Справа № 1003/11558/12

2/1003/3325/12

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

02 серпня 2012 року Білоцерківський міськрайонний суд у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Макійчук К. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду в м. Білій Церкві по вул. Турчанінова, 7, в залі судового засідання №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" та зобов'язання здійснити перерахунку заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 10 квітня 2008 року між сторонами по справі був укладений кредитний договір №CL32974, за яким позивач отримав кредит в розмірі 6000 доларів США на строк до 25.03.2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 24 відсотки річних. Пунктом 2.4 Кредитного договору встановлено, що за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, розмір якої вказаний в Додатку 1 до кредитного договору і становить 72 % річних. Згідно розрахунку заборгованості, зробленого відповідачем станом на 14 вересня 2011 року, з 25.06.2008 року підвищені відсотки нараховувались за ставкою 90% річних. Оскільки дана умова є несправедливою, так як встановлює вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, а тому позивач просить суд визнати цю умову недійсною. Також позивач вважає несправедливим та просить визнати недійсним пункт «Винагорода кредитора за ініціювання Кредиту» Додатку 1 до кредитного договору, яким встановлено розмір такої винагороди у розмірі 300 доларів США.

В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги та просила суд визнати недійсними лише пункт 2.4 кредитного договору № CL32974 від 10 квітня 2008 року та пункт «Підвищена процентна ставка (в разі прострочення платежу)» додатку 1 до кредитного договору з моменту його укладення.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час та день слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви щодо розгляду справи в їх відсутності до суду не надходило, а тому за згодою представника позивача та на підставі ст.ст. 224-226 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що 10 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Універсал Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL32974, предметом якого є надання Банком позивачу кредитних коштів у сумі 6 000,00 доларів США строком на 60 місяців, тобто до 25 березня 2013 р., для поточних потреб позичальника (п. 1.3. договору № CL32974 від 10 квітня 2008 року).

Судом встановлено, що відповідно до витягу зі Статуту відповідача Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» (п.1.1 Статуту).

Оскільки, надання коштів за вказаним кредитним договором, відповідає всім ознакам споживчого кредиту, а саме: Відповідач є банком; Позивач є споживачем, так як є фізичною особою, яка придбаває продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукт що набувається, тобто кредит, який є предметом договору, відповідає ознакам продукту, передбаченим Законом України «Про захист прав споживачів» і використовується на поточні потреби (споживчі цілі), а тому правовідносини, що виникли, мають бути врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно п.1.1 кредитного договору № CL32974 від 10 квітня 2008 року на позичальника покладено обов'язок погасити кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором та Додатками 1 і 2. Додатком 1, а саме пунктом «Процентна ставка (станом на день укладення договору)» розмір процентної ставки визначено у розмірі 24 % річних. Водночас пунктом 2.4 кредитного договору визначено, що за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, вказана в Додатку 1 до договору. У Додатку 1 у пункті «Підвищена процентна ставка (в разі прострочення платежу)» розмір такої ставки визначений у розмірі 72% річних. Таким чином, при невиконанні своїх зобов'язань за кредитним договором позивач, як позичальник, зобов'язаний буде сплатити на користь банку 360 % компенсації за п'ять років дії договору.

Частинами 1, 2 та 3 п. 3. ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що банк не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливою є, зокрема, умова договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, у тому числі і Закону України «Про захист прав споживачів».

У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією сторін, зокрема, вимоги, зазначеної у ч.1 ст. 203 ЦКУ.

Згідно ч.7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що пункт 2.4 кредитного договору № CL32974 від 10 квітня 2008 року та пункт «Підвищена процентна ставка (в разі прострочення платежу)» Додатку 1 до кредитного договору покладають на позивача всупереч принципу добросовісності за порушення позивачем строків сплати чергового платежу жорсткі обов'язки, в той час як виконання умов даного правочину ПАТ «Універсал Банк» обумовлене лише власним його розсудом, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, як споживача. За таких обставин оскаржена частину правочину є несправедливою умовою кредитного договору № CL32974 від 10 квітня 2008 року відносно позивача, а тому підлягає визнанню недійсною з моменту її укладення.

Оскільки позивач відповідно до ч. 3. ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнявся від сплати судового збору, то відповідно до ч. 3. ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 60, 61, 81, 88, 209, 212-215, 224-226, 294, 296 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Суддя Б. І. Кошель