УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«03» жовтня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Яковлева Ю.В. судді - Стас Л.В. судді - Димерлія О.О. при секретарі - Вихренко К.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Тарутинського району Одеської області на ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 15 червня 2007 року по справі за позовом прокурора Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Олександрівської сільської ради до голови Олександрівської сільської ради ОСОБА_1 про визнання незаконним розпорядження,
встановила:
Прокурор Тарутинського району Одеської області 14 червня 2007 року звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом в інтересах держави в особі Олександрівської сільської ради Тарутинського району Одеської області до голови Олександрівської сільської ради Тарутинського району Одеської області - ОСОБА_1.
У своєму позові прокурор Тарутинського району Одеської області просив суд визнати незаконним розпорядження відповідача № 90-А від 19.08.2006 року про накладення обов'язків на здійснення нотаріальних дій на секретаря виконкому сільської ради, а також зобов'язати відповідача привести у відповідність з вимогами діючого законодавства вчинення нотаріальних дій Олександрівською сільською радою.
Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 15.06.2007 року вказаний адміністративний позов був повернутий позивачеві з посиланням на ст. 108 КАС України, оскільки адміністративний позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
В апеляційній скарзі прокурор Тарутинського району Одеської області, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу суду 1-ї інстанції від 15.06.2007 року та направити справу на новий розгляд до того ж суду.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 60 КАС України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Головуючий І інстанції суддя - Топал O.K. Справа №22а-1290/2007 р.
Доповідач суддя - Яковлев Ю.В. Категорія № 1у
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді в випадках, визначених законом. Виходячи із цього конституційного положення, прокурор має статус законного представника держави чи громадянина у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Формами представництва прокуратури у адміністративному суді є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
Стосовно представництва у адміністративному суді інтересів держави, то відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді, суттєвим вбачається з'ясування поняття «інтереси держави» (справа №1-1/99). Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Як вже вказувалось вище, відповідно до ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки передбачені ст. 33 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 29 КПК України (пред'явлення цивільного позову в інтересах держави або громадянина про відшкодування збитків, заподіяних злочином), частиною четвертою ст. 136 КЗпП (звернення до суду із заявою про стягнення заподіяної матеріальної шкоди з керівників підприємств, установ та організацій), ст. 45 ЦПК України (участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб), ст. 2 ГПК України(порушення справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави) тощо.
Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 року (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що Місцеве самоврядування в Україні -це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, мі ст.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти органів так посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Пунктом 2 ч. 2 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор, при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, має право вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень, давати приписи про усунення очевидних порушень закону. А згідно ч. 4 ст. 21 КАС України, у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду, прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування вищеозначеної ухвали суду від 15.06.2007 року, оскільки вважає, що суд 1-ї інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду 1-ї інстанції не скасовують.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200 та п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора Тарутинського району Одеської області - залишити без задоволення.
Ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 15 червня 2007 року по справі за позовом прокурора Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Олександрівської сільської ради до голови Олександрівської сільської ради ОСОБА_1 про визнання незаконним розпорядження - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.