КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7/11 Головуючий у 1-й інстанції: Усатов Д.Д.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Маджар О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Петрушівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа ОСОБА_3 про скасування рішення Петрушівської сільської ради № 197 від 28 листопада 2008 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 4 від 12.12.2008 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Голови Петрушівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Мальованого Юрія Михайловича, Петрушівської сільської ради Києво-Святошинского району Київської області з позовом про скасування рішення Петрушівської сільської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2011 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що постанова є незаконною і необґрунтованою, винесена з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

11.02.2009 р. ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Голови Петрушівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Мальованого Юрія Михайловича, Петрушівської сільської ради Києво-Святошинского району Київської області з позовом про скасування рішення Петрушівської сільської ради № 197 від 28 листопада 2008 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 4 від 12.12.2008 року.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2011 року в задоволені позову було відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався тим, що справа, яка розглядається, є адміністративною. Проте цей висновок обґрунтованим визнати не можна.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України).

Відповідно до частини 3 статті 140, частини 1 статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 80 ЗК України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані обєкти комунальної власності (частини 1, 2 статті 83 ЗК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У пунктах "а", "б", "в", "г" і "к" статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень селищної ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади селища; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК).

Петрушівська сільська рада у справі, яка розглядається, є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у її власності, сільська рада відповідно до статті 5 ЗК україни має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (позивача) іншому (Сільській раді), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону кореспондуються з пунктом "в" статті 5 ЗК України, згідно з яким земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права оренди на спірну земельну ділянку. Сільська рада як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Водночас, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не був.

Така правова позиція також викладена в Постанові Верховного суду України від 14 лютого 2012 року у справі за аналогічним позовом.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї з сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, може бути розглянутий за правилами, встановленими КАС України, тому Постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2011 року підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону.

Відповідно до ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 157, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Петрушівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа ОСОБА_3 про скасування рішення Петрушівської сільської ради № 197 від 28 листопада 2008 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 4 від 12.12.2008 року -задовольнити частково.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2012 -скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.