РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1173/2012Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.
РІШЕННЯ
"07" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПолянської В.О.,
СуддівМоісеєнко Т.І.,Приходченко А.П..,
При секретаріРемез Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельної ділянкою, зобов'язання виконати певні дії, відновити стан земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 червня 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила: зобов'язати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0527 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення паркану з частини земельної ділянки, яка належить позивачу, та зобов'язати відновити стан земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі державного акту є власником земельної ділянки, розташованої за вказаною адресою. Користувачами суміжної ділянки є відповідачі. Без згоди позивача вони здійснюють будівництво паркану на належній їй частині земельної ділянки, що є перешкодою у користуванні. В добровільному порядку звільнити земельну ділянку та знести паркан відповідачі відмовляються.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 14 червня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений. Зобов'язано відповідачів усунути перешкоди ОСОБА_6 у користуванні належної їй земельною ділянкою, площею 0,0527 га, розташованою по АДРЕСА_1, шляхом знесення паркану за рахунок відповідачів з частини земельної ділянки, що належить ОСОБА_6, та відновити стан земельної ділянки. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи просить рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 червня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
Апелянт зазначає, що судом не надана належна оцінка доказам, що були надані та досліджувалися у судовому засідання, зокрема, схематичному плану будівельного кварталу №270 м. Феодосії, технічному паспорту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов, суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог про порушення прав позивача у користуванні земельною ділянкою, що факт порушення меж земельної ділянки відповідачами має місце.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст.ст.10,11,60,61,131 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 на підставі Державного акту серії ЯД № 369718 від 08.12.2006р. належить на праві власності земельна ділянка, площею 0,0527 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1(а.с.19). На суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 розташовано домоволодіння, співвласниками якого є п'ять осіб, серед яких - ОСОБА_7 (а.с. 50-52). Земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, знаходиться у користуванні співвласників будинку.
Вимоги позову мотивовані тим, що відповідачі порушують права землевласника ОСОБА_6 шляхом возведення паркану на належній їй земельній ділянці.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Проте, позивачка, заявивши вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою із зобов'язанням відповідачів знести паркан та відновити стан земельної ділянки, зіпсованої парканом, не надала суду належних та допустимих доказів наявності таких перешкод, факту самовільного зайняття відповідачами земельної ділянки та порушення ними її прав як власника земельної ділянки.
Так, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження будівництва паркану відповідачами саме на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_6
Навпаки, з листа завідуючого сектором державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим від 12.01.2012р. №1564/10-14 вбачається, що з геодезичної зйомки, яка проведена організацією «Спецземпроект», не підтверджується факт самовільного зайняття відповідачами земельної ділянки, яка належить позивачу (а.с.44).
Посилання представника позивача у суді апеляційної інстанції на Державний акт, акт виносу в натуру земельної ділянки, план встановлення меж землекористування (а.с.16-19), як на доказ порушення відповідачами прав позивача та меж належної їй земельної ділянки, свідчать лише про розмір та межі земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, а не про те, що частину цієї ділянки самовільно зайняли відповідачі.
Позивачем не доведено, що розмір її земельної ділянки зменшено внаслідок неправомірних дій відповідачів або, що спірний паркан знаходиться на її території.
Факт зайняття та використання відповідачами частини земельної ділянки, що належить позивачці, повинен бути підтверджений адміністративними матеріалами державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель. Таких доказів матеріали справи не містять.
Таким чином, доводи позивача щодо створення відповідачами перешкод в користування належною їм земельною ділянкою ґрунтуються на припущеннях, що відповідно до положень ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України є недопустимим.
Статтею 143 ЦПК України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Проте, клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи, в порядку, встановленому 131,134,143 ЦПК України, ОСОБА_6 не подавалось.
Суд першої інстанції на вказані обставини справи не звернув увагу, не дав належної правової оцінки доказам у справі.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, а тому скарга підлягає задоволенню.
Рішення суду першої інстанції не можна вважати правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, а тому колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 про скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 п.2 ч.1, 309 п.1 ч.1,3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 червня 2012 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельної ділянкою, зобов'язання виконати певні дії, відновити стан земельної ділянки відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили
В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко А.П. Приходченко