УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/992/2012Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"03" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівІщенка В.І.,Притуленко О.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 09 квітня 2012 року та додаткове рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому, просив стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 15 945 грн. 40 коп., що еквівалентно 2000 доларів США.

Вимоги мотивовані тим, що 02 червня 2011 року між сторонами укладений договір позики, за яким ОСОБА_6 надав у борг ОСОБА_7 2000 доларів США із строком повернення 05 липня 2011 року, про що було складено розписку. Проте, ОСОБА_7 зобов'язання щодо повернення грошових коштів порушив.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 09 квітня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 борг у сумі 12 784 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Керченського міського суду АР Крим від 13 квітня 2012 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати на проведення судово-технічної експертиз у розмірі 1366 грн. 14 коп.

На вказані судові рішення ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Керченського міського суду АР Крим від 09 квітня 2012 року та додаткове рішення Керченського міського суду від 13 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга, мотивована тим, що суд не повно та не всебічно дослідив і не дав відповідної правої оцінки наданим доказам, які мають значення для привільного вирішення спору, що в свою чергу призвело до порушень норм права, які регулюють позикові відносини. Так суд не дав оцінки тому, що підтвердженням повернення боргу з відсотками є розписка, складена власноруч ОСОБА_6, та визнання ним у судовому засіданні отримання частини боргу у сумі 400 доларів США.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та не оспорюється сторонами, 02 червня 2011 року між сторонами був укладений договір позики, про що відповідачем складено розписку (а.с. 19).

За умовами цього договору відповідач отримав від позивача у борг 2000 доларів США зі строком повернення - 05 липня 2011 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем свої зобов'язання за договором позики щодо повернення грошових коштів у повному обсязі не виконані, що підтверджується відсутністю боргового документа у боржника.

З таким висновком погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 1046, 1047 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. Саме наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

На підтвердження наявності боргу та його розміру позивач надав суду розписку від 02.06.2011р., згідно якої ОСОБА_7 отримав у позивача 2000 доларів США та зобов'язався повернути вказану суму до 05 липня (а.с.19).

Тобто, знаходження оригіналу розписки від 02.06.2011р. у кредитодавця згідно із законом свідчить про неповернення позики, оскільки при поверненні боргу позичальник зобов'язаний отримати у кредитора борговий документ або, при відмові його повернути, затримати виконання.

Суд першої інстанції, з урахуванням визнання позивачем у судовому засідання повернення відповідачем частини боргу в сумі 400 доларів США, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позиву, оскільки борговий документ знаходиться у позивача, а розписку, яку на підтвердження повернення боргу надав суду відповідач, не можна вважати доказом, який безсуперечно підтверджує цю обставину.

Так, у зазначеній розписці йдеться про іншу суму, не вказано за якими відносинами ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 2400 доларів США, не вказаний розмір процентів і з якої суми, не вказано про відсутність претензій до відповідача, відсутня й дата отримання грошей (а.с.29). Крім того, розписка ОСОБА_7 від 02.06.23011р. не містить посилань на повернення боргу з процентами (а.с.19).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, надавши оцінку доказам, зібраним у справі, у відповідності до ст. 212 ЦПК України, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_7 повернув борг лише у розмірі 400 доларів США (визнано позивачем), інша сума боргу повернута не була, чим порушені боргові зобов'язання та права позивача. Відповідач відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не довів підстав на підтвердження заперечень проти позову.

За таких обставин, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_6 борг у розмірі 1600 доларів США, що еквівалентно 12784 грн.

Доводи апелянта про те, що повернення ним ОСОБА_6 боргу з процентами у розмірі 2400 доларів підтверджується розпискою написаною останнім та визнанням повернення боргу в сумі 400 доларів США є неспроможними, оскільки спростовуються вищенаведеними обставинами.

Під час судового розгляду позивач заперечував факт отримання від ОСОБА_7 2400 доларів США і пояснив, що вказану розписку їм було видано лише на 400 доларів США.

З висновку судово-технічної експертизи №50 від 03.03.2012р. вбачається, що цифра «2» у записі «2400 $» має ознаки невмотивованої хвилястості.

Отже, вважати за таких обставин, доведеність відповідачем повернення боргу позивачу в повному обсязі за розпискою від 02.06.2011р. підстав немає.

Неспроможними є доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог ст. ст.143, 176, 224-227 ЦПК України, оскільки спростовуються журналами та технічним записом судових засідань.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог ст. 222 ЦПК України щодо несвоєчасного направлення судом рішення від 09.04.2012р. на адресу відповідача не є підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки за змістом ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення лише у разі, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відсутні підстави для скасування додаткового рішення суду, оскільки судом першої інстанції були виконані вимоги п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, а саме: судові витрати були розподілені у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307ч.1 п.1, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 09 квітня 2012 року та додаткове рішення Керченського суду АР Крим від 13 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів

В.О. Полянська В.І.Іщенко Притуленко О.В.