УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1181/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"07" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І.,Приходченко А.П.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Теодосія» до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Теодосія» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 22 червня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року Приватне акціонерне товариство «Теодосія» (далі - ТОВ «Теодосія») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, у якому просило усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, що належить позивачу на праві приватної власності, шляхом виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності №938 від 27 листопада 2007 року. З 26 листопада 2007 року і до теперішнього часу спірна квартира знаходиться у приватній власності ЗАТ «Теодосія» та має статус службового житла. Вказану квартиру було надано відповідачу на підставі ордеру на вселення. Наказом №41-К від 3 серпня 2010 року ОСОБА_6 була звільнена з посади головного бухгалтера за п.1 ст. 36 КЗпП України. Листом від 3 серпня 2010 року ОСОБА_6 було повідомлено про необхідність звільнення службової квартири. у добровільному порядку відповідач відмовляється звільнити квартиру. Посилаючись на положення ст.ст. 118,158 ЖК України, ст.ст. 319,391,810,811 ЦК України, позивач вважає, що відповідач не має жодних підстав для користування спірною квартирою.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 22 червня 2012 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Теодосія» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Теодосія», посилаючись на порушенням норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 22 червня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення, якім позовні вимоги ПАТ «Теодосія» задовольнити.

Апелянт вважає, що суд не взяв до уваги, що спірна квартира є власністю ПАТ «Теодосія», що вона має статус службової, що між власником квартири та відповідачкою розірваний трудовий договір, а договір найму не укладений, тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Також, на думку апелянта, суд безпідставно застосував при вирішенні справи норми житлового законодавства, що стосуються правовідносин у сфері користування житлом державного або громадського фонду. Апелянт зазначає, що, не посилаючись на жодну норму закону, у супереч ст. 810 ЦК України прийшов до висновку, що єдиною підставою вселення до квартири, що є приватною власністю є ордер.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив с того, що відповідач користується спірною квартирою на законних підставах, оскільки отримала ордер на вселення.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «Теодосія» на підставі свідоцтва про право власності є власником квартири АДРЕСА_1 АР Крим (а.с.13).

Згідно наказу № 17 від 24 січня 2005 року ОСОБА_6 була прийнята на роботу до ЗАТ «Теодосія» на посаду головного бухгалтера (а.с.11).

Рішенням виконкому Феодосійської міської ради АР Крим № 1520 від 26 листопада 2007 року квартира АДРЕСА_1 АР Крим АР Крим закріплена службовою за ЗАТ «Теодосія» та надана ОСОБА_6(а.с.16).

На підставі даного рішення 27 листопада 2007 року виданий спеціальний ордер на жиле приміщення № 574 (а.с.40).

Рішенням виконкому Феодосійської міської ради АР Крим № 642 від 16 липня 2010 року квартира АДРЕСА_1 АР Крим із ряду службових виключена і закріплена за ОСОБА_6 21 липня 2010 року на ім'я відповідача на вказане житлове приміщення виданий ордер №995 (а.с.17).

13 серпня 2010 року рішенням № 759 виконкому Феодосійської міської ради АР Крим вищезазначене рішення про виключення вказаної квартири із ряду службових і закріплення її за ОСОБА_6 визнано таким, що втратило силу (а.с.18).

3 серпня 2010 року наказом № 41 К в.о. директора ЗАТ «Теодосія» відповідач була звільнена з роботи за п.1 ч. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с.10).

Листом від 03 серпня 2010 року відповідача було повідомлено про необхідність звільнення службової квартири (а.с.12).

Вважаючи своє право у здійсненні права власності спірної квартири порушеним, позивач посилався на положення ст.ст. 319,391ЦК України, не надавши доказів щодо незаконного користування відповідачем спірною квартирою, як це передбачено ст. 387 ЦК України.

Так, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_6 отримала на вселення до спірної квартири два ордери: 27.11. 2007р. №574 та від21.07.2010р. № 995, які на час розгляду справи неоспорені у встановленому законом порядку та вимог про визнання їх недійсними позивачем в позовній заяві не заявлялося.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з підстав ст. 391 ЦК України, оскільки наявність ордеру на вселення, відповідно до положень ст. 58 ЖК України виключає незаконність користування ОСОБА_6 спірною квартирою.

З матеріалів справи також вбачається, що саме власник житла розпорядився спірною квартирою, звернувшись з проханням до виконавчої влади про включення її до статусу службових та закріплення за ОСОБА_6

Крім того, суд першої інстанції вирішуючи спір правильно зазначив, що спірні правовідносини регулюються житловим законодавством України.

Посилання позивача, на те, що підставою для виселення ОСОБА_6 є відсутність договору найму житла, укладеного відповідно до вимог ст.ст. 810,811 ЦК України, ст. 158 ЖК України, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вони є неспроможними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Позовні вимоги заявлені, також з посиланням на ст. 118 ЖК України, відповідно до положень якої, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету місцевої Ради.

Проте, на обґрунтування своїх вимог щодо виселення відповідача зі службової квартири позивач не зазначив з яких підстав на підставі якої норми закону ОСОБА_6. підлягає виселенню.

Твердження апелянтів про те, що відповідач не несе витрат щодо утримання спірної квартири не мають правового значення при вирішенні вимог про виселення.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і підстав для скасування рішення суду не містять.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Теодосія» - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 22 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили

В.О. Полянська Т.І Моісеєнко А.П. Приходченко