УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1250/2012Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"21" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І.,Самойлової О.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального торговельного підприємства «Отузи» про визнання трудового договору укладеним, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за порушення строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідача, у якому просила визнати трудовий договір між нею та КТП «Отузи» укладеним з 01.05.2005 року, стягнути заборгованість по заробітній платі, компенсацію за втрату частини заробітної плата у зв'язку з порушення строків її виплати, середній заробіток за весь час затримки та у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у травні 2005 року відповідач прийняв її на роботу прибиральницею у магазин. Письмового трудового договору між сторонами укладено не було, відповідач не здійснив запис у трудовій книжці, наказ не видав, однак роботу позивач виконувала щоденно у порядку, встановленому відповідачем. Заробітна плата була встановлена у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленому законодавством України, з якої утримувався податок на дохід фізичних осіб та сплачувалася заробітна плата за відрахуванням суми ПДФО, про що позивача повідомляла адміністрація. 07.12.2011 року позивача було звільнено. Строк роботи ОСОБА_6 в КТП «Отузи» безперервно складає більш 6 років, починаючи з 01.05.2005 року по 07.12.2011 року. При звільненні позивачу не було виплачено: заробітну плату за листопад 2011 року у сумі 985 грн., за сім днів у грудні 2011 року у сумі 242 грн. 27, грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 449грн. 96 коп. Відсутність трудового договору, відповідного запису у трудовій книжці, обов'язкових платежів позбавило її соціальних гарантій, передбачених Конституцією України та діючим законодавством. В день звільнення з позивачем не був проведений повний розрахунок. Неправомірними діями позивачу спричинена моральна, яка полягає в моральних стражданнях, відсутність своєчасно отриманих грошей вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 10 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 липня 2012 року та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначає, що суд не повно та не всебічно розглянув позовні вимоги та обставини справи, не надав належної оцінки обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, безпідставно не прийняв до уваги пояснення та доводи позивача про тимчасову та сезонну роботу на інших підприємствах та постійну роботу у відповідача та не врахував пояснення свідків, як доказ її роботи у відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на надано достовірних доказів про його перебування в трудових відносинах з КТП «Отузи», що стало підставою для відмови у задоволенні позову.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст.2 КЗпП України працівники реалізують своє право на працю за допомогою укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в організації або у фізичної особи.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену даною угодою відповідно до внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю й угоду сторін.

Діючим трудовим законодавством передбачено, що основою трудових відносин між найманим робітником і приватним підприємцем відповідно до ст. 21 КЗпП є трудовий договір, що укладається обов'язково в письмовій формі.

Відповідно до ст.24 КЗпП України додержання письмової форми є обов'язковим при укладанні трудового договору з фізичною особою.

Відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем трудовий договір у письмовій формі не укладався, у встановленому законом порядку зареєстрований не був, заяву про прийняття на роботу позивач не писала. Трудова книжка на ОСОБА_6 не заводилася, запис про роботу не вносився.

Страхові та інші внески на позивача не сплачувалися, розрахункові документи, які б свідчили про нарахування та виплату позивачу заробітної плати за період з 01.05.2005 року по 07.12.2011 року її прізвища не містять, у штатному розкладі відсутня посада прибиральниці(а.с.44-46,59-77).

Крім того, з записів у трудовій книжці позивача вбачається, що у зазначеній в позові період позивач працювала: помічником двірника у Щебетівської селищної ради у ДЗ «Семицветік», двірником у КП УЖКГ, мийником посуду у СГПП «Чумаки», у Центрі поштового зв'язку №5, санітаркою у СК «ФНТК АТЕК» (а.с. 52-56).

Зазначене вказує на те, що трудова книжка позивачем відповідачу не надавалась, та спростовує доводи позивача про наявність постійних трудових відношень з відповідачем.

На підтвердження позовних вимог позивач не надав суду належних та допустимих доказів щодо домовленостей з відповідачем про виконання ним конкретної роботи та умов її оплати.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності доказів, які б безперечно свідчили, що в період з травня 2005 року до грудня 2011 року позивач працювала у відповідача на підставі трудового договору, як то передбачено нормами КЗпП України, факт постійних трудових відносин, на умовах трудового договору, не встановлено.

Не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що про наявність між сторонами трудових відносин свідчить фактичний допуск відповідачем ОСОБА_6 до виконання трудових обов'язків прибиральниці.

Згідно змісту ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли працівника фактично допущено до роботи.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, фактичних даних на підставі яких можливо було б встановити факт укладення між сторонами трудового договору ОСОБА_6 суду не надала.

Аналіз наявних у матеріалах справи доказів, зокрема з позиції достатності і взаємного зв'язку у їх сукупності, не свідчить про наявність між сторонами трудових відносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції встановив і правильно виходив з того, що докази, які б підтверджували наявність трудових відносин між сторонами, відсутні та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з тим, що факту трудових обов'язків між сторонами не доведено, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за порушення строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, які є похідними від заявлених вимог.

Не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про надання судом першої інстанції, неналежної оцінки доказам, оскільки, суд в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони на засадах змагальності (ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України), і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 312, 313 ,314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко О.В. Самойлова