РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1240/2012Головуючий суду першої інстанції:Шкуліпа В.І.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

РІШЕННЯ

"14" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І.,Редько Г.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути на своє утримання на період навчання аліменти в розмірі ј частки всіх видів заробітку щомісячно.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.ст. 179, 199, 200 Сімейного кодексу України, мотивовані тим, що з 01 вересня 2010 року вона навчається в Керченському економіко-гуманітарному інституті Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського на комерційній формі навчання за спеціальністю «Філологія» та потребує матеріальної допомоги до закінчення навчання в учбовому закладі.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 05 липня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_7 на користь та на утримання ОСОБА_6 щомісячно аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 лютого 2012 року і до закінчення ОСОБА_6 навчання в Керченському економіко-гуманітарному інституті Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, але не більш ніж до досягнення ОСОБА_6 23 років. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи просить рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути на її користь аліменти в розмірі ј частки всіх видів заробітку відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 частково суд виходив з наявності у позивачки потреби у матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню на її утримання в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача, суд першої інстанції урахував матеріальний стан ОСОБА_7, можливість самої позивачки працювати та утримувати себе.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до положень ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Зазначене випливає також з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 15.05.2006, № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", згідно якого батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 15.05.2006, № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_6 є студенткою другого курсу заочної комерційної форми навчання Керченського економіко-гуманітарного інституту ім. В.І. Вернадского за спеціальністю філологія. Термін навчання з 01 вересня 2010 року по 30 червня 2015 року. Навчання здійснюється на платній основі і згідно договору про надання освітніх послуг вартість навчання складає 3300 грн., стипендія не сплачується (а.с.3,21).

Отже, суд дійшов правильного висновку, що повнолітня позивач продовжує навчання, доходу, якій би забезпечував її навчання і проживання не має, потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги.

Відповідач є матір'ю позивачки, має постійне місце роботи і дохід, та моє можливість надавати матеріальну допомогу на навчання дочки.

Встановлюючи розмір стягнення аліментів суд першої інстанції обґрунтовано врахував, матеріальне становище відповідача, ті обставини, що позивач зареєстрована та проживає в квартирі разом з матір'ю, користується предметами побуту, які належать відповідачу, споживає комунальні послуги, надання яких оплачує тільки відповідач ОСОБА_7 (а.с. 44-52), що оплата за навчання ОСОБА_6 вносилася обома батьками в рівних частках, що не оспорювала позивач, а також те, що позивач у зв'язку з заочною формою навчання має можливість працевлаштуватися та покращити своє матеріальне становище.

Таки висновки суду першої інстанції є правильними.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитися із висновком суду про необхідність стягнення з відповідача аліментів у розмірі, що не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки він суперечить змісту ст.200 СК України, якою не встановлено мінімального розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина.

Допущене судом першої інстанції порушення норм матеріального права відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення із ухваленням нового, у зв'язку з чим на підставі ч.3 ст. 303 ЦПК України колегія суддів не обмежена доводами апеляційної скарги і за результатами апеляційного перегляду скасовує рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі не менше 30% від прожиткового мінімуму на працездатну особу із виключенням відповідних посилань з резолютивної частини рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 липня 2012 року змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 липня 2012 року посилання суду, про те, що мінімальний розмір аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 на її утримання не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 липня 2012 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

В.О.Полянська Т.І.Моісеєнко Г.В.Редько