Справа № Провадження №11-1138/12 11/1090/5601/12 Головуючий у І інстанціїОмельченко
Категорія4Доповідач у 2 інстанції Орел
04.09.2012
УХВАЛА
Іменем України
16 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Шроль В.Р.
суддів Орла А.І., Матюшка М.П.
з участю прокурора Красківського В.П.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_1, представника потерпілої ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.05.2012 року, яким :
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Личанка, Києво-Святошинського району Київської області, українця, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 6 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 120 000 грн. моральної шкоди.
Вироком вирішене питання про речові докази.
Колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним за засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
23.02.2010 року близько 18 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в гаражному приміщенні, що по вулиці Шевченка, 79 в с. Личанка Києво-Святошинського району Київської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_5, маючи умисел на спричинення ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень та реалізуючи вказаний умисел, з підлоги гаражного приміщення, правою рукою схопив сокиру, після чого, тримаючи сокиру у правій руці, умисно кинув її в напрямку ОСОБА_5, влучивши останньому сокирою в область лівої скронево-потиличної ділянки голови, спричинивши цим самим потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді лінійної рани після хірургічної обробки в лівій скронево- потиличній ділянці, трепанаційний дефект кісток склепіння черепа в лівій скроневій ділянці з лініями перелому, що відходять від нього на основу черепа (результати хірургічної обробки багатоуламкового перелому лівої скроневої ділянки, згідно протоколу операції), пошкодження твердої мозкової оболонки (згідно протоколу операції), забій-розможження головного мозку, множинні вторинні крововиливи в стовбур мозку, набряк-набухання головного мозку, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18 годині 15 хвилин ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень, помер в Боярській ЦРЛ Києво-Святошинського району Київської області.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суд скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю покарання, призначеного судом, ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що при призначенні покарання суд лише формально врахував, що ОСОБА_3 скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння, посередньо характеризується за місцем проживання, вину у скоєному злочині не визнав. Давав суду неправдиві покази. Вважає, що вина засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України доведена і судом його дії незаконно перекваліфіковані на ст. 121 ч. 2 КК України. Крім того, судом безпідставно визнано пом'якшуючою обставиною щире каяття.
В апеляції представник потерпілої ОСОБА_2 просить вирок суд скасувати, постановити новий вирок, яким кваліфікувати дії ОСОБА_3 за ст. 115 ч. 1 КК України. В обґрунтування зазначає, що вина засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, доведена його показами в судовому засіданні, показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, висновком СМЕ. Судом не дана належна оцінка способу, знаряддю вбивства та тим обставинам, що засуджений не мав наміру відшкодувати шкоду потерпілій, а щире каяття у завданні тілесних ушкоджень це лише для того, щоб уникнути суворого покарання і не є дійовим. Крім того, судом значно занижена сума відшкодування моральної шкоди, яка була завдана потерпілій діями ОСОБА_3.
В апеляції захисник ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, призначити ОСОБА_3 покарання за ст. 121 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, що не перевищує 5 років позбавлення волі, розмір моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_4 зменшити до 50 000 грн. обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що суд невірно зазначив обтяжуючою обставиною вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Покази свідка ОСОБА_6 не відповідають показам, викладеним у вироку суду і спростовуються показами свідка ОСОБА_7 Наголошує на тому, що суд не взяв до уваги положення п.п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах проти життя та здоров'я особи», які стосуються суб'єктивного ставлення винного до наслідків вчиненого, оскільки ОСОБА_8 не хотів позбавити життя потерпілого. У вироку не вказано про неправомірність дій потерпілого ОСОБА_5, який завдав ОСОБА_3 тілесні ушкодження. Просить врахувати, що ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліках не перебував, до кримінальної відповідальності не притягався, має сім'ю, яка перебувала на його утриманні, позитивно характеризується за місцем проживання, повністю визнав вину та щиро розкаявся у скоєному, критично оцінює свої протиправні дії, активно сприяв розкриттю злочину, просив пробачення у потерпілих, матеріальна шкода відшкодована повністю, моральна -частково, не є особою, небезпечною для суспільства. Вважає, що, відповідно до ст. 375 ч.2 КПК України, призначене судом покарання не могло перевищувати 5 років позбавлення волі. За ст. 115 ч.1 КК України ОСОБА_3 потрібно було виправдати.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача та частково підтримав апеляцію представника потерпілої і просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляцію захисника та заперечили проти апеляцій прокурора та представника потерпілої, виступ з останнім словом засудженого ОСОБА_3, який просить його суворо не карати та пом'якшити призначене судом покарання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та представника потерпілої підлягають до задоволення частково, апеляція захисника до задоволення не підлягає.
Згідно ст. 334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу та наслідків вчинення злочину, форми вини і мотивів злочину, наводяться докази на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. Зазначених вимог закону суд першої інстанції належним чином не виконав.
Органами досудового слідства дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство. Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_3 на ч. 2 ст. 121 КК України, суд у вироку зазначив, що враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, припинення злочинних дій, поведінку підсудного і загиблого, що передувала події, їх стосунки, суд прийшов до переконання, що настання смерті ОСОБА_5 не охоплювалося умислом ОСОБА_3, ставлення якого до її настання характеризується необережністю, і тому на думку суду в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ст. 115 ч. 1 КК України. Однак, даний свій висновок суд першої інстанції належним чином не обґрунтував. Зокрема, суд не вказав у вироку, чому він прийшов до переконання, що ОСОБА_3 кидаючи сокиру в життєво важливий орган потерпілого ОСОБА_5 ( в голову ) з незначної відстані вважає, що ОСОБА_3 необережно ставився до наслідків своїх дій -настання смерті потерпілого, не спростувавши при цьому версію органів досудового слідства.
Умисне вбивство може бути вчинене як з прямим умислом, так і з непрямим. Вчинення умисного вбивства з непрямим умислом передбачає, що винний хоча і не бажає настання смерті іншій людині, але свідомо припускає її настання, або байдуже ставиться до її настання. Зокрема про умисел винної особи свідчить наступне : спосіб вчинення, знаряддя злочину, характер і локалізація поранень, причини припинення злочинних дій та інше. При вирішенні питання про кваліфікацію дій винної особи за ч. 2 ст. 121 чи ч. 1 ст. 115 КК України, суд повинен детально проаналізувати всі зазначені вище обставини, з врахуванням конкретних обставин справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів частково погоджується з твердженнями в апеляціях прокурора та представника потерпілої про безпідставну перекваліфікацію судом дій засудженого з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України і вважає, що суд першої інстанції належним чином не обґрунтував своїх висновків щодо зміни кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляції прокурора, про безпідставне застосування судом першої інстанції ст. 69 КК України. У відповідності до ст. 69 КК України, при наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті. Суд у вироку визнав пом'якшуючими обставинами активне сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування завданої шкоди. Однак, згідно п. 2 ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання визнається добровільне відшкодування завданого збитку або усунення завданої шкоди. Зазначена норма передбачає повне відшкодування завданого збитку, тому часткове відшкодування може лише враховуватися судом при призначенні покарання, але не може визнаватися обставиною, що пом'якшує покарання.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання в апеляції прокурора на необґрунтоване визнання судом першої інстанції обставиною, що пом'якшує покарання -щире каяття, поскільки суд у вироку про наявність такої обставини не зазначав.
Колегія суддів вважає, що вимоги в апеляції представника потерпілої щодо постановлення вироку апеляційним судом до задоволення не підлягають, поскільки апеляція в цій частині належним чином не обґрунтована. Зокрема в ній не зазначено запропоновану міру покарання, в разі визнання доведеною вини підсудного.
Доводи в апеляції захисника ОСОБА_1 про безпідставне визнання судом першої інстанції обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, поскільки спиртне запропонував вжити саме потерпілий, колегія суддів вважає такими, що суперечать діючому законодавству та не заслуговують на увагу.
Також на думку колегії суддів є безпідставними доводи в апеляції захисника про порушення судом вимог ст. 375 КПК України, поскільки скасовуючи вирок Києво-Святошинського районного суду від 28.07.2010 року, колегія суддів Апеляційного суду Київської області в своїй ухвалі від 13.10.2010 року вказала на передчасність висновків суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Аналогічні висновки маються і в ухвалах колегії суддів Апеляційного суду Київської області від 29.09.2011 року та від 23.03.2012 року.
За таких обставин колегія суддів визнає, що судом першої інстанції допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а тому вирок суду першої інстанції не може бути визнаний законним та обґрунтованим і в зв'язку з цим підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілої -ОСОБА_2 задовольнити частково, апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.05.2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, іншим складом суду.
Г О Л О В У Ю Ч И Й :
С У Д Д І :