Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/1190/908/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Забуранний Р.А.

Категорія - ч.1 ст.119 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції- Борщ В. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого: Осетрова В.І.

Суддів: Широкоряда Р.В., Борща В.С. З участю прокурора: Вергелес В.

Потерпілої: ОСОБА_2, Адвоката -ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровоград кримінальну справу за апеляцією захисника -адвоката ОСОБА_3 на вирок Новомиргородського районного суду від 12 липня 2012 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Йосипівка, Новомиргородського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, працюючий охоронником ТОВ «Агролан», раніше не судимий, проживає АДРЕСА_1,засуджений за ч. 1 ст. 119 КК України на 3 роки позбавлення волі. Суд визнав ОСОБА_4 винним в тім, що він вчинив вбивство через необережність при слідуючих обставинах. 21 березня 2012 року, в вечірній час ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та охоронник ОСОБА_10 вживали алкогольні напої на території автомобільного гаражу, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Агролан»та розташований по вул. Степовій, в с. Йосипівка Новомиргородського району Кіровоградської області. Після розпиття спиртних напоїв, близько 20 години 30 хвилин ОСОБА_4 вирішив перевірити справність трактора «Т-16», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився на території гаражу товариства та належить його батькові ОСОБА_11. Так як трактор заводився тільки з буксира, то ОСОБА_4 попрохав присутніх допомогти йому завести трактор. На дану пропозицію, всі присутні погодилися, викотили трактор з стоянки й з буксиру в приміщенні гаражу, завели трактор та ОСОБА_4 перевірив його справність на території гаражу. В подальшому, близько 21 години, перебуваючи за кермом трактора, здійснюючи паркування трактора «Т-16», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4, належним чином не перевіривши наявність людей на парковочному місці трактора, хоча мав реальну можливість перевірити це, здійснив наїзд на ОСОБА_5, який в цей час знаходився під стіною на місці паркування трактора. В результаті наїзду трактора ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких в подальшому помер. Згідно висновку експерта № 54 від 28.04.2012 року «...на трупі ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді сукупної травми тіла: тупа травма грудної клітки -перелом грудини, розрив правої та забій лівої легенів, множинні переломи ребер справа та зліва без ушкодження пристінкової плеври, крововиливи в м'які тканини грудей та навколо переломів: тупа травма органів живота -розрив діафрагмальної поверхні правої долі печінки з крововиливом в черевну порожнину; закритий косо-поперечний осколковий перелом правої плечової кістки в верхній третині; садна обличчя, тулубу, кінцівок, крововилив в м'які тканини голови. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від травматичних дій тупих предметів за короткий проміжок часу до настання смерті і у живих осіб відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент їх спричинення. Могли утворитися в результаті удару частинами транспортного засобу,

що рухався в область передньої частини грудної клітки та живота. Дані тілесні

ушкодження супроводжувалися явищами крововтрати, травматичного шоку, що і стало

безпосередньою причиною смерті. Між отриманими тілесними ушкодженнями та

безпосередньою причиною смерті існує прямий причинний зв'язок ». В апеляції захисник - адвокат ОСОБА_3 просить пом'якшити покарання, застосувати ст.75 КК України звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. Вказує, що ОСОБА_4 з моменту скоєння злочину не скривався від слідства та ніяким чином не перешкоджав розслідуванню по справі, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, потерпіла претензій матеріального характеру не мала, злочин відноситься до категорії середньої тяжкості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав вирок законним і обґрунтованим, думку захисника -адвоката ОСОБА_3, який підтримав апеляцію, думку потерпілої ОСОБА_2, яка вважала, що засуджений повинен сидіти у тюрмі, вивчивши доводи апеляції та матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Винність ОСОБА_4 в скоєнні злочину доведена добутими досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні доказами, ніким не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється. Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство вчинене через необережність. Обираючи ОСОБА_4 міру покарання, суд у відповідності до ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину,особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Вчинено злочин середньої тяжкості. ОСОБА_4 за місцем постійного проживання та роботи характеризується виключно з позитивної сторони, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд відніс щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 суд відніс вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння Те ,що ОСОБА_4 з моменту скоєння злочину не скривався від слідства та ніяким чином не перешкоджав розслідуванню по справі не є обставинами, які пом'якшують покарання. Те , що потерпіла претензій матеріального характеру не мала не є обставиною, яка пом'якшує покарання, так як вона заявила, що їй його кошти не потрібні і вважала необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі (а.с.179-198). Те, що він позитивно характеризується за місцем проживання та роботи і що злочин відноситься до категорії середньої тяжкості суд врахував.

З урахуванням викладеного, всіх обставин, суд дійшов до вірного висновку, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів ОСОБА_4 необхідно обрати покарання у вигляді позбавлення волі і призначив мінімальну міру покарання передбачену санкцією ч. 1 ст. 119 КК України.

Підстав для застосування ст.ст.69,75 КК України, пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Новомиргородського районного суду від 12 липня 2012 року відносно ОСОБА_4 -без зміни.

Судді: