УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1154/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"07" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І.,Приходченко А.П.,

При секретаріРемез Т.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування постанови начальника Відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим Лемешка А.Ю, визнання неправомірними дій державного виконавця Тельгерової Т.А. про складання довідки-розрахунку по аліментам, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 20 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати незаконним та скасувати постанову начальника Відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції (далі ВДВС Феодосійського МУЮ) АР Крим Лемешка А.Ю. від 12.04.2012 року та визнати неправомірними дії державного виконавця Тельгерової Т.А. щодо складання довідки-розрахунку по аліментам.

Скарга мотивована тим, що постановою начальника ВДВС Феодосійського МУЮ Лемешка А.Ю. від 12.04.2012р. визнаний недійсним розрахунок по сплаті аліментів, які, у розмірі ј частки всіх видів заробітку але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян стягнуті, за рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 20.11.2005р., з ОСОБА_8 на утримання доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, як проведений із застосуванням вимог ч.2 ст. 182 СК України виходячи з розміру 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що не відповідає ч. 1 ст. 195 СК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та розміру аліментів, встановленого виконавчим документом. Зобов'язано державного виконавця провести перерахунок по сплаті аліментів відповідно до вказаних правових норм. 12 квітня 2012 року державним виконавцем Тельгеровою Т.А. був зроблений перерахунок по аліментам, відповідно до якого за період з 01.06.2006р. по ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_8 мала сплачувати на утримання доньки аліменти у розмірі ј частки всіх видів заробітку, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що складає 17 грн., переплата по аліментам за період з 28.09.2005р. по 31.03.2012р. складає 10 793 грн. 59 коп. Скаржник вважає, що постановою начальника ВДВС Феодосійського МУЮ Лемешка А.Ю. від 12.04.2012р. здійснено поворот виконання рішення, який має вирішуватися тільки судом. Крім того, мінімальний розмір аліментів після зміни з 01 січня 2006 року ч.2 ст.182 СК України не може бути менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ОСОБА_8 була згодна з розміром аліментів, що стягувались та дії відділу виконавчої служби не оскаржувала.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 20 червня 2012 року у задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин у справі та неналежну оцінку доказів, просить ухвалу суду скасувати та увалити нову, якою скаргу задовольнити.

Апелянт зазначає, що суд не звернув уваги на незаконність дій посадової особи відділу державної виконавчої служби щодо здійснення повороту виконання судового рішення про стягнення аліментів, посилаючись на те, що відповідно до ст. 382 ЦПК України у справах про стягнення аліментів поворот виконання рішення не передбачений. Крім того, ч. 3 ст. 74 ЗУ України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України, а мінімальний розмір з 1 січня 2006 року складає 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки дії начальника ВДВС Феодосійського МУЮ здійснено у межах його повноважень, розрахунок по аліментах державним виконавцем Тельгеровою Т.А. зроблений у відповідності з виконавчим документом.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна виходячи з такого.

Порядок стягнення аліментів визначається законом відповідно до ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження».

Частиною 3 ст. 74 цього Закону передбачено, що розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 20.11.2005р. з ОСОБА_8 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки всіх видів заробітку але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 28.09.2005р. і до повноліття дитини. ОСОБА_6 за рішенням виконкому Феодосійської міської ради №1539 від 10.11.2005р. призначена опікуном малолітньої ОСОБА_9

31 січня 2012 року державним виконавцем ВДВС Феодосійського МУЮ Тельгеровою Т.А. був проведений перерахунок по сплаті аліментів та складена довідка - розрахунок, відповідно до якої переплата по сплаті аліментів з ОСОБА_8 станом на 31 січня 2012 року склала 755 грн. 97 коп.

Постановою начальника ВДВС Феодосійського МУЮ Лемешка А.Ю. від 12.04.2012р. вказаний розрахунок був визнаний недійсним, оскільки був проведений відповідно до вимог ч.2 ст. 182 СК України, виходячи 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що не відповідає вимогам ч.3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.1ст. 195 СК України та розміру аліментів, встановлених виконавчим документом. Державного виконавця було зобов'язано провести розрахунок, виходячи з розміру аліментів, встановленого виконавчим листом, а саме: у розмірі ј частки всіх видів заробітку але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян (17 грн.) (а.с.8).

Згідно розрахунку, зробленого державним виконавцем Тельгеровою Т.А. на підставі вищевказаної постанови, переплата по аліментам, що сплачувала ОСОБА_8 з 28.09.2005р. по 31.01.2012р. складає 10793,59 грн., про що була складена довідка-розписка 31.03.2012р.

Проте, вказаний розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України у редакції, яка набрала чинності з 15 жовтня 2005 року, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.

Крім того, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Отже, зміна мінімального розміру аліментів є підставою для сплати платником аліментів у розмірі не менше ніж мінімальний розмір, визначений законом.

З аналізу вказаної норми закону випливає, що державний виконавець при визначенні мінімального розміру аліментів, якій має бути сплачений боржником у відповідному місяці, повинен використовувати у розрахунку суму, визначену ст. 182 СК України, а саме суму не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку. При цьому для використання державним виконавцем у розрахунку мінімального розміру аліментів, якій має бути сплачений боржником у відповідному місяці, суми не меншої ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, не має необхідності у винесенні судом відповідного рішення.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_6 в частині визнання незаконною постанови начальника ВДВС Феодосійського МУЮ Лемешка А.Ю. від 12.04.2012р. про визнання недійсним перерахунку по аліментам від 22.02.2012р. та її скасуванню, і в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Тельгерової Т.А. щодо складання довідки-розрахунку про сплату аліментів на 31.03.2012р., зробленого виходячи з розміру ј частки всіх видів заробітку але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян підлягають задоволенню.

Положеннями ч.2 ст. 387 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова начальника ВДВС Феодосійського МУЮ Лемешка А.Ю. від 12.04.2012р. є незаконною, а дії державного Тельгерової Т.А. щодо складання довідки-розрахунку про сплату аліментів на 31.03.2012р., зробленого виходячи з розміру ј частки всіх видів заробітку але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян слід визнати неправомірними.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Феодосійського міського суду АР Крим від 20 червня 2012 року на підставі п.п.1,3 ч.1 ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення скарги.

Вимоги скарги щодо зобов'язання начальника ВДВС Феодосійського МУЮ Лемешка А.Ю. та державного виконавця Тельгерової Т.А. поновити порушені права малолітньої ОСОБА_9 на отримання аліментів у відповідності закону задоволенню не підлягають, оскільки будь-яких доказів на порушення таких прав заявником суду не надано. Посилання заявника на те, що діями по розрахунку по сплаті аліментів вказані посадови особи здійснили по поворот виконання суду не ґрунтується на законі, оскільки питання про поворот виконання відповідно до положень ст. 380 ЦПК України вирішується лише судом, а відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦПК України у справах про стягнення аліментів поворот виконання не допускається незалежно у якому порядку ухвалено рішення. за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Керуючись ст.ст. 303, 307 п.2ч.2, 311 п.п.1,3 ч.1, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 20 червня 2012 року скасувати.

Прийняти по справі нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_6 про визнання незаконною та скасування постанови начальника Відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим Лемешка А.Ю, визнання неправомірними дій державного виконавця Тельгерової Т.А. про складання довідки-розрахунку заборгованості по аліментам задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову начальника Відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим Лемешка А.Ю. від 12 квітня 2012 року про визнання недійсним розрахунку заборгованості по аліментам від 22.02.2012р. за рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 20.10.2005р. про стягнення аліментів з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 на утримання дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Тельгерової Т.А. щодо складання довідки-розрахунку про сплату аліментів на 31.03.2012р., зробленого виходячи з розміру ј частки всіх видів заробітку але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян та скасувати її.

В решті скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.