Справа № Провадження №11-1129/12 11/1090/5584/12 Головуючий у І інстанціїВеличко

Категорія4Доповідач у 2 інстанції Орел

04.09.2012

УХВАЛА

Іменем України

16 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Шроль В.Р.

суддів Орла А.І., Матюшка М.П.

з участю прокурора Красківського В.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи та захисника ОСОБА_1 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мала Стариця Бориспільського району Київської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, тимчасово не працюючого, не військовозобов'язаного, раніше не судимого, проживаючого: АДРЕСА_1

засуджено за ст. ч.2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі.

Вироком вирішене питання про речові докази та судові витрати.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 визнаний винним за засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

14 вересня 2011 року близько 16-ї години, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які знаходилися в подвір'ї будинку АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин, виникла сварка. Під час сварки у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 Відразу ж після цього, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2, реалізуючі свій злочинний умисел, діючи умисно та на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, наніс останньому кулаком правої руки удар в обличчя. Після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пройшли в приміщення будинку АДРЕСА_2 де ОСОБА_3 сів на диван біля стола, який знаходився в кінці вітальної кімнати ліворуч навпроти вхідних дверей. В цей час ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, продовжуючи свою злочинну діяльність, знаходячись в приміщенні зазначеної кімнати вищевказаного будинку, підійшов до ОСОБА_3, діючи умисно, наніс один удар кулаком правої руки в ліву скроню ОСОБА_3, від якого останній вдарився правою частиною обличчя об стіл та впав колінами на підлогу, а ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, наніс останньому два удари правою ногою в обличчя, а саме один удар в область носа, та один удар в область лобної частини голови, заподіявши ОСОБА_3 тілесні ушкодження, а саме відкриту черепно-мозкову травму у вигляді множинних саден голови та обличчя, синців верхніх повік обох очей, крововиливу в м'яких тканинах в скроневій області зліва, крововиливу під твердою мозковою оболонкою зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 13/139 від 01.11.2011 року мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_3.

В апеляції з доповненнями до неї прокурор, який брав участь у розгляді справи, просить вирок суду скасувати, справу повернути на новий судовий розгляд. В обґрунтування зазначає, що в ході судового слідства ОСОБА_2 визнав свою вину частково, пояснивши, що від його ударів не могла настати смерть потерпілого. Проте, перерахувавши у мотивувальній частині вироку докази його вини, суд, в порушення вимог ст. 334 КПК України, не мотивував, чому він їх приймає та визнає вину ОСОБА_2 доведеною, а його покази щодо невинуватості відкидає. Також прокурор вказує як на підстави скасування вироку, на те, що в протоколі судового засідання не вказано про встановлення особи потерпілої та не зазначено про видалення з залу судового засідання свідків під час допиту потерпілої та експерта.

В апеляції захисник ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі. Обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що, обираючи засудженому міру покарання, суд не врахував обставин справи та даних про особу засудженого, а саме того, що він раніше не судимий, повістю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, за місцем проживання характеризується позитивно, повністю відшкодував потерпілій завдану шкоду. Судом не взята до уваги думка потерпілої, яка просила суворо не карати ОСОБА_2 та вибачила його за вчинений злочин. Вважає, що в суду були підстави призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію і просить вирок суду скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.

Доводи захисника ОСОБА_5 про неналежне врахування судом всіх пом'якшуючих обставин, особи засудженого та думки потерпілої при призначенні покарання засудженому ОСОБА_2, на безпідставне не застосування до нього судом ст. 69 КК України, колегія суддів знаходить не обґрунтованими та безпідставними. З вироку суду вбачається, що судом при призначенні покарання ОСОБА_2 враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, часткове визнання ним своєї вини, обставини, що обтяжують та пом'якшують, думку потерпілої і та відшкодування заподіяних збитків. При цьому, суд належним чином аргументував свій висновок про необхідність призначення засудженому покарання у вигляді позбавлення волі. Твердження захисника про необхідність застосування судом до ОСОБА_2 ст. 69 КК України та призначення йому покарання більш м'якого ніж передбачено законом, не грунтується на законі та матеріалах справи. ОСОБА_2 свою вину визнав частково, тому твердження про щире каяття та визнання своєї вини, є безпідставним. На думку колегії суддів, судом першої інстанції обґрунтовано не застосовувалася до засудженого ОСОБА_2 ст. 69 КК України, поскільки відсутні передбачені законом до того підстави. Колегія суддів вважає, що покарання засудженому ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, воно є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів також знаходить безпідставними посилання в апеляції прокурора на порушення судом вимог ст. 334 КПК України. Так, судом у вироку викладене формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, докази, на яких грунтується висновок суду про його винуватість. Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України суд обґрунтовує сукупністю досліджених в судовому засіданні та викладених у вироку доказів. Ця сукупність доказів беззаперечно, на думку колегії суддів, підтверджує винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Доводи апеляції прокурор про те, що судом не вмотивовано у вироку, чому він не приймає до уваги покази ОСОБА_2 щодо його невинуватості, колегія суддів знаходить безпідставними. В судовому засіданні ОСОБА_2 не зазначав про свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, а лише вказував, що на його думку від його ударів таких наслідків не могло настати. В спростування таких тверджень ОСОБА_2 суд навів у вироку докази -покази свідка ОСОБА_6, протокол відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_2 та висновок судово-медичної експертизи, в якому крім виявлених ушкоджень та ступеню їх тяжкості, експерт зазначає про механізм утворення ушкоджень на трупі ОСОБА_3 -за обставин, вказаних ОСОБА_2 на відтворенні обстановки та обставин події. В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_2 щодо неможливості настання від його ударів, судом належним чином спростовані та викладені у вироку.

Посилання в апеляції прокурора, як на підстави для скасування вироку суду, на не зазначення в протоколі судового засідання про встановлення особи потерпілої, про попередження її про кримінальну відповідальність, про видалення з залу судового засідання свідків перед допитом потерпілої та експерта, то на думку колегії суддів, це є недоліки протоколу судового засідання, на який прокурор, в разі незгоди з ним, повинен був подати свої зауваження, однак він цим своїм правом не скористався. На думку колегії суддів вказані недоліки протоколу судового засідання не можуть бути безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2012 року щодо ОСОБА_2, без змін.

Г О Л О В У Ю Ч И Й :

С У Д Д І :