КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2012 № 23/054-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Яковлєва М.Л.

секретарі судового засідання Анісімовій М.О.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.08.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД» на рішення господарського суду Київської області у справі № 23/054-12 від 26.06.2012 року (Повний текст рішення складено і підписано 27.06.2012 року), (Суддя - Заєць Д. Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уні Кредит Лізинг»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчпромкомплекс»

про стягнення 1 369 625, 02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Уні Кредит Лізинг» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчпромкомплекс» про стягнення 1 369 625, 02 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року у справі № 23/054-12 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчпромкомплекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уні Кредит Лізинг» 1 258 961, 75 грн. заборгованості, 72 345, 09 грн. пені, 12 179, 34 грн. інфляційних витрат, 26 138, 84 грн. 3 % річних та 27 400, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року у справі № 23/054-12 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Через відділення документообігу Київського апеляційного господарського суду 21.08.12 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення господарського суду Київської області від 26.06.12. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, 21.08.12 року відповідачем 2 заявлено клопотання про зупинення провадження по справі № 23/054-12 у зв'язку з порушенням Господарським судом міста Києва провадження по справі № 5011-12/10765-2012 за позовом ТОВ «Укрхарчпромкомплекс» до ТОВ «УніКредитЛізинг» та ТОВ «Аляска ЛД» про визнання договору поруки № 1410L09/00/SUR від 19.08.11 р. недійсним.

Колегія суддів залишила дане клопотання без задоволення, з огляду на те, що предметом розгляду у справі № 23/054-12 є встановлення наявної заборгованості за договором лізингу, а тому визнання договору поруки недійсним не матиме впливу на вирішення спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит ЛІзинг" (за договором -лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД"(за договором -лізингоодержувач) 16 вересня 2009 року укладено договір фінансового лізингу за №1410L09/00, згідно умов якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

Згідно положень статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

15 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-3"(продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД"(лізингоодержувач) укладено акт приймання-передачі предмету лізингу, згідно з яким лізингоодержувач підтвердив отримання предмету лізингу згідно договору фінансового лізингу за №1410L09/00 від 16 вересня 2009 року, а саме: універсальна термокамера тип УКМ 2104 Є, кількість -4 шт., загальна вартість -471044,88 доларів США, та камери дефростації моделі КМР 16, кількість -2 шт., загальна вартість -107918,84 доларів США.

Відповідно до пункту 7.7 договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 15 цього договору.

Додатком №1 до договору фінансового лізингу встановлено: предметом лізингу є універсальна термокамера тип УКМ 2104 Є, кількість -4 шт., загальна вартість -474909,00 доларів США, та камери дефростації моделі КМР 16, кількість -2 шт., загальна вартість -108887,98 доларів США.

Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Тож, з наведеного вбачається, що перелік лізингових платежів не є вичерпним та підлягає коригуванню у залежності від наявності витрат лизингодавця за відповідним договором.

Зобов'язання лізингоодержувача за договором лізингу було забезпечено порукою від 19 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"(за договором - покупець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Аляска ЛД"(за договором - лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс"(за договором -поручитель) за №1410L09/00/SUR.

Пунктом 3.8. передбачено, що договір поруки діє з дати його підписання та закінчується через три роки після настання останньої дати платежу, вказаної у відповідному графіку лізингових платежів.

Згідно із ст. 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За презумпцією, передбаченою у ст. 554 ЦКУ, у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання кредитор має право заявити вимогу до поручителя про виконання договору поруки у солідарному порядку. На диспозитивних началах сторони як альтернативний варіант можуть передбачити в договорі поруки субсидіарний порядок заявлення вимог. До правовідносин поруки слід застосовувати загальні правила, що стосуються солідарних та субсидіарних зобов'язань - ст. ст. 541 - 544 та ст. 619 ЦК України. Проте, зважаючи на те, що поручителя і боржника не можна вважати боржниками за одним і тим самим зобов'язанням (множинності на стороні боржника не виникає), вказані норми застосовуються виключно в обсязі, що не суперечать суті поруки.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи поручитель був повідомлений про необхідність виконання взятих на себе зобов'язань у зв'язку із виникненням у ТОВ «Аляска ЛД» заборгованості по лізингових платежам у розмірі 1 258 961,75 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи, що наявність заборгованості встановлена матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно положення ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Положенням ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД» на рішення господарського суду Київської області у справі № 23/054-12 від 26.06.2012 року - відмовити повністю .

2. Рішення господарського суду Київської області у справі № 23/054-12 від 26.06.2012 року - залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

4. Матеріали справи № 23/054-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Сулім В.В.

Яковлєв М.Л.