УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 0608/1-56/2012

Стаття 286ч.2 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року

Апеляційний суд Житомирської області в складі суддів:

Широкопояса Ю.В. - головуючого,

Михайловського В.І. та Фоміна Ю.В.,

за участю: прокурора Сидоренка О.П.,

законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_4,

засудженого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, Кобернюка С.В. на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 7 червня 2012 року, -

в с т а н о в и в:

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, росіянина, з вищою освітою, не працюючого, підполковника ЗС України у відставці, одруженого, мешканця АДРЕСА_1 несудимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України вирішено звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на 1 рік та зобов'язано його не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з'являтися на реєстрацію.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено без зміни у вигляді підписки про невиїзд.

Вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь Житомирської обласної дитячої лікарні кошти в сумі 448,47 грн. у відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_8

Цивільний позов представника неповнолітньої ОСОБА_8 ОСОБА_4 задоволено частково. Вирішено стягнути на користь ОСОБА_4 з НАСК «Оранта» - 692,65 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням неповнолітньої ОСОБА_8 та 2550 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП неповнолітній ОСОБА_8; з ОСОБА_5 - 15000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок злочину неповнолітній ОСОБА_8

Речові докази: автомобіль ВАЗ-2115, д.н.з. НОМЕР_1, та декоративну накладку на протитуманну фару вирішено повернути власнику - ОСОБА_5

Згідно вироку, 06 вересня 2011 року о 16 год. 00 хв. на перехресті вулиць Дружби Народів - Моторної в смт. Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області ОСОБА_5, керуючи власним автомобілем ВАЗ-2115 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, - під час виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він виявив, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, не зменшив швидкості і не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, для яких створена небезпека та здійснив наїзд на малолітнього велосипедиста ОСОБА_8, 2002 року народження. Внаслідок цього ОСОБА_8 отримала тяжкі, небезпечні для життя, тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла у вигляді підшкірної гематоми потилиці, перелому потиличної кістки справа з переходом на тім'яну кістку, забою головного мозку, ушкодження зв'язок лівого гомілково-ступневого суглобу та перелому дистальної фаланги 5-го пальця правої кисті.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи обставин вчинення злочину та його кваліфікації, просить скасувати вирок суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, зобов'язавши його не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично там реєструватись. Кримінальну справу в частині вирішення цивільного позову потерпілої направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Твердить, що судом не надано оцінки факту, що свідчить про неналежну підготовку ОСОБА_5 до керування транспортними засобами, а тому останнього не було позбавлено права керування транспортними засобами. Крім того, судом не було обґрунтовано та належним чином мотивовано стягнення з НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про необхідність скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд, пояснення законного представника малолітньої потерпілої в заперечення призначення ОСОБА_5 більш суворого покарання, пояснення засудженого та його захисника в заперечення апеляції в частині призначення більш суворого покарання, перевіривши справу в межах апеляції, колегія суддів визнає, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який він засуджений, правильність кваліфікації його дій ніким з можливих апелянтів не оспорюється.

Доводи апеляції про явну несправедливість призначеного засудженому покарання є безпідставними, оскільки призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції врахував характер і суспільну небезпечність вчиненого злочину, особу засудженого, який характеризується виключно позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, думку представника потерпілої, яка не наполягала на суворості покарання, щире каяття засудженого та його публічне вибачення перед потерпілою.

Крім того, санкцією ч. 2 ст. 286 КК України не передбачено обов'язкового позбавлення засудженого права керувати транспортними засобами та в судових дебатах прокурор просив призначити ОСОБА_5 покарання саме без позбавлення права керувати транспортними засобами (а. с. 179). Аналогічну позицію щодо покарання засудженого займала законний представник потерпілої у суді першої інстанції та в апеляційному суді.

З огляду на це, призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання, не може бути визнано явно несправедливим внаслідок м'якості.

Разом з тим, у мотивувальній частині вироку судом, в порушення ст. 334 КПК України, відсутнє обгрунтування вирішення цивільного позову представника потерпілої про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Крім того, цей позов не досліджувався судом першої інстанції у судовому засіданні.

Вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, оскільки виключали можливість постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку в частині вирішення цивільного позову.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 7 червня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати в частині вирішення цивільного позову і повернути справу в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства у той же суд в іншому складі.

В решті цей вирок залишити без зміни.

Судді: