УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1045/2012Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"10" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівІщенка В.І.Кустової І.В., ,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - Закрите акціонерне товариство «Теодосія», Комунальне підприємство ЖЕК №1, Феодосійське міське управління земельних ресурсів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_6, треті особи - Феодосійська міська рада, Феодосійське міське управління земельних ресурсів про визнання недійсним договору купівлі-продажу землі, Державного акту про право власності на землю, за додатковим зустрічним позовом ОСОБА_8 до Феодосійської міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, третя особа - Феодосійське міське управління земельних ресурсів про визнання недійсним Державного акту про право власності на землю, договорів купівлі-продажу, за позовом третьої особи з самостійними позовними вимогами ОСОБА_13 до Феодосійської міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, третя особа - Феодосійське міське управління земельних ресурсів про визнання недійсним Державних актів про право власності на землю, договору купівлі-продажу землі, за апеляційною скаргою ОСОБА_14, діючої в інтересах ОСОБА_6, на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2005 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в якому просив: зобов'язати відповідачів звільнити належну позивачу земельну ділянку від металевих гаражів; привести земельну ділянку у придатний до використання стан; стягнути з відповідачів на користь позивача у рахунок відшкодування матеріальної шкоди за знищення будівельних матеріалів 639грн. 65 коп.; стягнути солідарно з відповідачів компенсацію у відшкодування моральної шкоди в розміри 10000 грн.; зобов'язати відповідачів не чинити перешкод позивачу і ЗАТ «Теодосія» та КП ЖЕК №1 здійснювати перенесення газової труби і виконанню інших будівельних робіт.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі державного акту є власником земельної ділянки площею 0,0378 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці знаходяться три металеві гаражі, які належать відповідачам. Звільнити земельну ділянку у добровільному порядку відповідачі відмовляються. Крім того, вони знищили завезений позивачем будівельний матеріал: стінні блоки (ФБС 5 одиниць), 1 куб. м піску на загальну суму 639 грн. 65 коп. Відповідачі, також, перешкоджають працівникам ЗАТ «Теодосія» виконувати договір будівництва газопроводу, який укладений позивачем, чим заподіюються йому значні збитки.

ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка є правонаступником померлого ОСОБА_15, звернулися з зустрічним позовом до ОСОБА_6, в якому просили недійним договір купівлі-продажу земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1, укладений 01 грудня 2003 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_6, а також Державний акт на право власності на землю КМ № 070056 від 24 березня 2004 року, виданий ОСОБА_6

Позов мотивований тим, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією й примикає до житлового багатоквартирного будинку №15 по вул. Радянської у м. Феодосії, який раніше належав державному підприємству Міністерства оборони «Феодосійський судномеханічний завод». Адміністрацією заводу був даний дозвіл ОСОБА_8 і ОСОБА_16 на установку гаражів поруч із будинком. Рішенням Феодосійської міської ради від 31.03.2000р. № 606 ОСОБА_11 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0387 га за адресою: АДРЕСА_1, а рішенням цієї ж ради від 28.09.01р. № 1352 зазначена земельна ділянка передана йому у власність. Рішенням Феодосійської міської ради № 622 від 28.02.03р. земельна ділянка площею 0,495 га для обслуговування житлових будинків 13,15 по вул. Радянської й будинку №22 по вул. Войкова м Феодосії була передана заводом у комунальну власність. Тобто на момент надання землі у власність ОСОБА_11 спірна земельна не вилучалася у Феодосійського судномеханічного заводу і не перебувала в комунальної власності. Передача земельної ділянки у власність ОСОБА_11 призведена з порушенням закону. 03 червня 2003 року ОСОБА_11 продав спірну земельну ОСОБА_12, яка отримала Державний акт на право власності на землю в районі будинку АДРЕСА_1, та продала її 01 грудня 2003 року - ОСОБА_6, який 24 березня 2004 року отримав на неї Державний акт.

Позивачі вважають, що передача спірної земельної ділянки та її перепродаж, є незаконними, оскільки порушують права ОСОБА_8 та ОСОБА_16, які є власниками гаражів з 1989 року.

Позивач по зустрічному позові ОСОБА_8 звернувся з додатковим позовом до Феодосійської міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, у якому просив визнати недійсними: Державний акт на право власності на землю, виданий ОСОБА_11, договір купівлі-продажу землі від 03 червня 2003 року, укладений між ОСОБА_11 і ОСОБА_12, та договір купівлі-продажу землі від 01.12.2003р., укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_6, Державні акти про право власності на землю, видані ОСОБА_12 та ОСОБА_6, посилаючись на незаконність отримання відповідачами у власність земельної ділянки площею 0,0378 га по АДРЕСА_1.

Третя особа з самостійними позивними вимогами ОСОБА_13 звернувся в суд з позовом до Феодосійської міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, в якому просив визнати недійсними: Державний акт про праві власності на землю серії КМ №117989, виданий 18.07.2003р. ОСОБА_12, та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0378 га по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 від 01.12.2003р.; Державний акт на землю серія КМ № 070056, виданий ОСОБА_6 24.03.04р.

Вимоги мотивовані тим, що на підставі договору дарування від 23.09.04р. він є власником земельної ділянки площею 0,0484 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. У Державному акті на землю суміжним власником землі від літерів «Г» і «А» вказана Феодосійська міська рада. У липні 2005 року йому стало відомо, що суміжним власником з цього боку є ОСОБА_6, якому належить земельна ділянка площею 0,0378 га по АДРЕСА_1. До ОСОБА_6 власниками вказаної земельної ділянки з був ОСОБА_11, з липня 2003 року - ОСОБА_12, з 01.12.03р. - ОСОБА_6 Ніхто з власників не узгоджував з ним границі земельної ділянки, ніколи не пред'являв претензій з приводу цих границь. Проте йому було відмовлено в узгодженні технічної документації по переоформленню державного акту на землю, посилаючись на те, що по даним земельного кадастру його земельна ділянка частково (приблизно 12,5 кв. м) накладається на суміжну земельну ділянку, яка належить ОСОБА_6 Вважає, що при укладанні попередніх договорів купівлі-продажу землі та видачі державних актів були допущені порушення норм земельного законодавства.

Ухвалою Феодосійського міського суду від 22.12.08р. позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 14 травня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особі ЗАТ «Теодосія», КП ЖЕК № 1, Феодосійське міське управління земельних ресурсів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_6, треті особи - Феодосійська міська рада, Феодосійське міське управління земельних ресурсів про визнання недійсним договору купівлі-продажу землі, Державного акту про право власності на землю, а також додатковий зустрічний позов ОСОБА_8 до Феодосійської міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, третя особа Феодосійське міське управління земельних ресурсів про визнання недійсним Державного акту про праві власності на землю, договорів купівлі-продажу залишений без задоволення.

У задоволенні позову третьої особи з самостійними позивними вимогами ОСОБА_13 до Феодосійської міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, третя особа Феодосійське міське управління земельних ресурсів про визнання недійсними Державних актів про праві власності на землю, договору купівлі-продажу землі відмовлено.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 травня 2012 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_6, про визнання недійсним договору купівлі-продажу землі, Державного акту про право власності на землю, додаткового зустрічного позову ОСОБА_8 до Феодосійської міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, про визнання недійсним Державного акту про праві власності на землю, договорів купівлі-продажу, позову третьої особи з самостійними позивними вимогами ОСОБА_13 до Феодосійської міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, про визнання недійсними Державних актів про праві власності на землю, договору купівлі-продажу землі не оскаржуються і тому перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_14, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи просила скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 травня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що висновок суду про недоведеність ОСОБА_6 факту порушення його прав власника земельної ділянки є помилковим, оскільки ним надані переконливі та належні докази щодо знаходження на належній йому земельній ділянці гаражів відповідачів, а саме: акти, складені Державною інспекцією по контролю за використанням та охороною земель АР Крим від 12.08.2005р. та 30.08.2006р. (т.1 а.с 25,147).

Висновок суду про те, що відсутність споруд відповідачів у межах земельної ділянки ОСОБА_6 підтверджується тим, що під час оформлення технічної документації на спірну земельну ділянку не було зафіксовано будь-яких споруд, апелянт вважає безпідставним, оскільки металеві гаражі є тимчасовими спорудами, а ні нерухомими будівлями або спорудами.

Апелянт не погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості знищених будівельних матеріалів та вважає, що ОСОБА_6 надав достатньо доказів на підтвердження своїх вимог.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6, не надав суду належних доказів у підтвердженні обставини, що саме на його земельної ділянки знаходиться металеві гаражі, яким користуються відповідачі.

З таким висновком погоджується колегія суддів.

Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Згідно ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння ділянкою.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 на підставі Державного акту про право власності на землю серії КМ № 070056 від 24 березня 2004 року, кадастровій номер 01:116:000:00:00:004:0083 (т.1 а.с.10,11, т. 2 а.с.148) є власником земельної ділянки площею 0,0378 га за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Отже, ОСОБА_17 належними та допустимими доказами мав, перш за все, довести фактичне місцезнаходження належної йому на праві власності земельної ділянки та відповідність цього місцезнаходження державному акту про право власності серії КМ № 070056 від 24 березня 2004 року, кадастровій номер 01:116:000:00:00:004:0083, а також те, що саме на належної йому земельній ділянці розташовані гаражі відповідачів та що їх винними діями йому спричинено матеріальної та моральної шкоди.

З договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0378 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 від 01.12.2003р. вбачається, що вказана земельна ділянка обмежень при використанні не має.

Зазначене вказане і в акті поновлення й погодження меж земельної ділянки громадянину ОСОБА_6 від 03.12.2003р. (а.с.203 т.1).

З позову ОСОБА_18 та матеріалів справи випливає, що придбана ним земельна ділянка має обмеження, а саме: на ній розташовані три металеві гаражі та проходе газопровід середнього тиску (т.1 а.с.11-16).

З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства головним спеціалістом Державної інспекції по контролю за використанням і охороною земель АР Крим № 08/12 від 12.08.2005р. вбачається, що на спірній земельній ділянці, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовані чотири металеві гаражі (т.1а.с.25).

З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства начальником відділу Східно-Кримського району Держземінспекції від 30.08.2006р. вбачається, що на спірній земельній ділянці, розташовані два металеві гаражі (т.1 а.с.147).

В обох актах накреслена план-схема земельної ділянки з розташованими на неї гаражами.

Оскільки, зі змісту вказаних актів слідує, що наявність гаражів на земельної ділянки, яка не має зовнішніх обмежень, було зроблено шляхом візуального її огляду, без застосування будь-яких спеціальних приладів, за допомогою яких можливо встановити місцезнаходження конкретної земельної ділянки, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв їх в якості належних доказів.

В судовому засіданні встановлено, що відносно відповідачів адміністративне провадження не порушувалося, протоколів про порушення земельного законодавства у відношенні осіб, які розмістили гаражі на належній позивачу земельній ділянці, посадовими особами не складалося.

З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14.09.2006р. вбачається, що ОСОБА_19 не усунуто порушення вимог земельного законодавства від 22.06.2004р. по зайняттю земельної ділянки площею 0,0008 га, а саме: кут госбудівлі зі сторони вул. Войкова вийшов за межі земельної ділянки на 30:40 см. в сторону земельної ділянки ОСОБА_6 (а.с. 171,172,194,195 т.1).

З пояснень ОСОБА_19 вбачається, що під час будівництва нею будинку дійсно було зміщення земельної ділянки по фасадній стороні на 0,75 м, однак від цього зміщення, земельна ділянка ОСОБА_6 не зменшилася, а лише змістилася на 0,75 м по фасадній сторін зі зміною координатних точок. Вказані зміни зареєстровані в Технічному звіті по виносу в натурі меж земельної ділянки від 29 серпня 2004 року (а.с.202 т.1).

Припис про усунення вказаного порушення винесений на ім'я ОСОБА_13, який відповідно до договору дарування від 23.03.2004р., став власником земельної ділянки по АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_19 (а.с.171 т.1).

З наведеного вбачається, що на час переходу земельної ділянки до ОСОБА_13 та розробки технічної документації для отримання державного акту на право власності на вказану земельну ділянку її межі були змінені.

Вказане підтверджується планом виносу в натурі меж земельної ділянки (а.с.175, 200 т.1).

З акту поновлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_6 від 03 грудня 2003 року, не вбачається, що межові знаки під час передачі ділянки по АДРЕСА_1 були збережені та передані йому на зберігання (а.с.203 т.1).

Оскільки, межі земельної ділянки ОСОБА_6 ні закріплялися довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що визначити розташування земельної ділянки на місцевості не є можливим.

Крім того, з довідки директора КП ЖЕК № 1 від 26.04.2006 року слідує, що металевий гараж, належний ОСОБА_8, знаходиться на земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 138), проте як відповідно до Державного акту земельна ділянка, яка є власністю ОСОБА_6 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на наведене вбачається, що матеріали справи не містять належних даних щодо розташування земельної ділянки ОСОБА_6 в натурі, що унеможливлює з'ясувати питання про порушення і якими саме особами земельних прав позивача по первісному позові.

Отже, ОСОБА_17, відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів щодо фактичного місцезнаходження належної йому на праві власності земельної ділянки та відповідність цього місцезнаходження державному акту про право власності серії КМ № 070056. Клопотання про призначення з цього приводу судової експертизи ОСОБА_6 не заявлялося.

Доводи апелянта стосовно того, що при оформлення технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_6 не зазначалися металеві гаражі відповідачів, оскільки вони є тимчасовими спорудами, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки згідно «Тимчасових методичних вказівок по складанню кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель» затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах від 05 серпня 1999 року, будь які обмеження на земельній ділянці повинні відображатися у технічній документації, адже землевпорядна організація, яка розробляє вказану документацію не наділена повноваженнями визначати чи гаражі є тимчасовими спорудами, чи нерухомим майном.

Доводи апелянта про те, що порушення прав ОСОБА_18 як землевласника підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 серпня 2005 року та від 30 серпня 2006 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони є суперечливими та складеними з порушенням пункту 5.6. Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року N 312 «Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», відповідно до якої в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).

Обґрунтованим вважає колегія суддів й висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо протиправної поведінки з боку відповідачів щодо знищення належних йому будівельних матеріалів.

З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_18 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив й у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і підстав для скасування рішення суду не містять.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 п1. ч.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_14, діючої в інтересах ОСОБА_6, на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 травня 2012 року - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

В.О.Полянська В.І. Іщенко І.В. Кустова