Справа 22ц/0590/ 5569 Головуючий у 1 інстанції - Дубановська І.Д.

Категорія 27 Доповідач- Жданова В.С.

________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Жданової В.С.

суддів Єлгазіної Л.П., Тимченко О.О.

при секретарі Кушек Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Родовід банк» на рішення Слов»янського міськрайонного суду від 10 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства « Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Родовід банк» про розірвання кредитного договору, розірвання договору застави та звільнення від сплати пені,-

В С Т А Н О В И В :

В грудня 2012 року позивач ПАТ «Родовід банк» звернувся до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 59988,91 доларів США, що еквівалентно 478849,48 грн, заборгованості за процентами 6297,99 доларів США, що еквівалентно 50272,45 грн та стягнення пеня за прострочку виконання грошового зобов»язання 1467245,72 грн. В обгрунтування позову посилався на те, що 27.06.2007 року з відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Д002/СА-268.07.2 , відповідно до якого позивач взяв на себе зобов»язання надати відповідачу відновлювану кредитну лінію в доларах США на споживчі цілі в загальному розмірі 60000 доларів США за умови сплати 15% річних за користування кредитом, щомісячним погашенням суми кредиту , строком повернення не пізніше 26 червня 2010 року. Відповідач свої зобов»язання за кредитним договором не виконував, погашення кредиту не проводив, на вимоги банку щодо погашення кредиту не реагував, що було підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив розірвати укладений кредитний договір та звільнити його від сплати пеня за кредитним договором, посилаючись на те, що у зв»язку з фінансовою та економічною кризою, яка виникла в Україні занепало підприємство ЗАТ « Славнерудпром», на якому він працював генеральним директором, постановою Господарського суду Донецької області від 26.08.2009 року визнано банкрутом та порушено ліквідаційну процедуру. Відбулися істотні зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні кредитного договору. Зміна курсу долара до національної гривні вплинула на схему розрахунків за кредитним договором, що є істотною обставиною, оскільки сторони при укладанні договору не могли передбачити різке зниження. ОСОБА_1 вважав себе об»єктивно неспроможним виконувати умови договору внаслідок надзвичайної та непереборної фінансової кризи , що визначив підставою для розірвання укладеного договору, припинення застави та звільнення від сплати нарахованої пені за прострочення грошового зобов»язання.

Рішенням Слов»янського міськрайонного суду від 10.02.2012 року позовні вимоги ПАТ «Родовід банк» задоволені частково, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором № Д002/СА-268.07.2 від 27.06.2007 р. в сумі 59998,91 долар США, заборгованість за нарахованими процентами 6297,99 доларів США. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ « Родовід Банк» задоволені частково: розірвано кредитний договір № Д002/СА-268.07.2 від 27.06.2007 р., укладений між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 ; розірвано договір застави № Д002/СА-268.07.2 від 27.06.2007 р. та припинено обтяження автомобіля марки BMW моделі Х5 легковий джип, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1; відмовлено у стягненні пені за прострочку виконання грошового зобов»язання у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ АТ « Родовід банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору кредиту, розірвання договору застави автомобіля та звільнення від сплати пені .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що в порушення ст.. 11 ЦПК України суд першої інстанції стягнув заборгованість за кредитним договором та заборгованість за процентами в доларах США без визначення суми у гривневому еквіваленті гривнях, про що було заявлено в позові. Посилається на те, що ОСОБА_1 не довів одночасну наявність чотирьох умов, передбачених ч.2 ст.652 ЦК України для розірвання укладеного кредитного договору; світова криза, на яку посилається відповідач, не відноситься до обставини непереборної сили, що позбавляє його можливості виконувати умови договору. Безпідставним вважає розірвання договору застави , яка відповідно до ст.. 599 ЦК України припиняється виконання боржником кредитних зобов»язань, на що також зазначено в 5.3 договору застави.

В судовому засіданні представник ПАТ АТ «Родовід банк» підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2007 року з відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Д002/СА-268.07.2 , відповідно до якого ПАТ АТ «Родовід Банк» надав відповідачу ОСОБА_1 відновлювану кредитну лінію в доларах США на споживчі цілі в загальному розмірі 60000 доларів США за умови сплати 15% річних за користування кредитом, щомісячним погашенням згідно графіка, кінцевим строком повернення не пізніше 26 червня 2010 року. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов»язання за кредитним договором не виконував у зв»язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 59988,91 доларів США, що еквівалентно 478849,48 грн. ; заборгованість за процентами 6297,99 доларів США, що еквівалентно 50272,45 грн,; пеня за прострочку виконання грошового зобов»язання 1467245,72 грн. , розрахунок якої відповідачем не оспорюється.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При розгляді справи суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи , а саме те, що 27.06.2007 року між сторонами укладено кредитний договір № Д002/СА-268.07.2 , відповідно до якого ПАТ АТ «Родовід Банк» надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 60000 доларів США зі сплатою 15% річних, строком повернення не пізніше 26 червня 2010 року. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов»язання за кредитним договором не виконував у зв»язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 59988,91 доларів США , заборгованість за процентами 6297,99 доларів США, пеня за прострочку виконання грошового зобов»язання, яка в межах спеціальної позовної давності визначена судом за один рік і складає 966554,79 грн.

