Справа № 2а/2570/2109/2012
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 липня 2012 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лобана Д.В.,
при секретарі Грузновій О.Є.,
з участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Банк Демарк» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в:
Відкрите акціонерне товариство «Банк Демарк» (на даний час публічне акціонерне товариство «Банк Демарк») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) № 0000991510/0 від 18.01.2008 та № 0000991510/1 від 19.02.2008 про донарахування відповідачу штрафу в сумі 122781 грн 54 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посилання податкового органу на порушення банком норми, встановленої п. 16.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не є правомірним, оскільки пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2001 року № 77, визначено, якщо платник податку не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу, або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). Податковий борг - це податкове зобов'язання, яке не сплачене у встановлений строк. Банк сплачував податкові зобов'язання у терміни, визначені законодавством України і тому вони, відповідно до п. 3.7 вказаної вище Інструкції, не підлягають розподілу.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, в його задоволенні просила відмовити, оскільки відповідно п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Отже, кошти, які надійшли на сплату зобов'язань з податку, на думку відповідача, спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість, на думку відповідача, діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - публічне акціонерне товариство «Банк Демарк» (далі - ПАТ «Банк Демарк») звернулось до суду з даним адміністративним позовом 27.03.2008 та постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.07.2008 в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Демарк» відмовлено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а постанова першої інстанції, - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2012 постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.07.2008 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на те, що податковий орган не має право самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.
У відповідності до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Так, судом встановлено, що відповідно до рядку 17 декларації з податку на прибуток позивача за 1 квартал 2006 року сума податку на прибуток складає 262916 грн. Платіжними дорученнями № 1 від 30 березня 2006 року та № 10907364 від 18 травня 2008 року сплачено відповідно 90000 грн та 172916 грн.
Згідно з декларацією з податку на прибуток банку за 2 квартал 2006 року сума податку на прибуток задекларована позивачем в сумі 265250 грн, яка сплачена меморіальним ордером № 12717749 від 19 серпня 2006 року.
Відповідно до рядку 17 декларації з податку на прибуток банку за 9 місяців 2006 року сума податку на прибуток складає 552358 грн та сплачена меморіальним ордером № 14578370 від 20 листопада 2006 року.
З рядку 17 декларації з податку на прибуток банку за 11 місяців 2006 року вбачається, що сума податку на прибуток складає 276173 грн, яка була сплачена меморіальним ордером № 15473271 від 29 грудня 2006 року.
За декларацією за 2006 рік визначена сума переплати податку на прибуток, яка складає 182 918 грн.
Згідно з декларацією з податку на прибуток банку за 1 квартал 2007 року визначена сума податку - 270543 грн, яка була сплачена меморіальним ордером № 18592142 від 18 травня 2007 року.
За півріччя 2007 року декларацією з податку на прибуток визначена сума податку - 273448 грн, яка перерахована до бюджету меморіальним ордером № 20621966 від 17 серпня 2007 року.
Крім того, за уточнювальним розрахунком від 03.10.2007 меморіальним ордером № 21809681 від 05 жовтня 2007 року було перераховано 6 грн.
Також декларацією за три квартали 2007 року позивачем визначена сума податку на прибуток в розмірі 765926 грн, яка була сплачена меморіальним ордером № 22819868 від 19 листопада 2007 року.
В свою чергу, за декларацією за 11 місяців 2007 року визначена сума переплати за податком на прибуток, яка складає 200065 грн.
Судом встановлено, що кошти позивача, які надійшли на сплату зобов'язань 19.08.2006 року в сумі 265250 грн платіжним документом № 12717749, ДПІ у м. Чернігові були спрямовані на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати (податкові повідомлення-рішення № 0000242320 від 25.01.2005).
Кошти, які надходили на сплату зобов'язань у наступні податкові періоди на сплату поточних зобов'язань, також направлялись відповідачем на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати, що, в свою чергу, не заперечується представником відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (тут і далі по тексту норми Законів цитуються у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.
Зі змісту пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Відповідно пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Пункт 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
При цьому, відповідачем не було враховано, що зміст вищенаведеної статті Закону не містить будь-яких обмежень стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань, а також не дає повноважень контролюючому органу здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення платежу та без згоди платника розпоряджатися його коштами.
Крім того, пунктом 1.7 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції Україні 25.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що визначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, податковий орган не має право самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При вказаних обставинах та з урахуванням вимог ч. 5 ст. 227 КАС України суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Банк Демарк» про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0000991510/0 від 18.01.2008 та № 0000991510/1 від 19.02.2008 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Банк Демарк" - задовольнити повністю.
Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0000991510/0 від 18.01.2008 та № 0000991510/1 від 19.02.2008 про донарахування публічному акціонерному товариству "Банк Демарк" штрафу в сумі 122781 (сто двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят одна) грн 54 коп. - визнати недійсними.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Лобан Д.В.