У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді Мельника Ю.М.

суддів : Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.,

з участю секретаря Сеньків Т.Б.

позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 25 січня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат ,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом в якому просила стягнути із відповідача на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1000 грн. на місяць.

Окрім того вказувала , що у провадженні Рівненського міського суду перебувала справа за її позовом до відповідача про встановлення факту батьківства. Рішенням Рівненського міського суду від 16 квітня 2010 року вказаний позов було задоволено. Під час розгляду даної справи позивачка понесла витрати на оплату експертизи в сумі 2572 грн. 50 коп. та витрати на проїзд із м. Рівне до м. Київ і в зворотньому напрямку в розмірі 520 грн.

Просила стягнути вказані витрати із відповідача.

Рішенням Рівненського міського суду від 25 січня 2011 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня пред»явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць суд допустив до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Цим же рішенням було вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликається на його незаконність та необґрунтованість.

Вказувала, що , стягнувши аліменти у частці від заробітку , суд вийшов за межі позовних вимог , оскільки вона просила стягнути аліменти у твердій грошовій сумі.

Окрім того , що вона надала суду докази понесених нею витрат за проведення експертизи та проїзд до місця проведення експертизи і назад, але суд першої інстанції безпідставно відмовив їй у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

Із цих підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.________________________________________

Справа № 22-529/11 Головуючий суддя 1 інстанції: Бердій М.А.

Категорія:46.48 Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу частково і вказувала, що погоджується на стягнення аліментів у частковому відношенні до заробітку , однак вважає, що в такому разі , суд мав стягнути аліменти в розмірі Ѕ частини заробітку відповідача.

ОСОБА_2 вказував на безпідставність доводів апеляційної скарги і просив скаргу відхилити , а рішення місцевого суду -залишити без зміни.

За результатами апеляційного розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків передбачених ст.184 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, суд правильно врахував матеріальне становище сторін та дитини, а також ту обставину, що ОСОБА_2 зобов'язаний утримувати свою дитину.

Враховуючи те, що відповідач працює і має регулярний заробіток, а також те, що він вже сплачує аліменти на іншу дитину в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) та 300 грн. аліментів на утримання матері іншої дитини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову частково, стягнувши з ОСОБА_2 аліменти на утримання його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Окрім того , відмовляючи у стягненні коштів за проведення експертизи та витрат на проїзд , суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку , що ці витрати не є додатковими витратами на дитину в розумінні ст. 185 СК України , а є судовими витратами у іншій справі.

Колегія суддів вважає, що в тому разі , коли питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення , суд , що його ухвалив, вирішує це питання відповідно до п.4 ч.1 ст. 220 ЦПК України за заявою осіб, які беруть участь у справі , чи з власної ініціативи ухваленням додаткового рішення. У зв»язку із цим висновок місцевого суду про те, що питання про судові витрати не можуть вирішуватися іншим судом або пред»явленням позову в іншій справі колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись п.1.ч.1 ст. 307, ст. 308 , ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 25 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду , проте можуть бути оскаржені до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ними законної сили.

Головуючий :

Судді:

Судді: