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в спірній квартирі з 23.02.1982 року, а ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований та проживає в спірній квартирі з 04.05.1989 року (а.с.11).

З пояснень представника позивача вбачається, що неповнолітній ОСОБА_6 та його мати ОСОБА_7 ніколи у квартирі АДРЕСА_1 не проживали і не були зареєстровані. Натомість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 з 19 червня 2008 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта (а.с.73) та довідкою Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»від 22.08.2012 року № 704 (а.с.213) задовго до того, як ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 27.10.2008 року на 1/12 частину спірної квартири.

В акті обстеження житлово-побутових умов проживання від 09.08.2012 року ОСОБА_7 зазначила, що її малолітній син ОСОБА_6 проживає за вказаною адресою лише під час шкільних канікул, оскільки власник квартири ОСОБА_10 заперечує проти постійного проживання ОСОБА_6 в її помешканні (а.с.212). Суд критично ставиться до цих заперечень ОСОБА_10 проти проживання ОСОБА_6 в її квартирі, оскільки позивачі також заперечують проти його проживання в АДРЕСА_1.

На думку суду неможливість спільного користування спірною пояснюється тим, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є близькими родичами. Як пояснила представник позивача між ОСОБА_7 ще за життя спадкодавця існували неприязні стосунки, що переходили у відверті конфлікти. За майже два роки з дня смерті ОСОБА_8 відповідач та його законний представник не вчиняли жодних спроб щодо спільного проживання з позивачами, жодних пропозицій з приводу розподілу витрат на утримання спірної квартири від відповідача не надходило.

Крім того неможливо у подальшому і визначення порядку користування даним помешканням між власниками зважаючи на розмір жилої площі 39,7 кв.м. ( 17,1+12,3+10,3 кв.м) та на 1/12 частину у майні ОСОБА_6, оскільки розмір жодної кімнати у спірній квартирі не відповідає частці відповідача, яка складає 3,16 кв.м. ( 39,7: 12=3,16 кв.м).

Припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»№ 20 від 22 грудня 1995 р. не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

Відповідно до ч.2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Ринкова вартість 1/12 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 56, 98 м 2, житловою площею 39, 7 м відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 29-12/21-08 від 04 лютого 2009 року становить 11895,00 (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) гривень (а.с. 33). Ця сума не заперечується відповідачем способом, встановленим нормами ЦПК України. Зазначена сума була внесення ОСОБА_4 депозитний рахунок суду, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 1).

Зважаючи на те, що відповідач має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_2, має установлений на протязі значного часу порядок проживання під час навчання у м. Ізмаїл та під час канікул в м. Києві; зважаючи на неможливість його проживання на 1/12 частині спірної квартири разом із матір'ю та вітчимом; зважаючи на отримання відповідачем компенсації за 1/12 частину майна суд вважає, що припинення права власності не завдасть шкоди його інтересам.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні достовірно встановлені обставини, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Керуючись ст. 365 ЦК України, ст.ст.10,11, 57, 60, 179, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до неповнолітнього ОСОБА_6 в інтересах якого діє мати ОСОБА_7, треті особи: Орган опіки і піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Орган опіки і піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про припинення права на частку у спільному майні, задовольнити.

Припинити право ОСОБА_6 на частку у спільному майні, а саме: на 1/12 частини квартири АДРЕСА_1, компенсувавши ОСОБА_6 11895,00 грн., що були внесені ОСОБА_4 на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва № 37315001003040 (МФО 02896733) за квитанцією № 482 від 19.02.2009 року.

Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності по 1/24 частини квартири АДРЕСА_1 за кожним, що належить ОСОБА_6 згідно свідоцтва право на спадщину за законом від 27.10.2008 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: