№ 2-412/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 вересня 2007 року.                                  Кременчуцький районний суд Полтавської області

в складі: головуючого - судді     Кузнецова А.В.

при секретарі                                Харченко Ю.Б.

адвокатів                                      ОСОБА_6,  ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2,  треті особи ОСОБА_3,  ОСОБА_4про вселення в будинок та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  треті особи ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  Кременчуцький районний відділ громадянства,  імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Полтавській області про усунення перешкод в користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2,  треті особи ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про вселення в будинок,  мотивуючі,  що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 26.04.1980 року по 26.06.2006 року та проживала у належному чоловіку на праві приватної власності АДРЕСА_1. 21.12.2004 року рішенням Кременчуцького райсуду шлюб розірвано і в жовтня 2005 року відповідач перестав пускати її в будинок,  звернувся в суд з позовом про визнання її втратившою право користування житлом.  Судом в позові було відмовлено та визнано за нею сервітутні правовідносини з попереднім власником житла - матір'ю відповідача ОСОБА_3,  які розповсюджуються і на відповідача ОСОБА_2,  який отримав будинок на підставі договору дарування від 22.07.2004 року. Однак ОСОБА_2 в добровільному порядку не бажає вселити її в будинок,  тому вона змушена звернутись до суду.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1,  треті особи ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ВГІРФО Кременчуцького РВ про усунення перешкод в користуванні власністю та виписку,  посилаючись,  що згідно договору дарування від 22.07.2004 року,  він є власником АДРЕСА_1,  якій складається з двох жилих кімнат,  площею 13, 3 кв.м.  та 7 кв.м. ,  коридору,  кухні,  передньої і веранди. Є літня кухня,  яка за результатами обстеження житловим приміщенням не визнана. На даний час в будинку зареєстровані і проживають він ОСОБА_2,  його мати ОСОБА_3,  дочка ОСОБА_4 з малолітньою дитиною ОСОБА_8,  та без реєстрації проживає його цивільна дружина ОСОБА_5 Таким чином ОСОБА_2 мотивує,  що будинок потрібен для проживання йому на членам його сім'ї і вселення в будинок колишньої дружини неможливо через відсутність житлової площі,  тому просить зняти її з реєстрації.

В судовому засідання позивачка і відповідач та їхні представники підтримали свої позовні заяви в повному обсязі,  пред'явлені до них позовні вимоги не визнали.

Треті особи ОСОБА_3 і ОСОБА_5 заперечують проти позову ОСОБА_1 і підтримали позовні вимоги ОСОБА_2,  посилаючись на відсутність житлової площі та неможливість спільного проживання з колишньою дружиною через негативні стосунки.

Третя особа ОСОБА_4 просила задоволити позов ОСОБА_1 та відмовити в позові ОСОБА_2,  мотивуючі,  що в будинку три кімнати та жила літня кухня,  додавши,  що виписуватись з будинку вона не бажає,  оскільки періодично користується житлом і їй необхідно зберегти право на проживання в батьківській хаті.

Представник ВГІРФО Кременчуцького РВ в судове засідання не з'явився,  надав заяву про

розгляд справи в його відсутність.                                                                                        ,

Суд,  вислухавши сторони,  допитавши свідків та вивчивши матеріали справи,  з'ясував,  що відповідно до договору дарування від 22 липня 2004 року ОСОБА_2є власником житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 Згідно технічного паспорту житловий будинок складається з коридору 1-1,  кухні 1-2,  передньої 1-5,  веранди І та двох жилих кімнат: 1-4,  площею 13, 3 кв.м.  і 1-3,  площею 7 кв.м.  З господарських будівель,  крім підсобних приміщень є літня кухня,  яка відповідно до листа відділу містобудування,  архітектури та житлово-комунального господарства Кременчуцької райдержадміністрації від 13 вересня 2005 року і Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 1 березня 2006 року,  до житлових приміщень не відноситься. На час розгляду справи в зазначеному будинку проживають: в кімнаті 1-4,  площею 13, 3 кв. м.  ОСОБА_2 та його цивільна дружина ОСОБА_5,  в кімнаті 1-3,  площею 7 кв.м.  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_9. При цьому ОСОБА_3 періодично в літній період використовує під житло літню кухню,  а ОСОБА_4 з дочкою,  періодично проживають у батька дитини,  однак обидві є членами сім'ї,  які мають право і користуються житловим будинком.  Між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 21 грудня 2004 року шлюб розірвано,  з жовтня 2005 року ОСОБА_1 змушена проживати окремо,  через негативні стосунки між колишнім подружжя,  однак залишається зареєстрованою в будинку відповідача,  та з нею,  згідно рішення Кременчуцького райсуду від 10 листопада 2006 року,  виникло сервітутне правовідношення з попереднім власником житла -матір'ю відповідача ОСОБА_3 та продовжується з наступним власником житла - колишнім чоловіком ОСОБА_2

При таких обставинах суд вважає,  що в позові ОСОБА_1повинно бути відмовлено,  а позовна заява ОСОБА_2 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  156 ЖК України та  ст.  405 ЦК України члени сім'ї власника житла,  які проживають разом з ним,  мають право на користування цим житлом відповідно до закону,  тобто встановлений сервітут.

Частиною 4 статті 156 ЖК України,  передбачено,  що припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням,  однак відповідно до частини 2 статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин,  що мають істотне значення.

Приймаючі рішення по справі суд враховує наявність в будинковолодінні ОСОБА_2 лише двох жилих кімнат площею 13, 3 та 7 кв. м. ,  якими користуються чотири дорослих члена сім'ї та одна неповнолітня дитина,  і вселення ще однієї дорослої особи фактично неможливо через брак житлової площі та призведе,  згідно листа Кременчуцької санстанції за № 451 від 20 квітня 2007 року,  до погіршення санітарно-гігієнічних умов їх проживання,  порушить права на особисте життя,  передбаченого  ст.  301 ЦК України і порушення права власника,  передбачені  ст.  ст.  317,  319 ЦК України.

Щодо посилання позивачки ОСОБА_1 на наявність в будинку трьох житлових кімнат та літньої кухні пристосованої під житло,  то ці твердження суперечать даним технічного паспорту будинку,  листу відділу містобудування,  архітектури та житлово-комунального господарства Кременчуцької райдержадміністрації від 13 вересня 2005 року і Рішенню Апеляційного суду Полтавської області від 1 березня 2006 року,  тому не приймаються судом до уваги.

Наведені обставини суд вважає істотними і достатнім для припинення права ОСОБА_1 на користування будинковолодінням належному на праві власності відповідачу ОСОБА_2,  а потреба позивачки в житлі може бути задоволена іншим способом - шляхом найму житла,  що здійснюється ОСОБА_1 з жовтня 2005 року.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  156 ЖК України,   ст.  ст.  301,  317,  319,  405,  406 ЦК України,   ст.  ст.  10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,  суд -

ВИРІШИВ :

Відмовити в позові ОСОБА_1до ОСОБА_2,  треті особи ОСОБА_3,  ОСОБА_4про вселення в будинок.

Позов ОСОБА_2 задоволити повністю.

Зобов'язати Кременчуцький районний відділ громадянства,  імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Полтавській області зняти ОСОБА_1з реєстраційного обліку по житловому будинку в АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4  ст.  295 ЦПК України.