Відмовляючи в позові ПАТ «Родовід банк» в частині стягнення з відповідача пені за прострочку виконання грошового зобов»язання та задовольняючи зустрічний позов про розірвання кредитного договору, розірвання договору застави та звільнення від сплати пеня , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 порушив зобов»язання перед Банком внаслідок непереборної сили - надзвичайної та невідворотної події, якою визнав світову фінансову кризу. Суд встановив , що невиконання зобов»язання виникло не з вини відповідача, а внаслідок надзвичайних невідворотних зовнішніх обставин, які не залежать від його волі у зв»язку з чим звільнив ОСОБА_1 від відповідальності за порушення зобов»язання - сплати пені та розірвав укладені договори кредиту та застави.

Проте, з таким висновок суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він суперечить нормам цивільного законодавства.

Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги щодо звільнення від сплати пені та розірвання договорів, ОСОБА_1 посилався на те, що у 2008 році відбулась істотна зміна обставин, якою вони керувалися, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенню до курсу гривні України, що призвело до значного здороження кредитного курсу, різкого падіння його доходів та унеможливлювало виконання договору на визначених умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Вирішуючи питання про розірвання договору з посиланням на світову фінансову кризу як суттєву обставину, суд не врахував того, що закон пов»язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч.2 ст. 652 ЦК України . Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти / не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена. Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Усі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладенні договорів, він приймає на себе та вони не є підставою для зміни чи розірвання цих договорів.

За таких підстав висновок суду про розірвання кредитного договору та звільнення від сплати пені є неправильним , оскільки суперечить вимогам матеріального закону.

Також не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про розірвання договору застави та припинення обтяження на автомобіль позивача . Резолютивна частина рішення містить висновок про розірвання договору застави від 27.06.2007 року № Д002/СА-268.07.2 від 27.06.2007 р., відповідно до якого ОСОБА_1 у забезпечення кредитного зобов»язання передав у заставу належний йому на праві власності автомобіль BMW моделі Х5, а мотивувальна частина рішення містить висновок щодо припинення вказаного договору застави автомобіля з посиланням на ст.. 593 ЦК України.

При цьому поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що , що відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов»язання припинається з підстав, передбачених договором або законом. Такі підстави зазначені у статтях 599-601,604-609 ЦК України. Обгрунтованих підстав для розірвання договору застави або його припинення не встановлено.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в доларах США , зазначивши еквівалент у гривні. Вбачається, що судом першої інстанції стягнуто заборгованість за кредитним договором в доларах США без визначення еквіваленту у національній валюті, що суперечить вимогам ч.3 ст.533 ЦК України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства « Родовід банк» та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, розірвання договору застави та звільнення від сплати пені за вказаних вище підстав.

При вирішенні питання про визначення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь Банку у зв»язку з невиконанням зобов»язання, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст..549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного. Відповідно до ст.. 258 ЦК України до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, тому станом на 15.11.2010 року заборгованість по пені складає 966554,79 грн., що відповідачем не оспорюється.

Представник відповідача ОСОБА_1 підтвердила, що їй відомі положення ч.4 ст.551 ЦК України щодо можливого зменшення розміру неустойки, проте,будь-яких клопотань про зменшення розміру не заявляє. Зазначає, що невиконання кредитного зобов»язання було не з вини ОСОБА_1, а внаслідок непереборної сили, тому нарахування пені вважає безпідставним та незаконним, просить застосувати положення ст.. 617 ЦК України про звільнення від відповідальності у повному обсязі.

Враховуючи наведене та роз»яснення п.27 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» , в якому зазначено, що положення частини 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано судом до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості за відсутності відповідного клопотання обговорювати питання про зменшення розміру неустойки та на свій розсуд визначати підстави для її зменшення.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення за вказаних вище підстав.

Керуючись ст. ст. 303,307, 309, 316 ЦПК України апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Родовід банк» задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 10 лютого 2012 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства « Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства « Родовід Банк», ( 04136 м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3 код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712) : заборгованість за кредитним договором № Д002/СД-268.07.2 від 27 червня 2007 року станом на 15 листопада 2011 року в сумі 59988,91 доларів США, що еквівалентно 478849,48 гривен, заборгованість за процентами в сумі 6297,99 доларів США, що еквівалентно 50272,45 грн.; пеню за прострочку грошового зобов'язання в сумі 966542,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства « Родовід Банк» , відділення «Донецький регіональний департамент « АТ «Родовід банк» (04136 м. Київ, вул.. Північно-Сирецька, 1-3 код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712) судовий збір у розмірі 2823 гривен.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні зустрічних позовних вимог до Публічного акціонерного товариства « Родовід Банк» про розірвання кредитного договору, розірвання договору застави та звільнення від сплати пені.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: