ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.12 Справа № 5010/124/2012-28/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Данко Л.С.

Кравчук Н.М.

при секретарі судового засідання Мудрак Р.І.

за участю представників

від позивача: Зубкова Н. І. - представник;

від відповідача: Патько Н.Ю. -представник.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", без номера від 25.06.2012р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 р. (повне рішення складене 15.06.2012р.)

у справі № 5010/124/2012-28/11, головуючий суддя Кавлюк І.П.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ

до Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж", м. Івано-Франківськ

про стягнення 241 898, 20 грн. та зобов'язання передати гусеничний трактор вартістю 1 096 771, 91 грн.,

Представникам сторін права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено, заяв про відвід не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 року у справі № 5010/124/2012-28/11 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" -

154 789 грн. 43 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 2350 грн. 20 коп. 3% річних та 3143 грн. 26 коп. судового збору.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про стягнення 12295 грн. 02 коп. пені, 62863 грн. 55 коп. неустойки в розмірі подвійної плати за користування предметом лізингу, 9 600 грн. збитків та передачі позивачу гусеничного екскаватора Caterpillar, модель 324D, серійний номер CAT0324DHCJX00334 та ковша екскаваційного, підсиленого, об'ємом 1,35 м. куб., з 5-ма зубами для важких умов експлуатації вартістю - 1096771 грн. 91 коп. -відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012р. у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" гусеничний екскаватор Caterpillar, модель 324D, серійний номер CAT0324DHCJX00334 та ковш екскаваційний, підсиленийо, об'ємом 1,35 м. куб., з 5-ма зубами для важких умов експлуатації вартістю - 1096771 грн. 91 коп., стягнення 12295 грн. 02 коп. пені, 62863 грн. 55 коп. неустойки в розмірі подвійної плати за користування предметом лізингу та 9 600 грн. збитків та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, зокрема, що рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач, Приватне підприємство "Галнафтогазмонтаж", подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012р. у справі № 5010/124/2012-28/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники сторін у судовому засіданні 29.08.2012р. підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, а також висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду -залишити без змін, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про стягнення 169434 грн. 65 коп., з яких: 154 789 грн. 43 коп. - заборгованість за лізинговими платежами, 12295 грн. 02 коп. - пеня, 2350 грн. 20 коп. 3% річних, повернення предмету лізингу вартістю 1059790 грн. 55 коп.

У процесі розгляду справи позивачем подано клопотання про збільшення позовних вимог б/н від 27.02.2012р. (вхідний номер канцелярії Господарського суду Івано-Франківської області № 1363/2012 свх від 28.02.2012р.) (т. 2 а.с. 7-12), яким останній просить суд стягнути з відповідача 241898 грн. 20 коп., з яких: 154789 грн. 43 коп. - заборгованість за лізинговими платежами, 12295 грн. 02 коп. пеня, 2350 грн. 20 коп. 3% річних, 62863 грн. 55 коп. неустойка в розмірі подвійної плати за користування предметом лізингу в порядку вимог ст. 785 ЦК України, 9600 грн. збитки та зобов'язання відповідача передати позивачу гусеничний екскаватор Caterpillar, модель 324D, серійний номер CAT0324DHCJX00334 та ківш екскаваційний, підсилений, об'ємом 1,35 м. куб., з 5-ма зубами для важких умов експлуатації вартістю - 1096771 грн. 91 коп.

В ході розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що 1 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (Лізингодавець) та Приватним підприємством "Галнафтогазмонтаж" (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № UA28L-08-02 (надалі -Договір) (т. 1 а.с. 14-18).

Відповідно до п. 1.1. Розділу 2 Договору Лізингодавець зобов'язується придбати у Продавця у власність Предмет Лізингу, зазначений у Додатку № 1 до даного Договору, і надати його Лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому Договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на Предмет Лізингу до Лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.

Згідно з п. 3.1. Договору характеристики й дані, які дозволяють визначити Предмет Лізингу, що передається Лізингодавцем у лізинг Лізингоодержувачу за цим Договором, зазначені в Специфікації, що є Додатком №1 до цього Договору.

Як вбачається з умов Договору предметом лізингу (Додаток №1 до Договору (т. 1 а.с. 19) є гусеничний екскаватор Caterpillar, модель 324D, серійний номер CAT0324DHCJX00334 та ківш екскаваційний, підсилений, об'ємом 1,35 м. куб., з 5-ма зубами для важких умов експлуатації вартістю - 1096771 грн. 91 коп.

На виконання умов Договору позивач придбав у продавця визначене в Специфікації (Додаток №1 до Договору) обладнання та передав його відповідачу, що підтверджується актом прийому - передачі обладнання від 4 серпня 2008 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, зокрема, що Лізингоодержувач сплачує всі платежі, зазначені в цьому Договорі за Курсом на Дату Платежу в національній валюті України.

У відповідності до п. 4.6. Договору Лізингоодержувач провадить Сплату частини Загальної Суми Лізингових Платежів щомісячно в порядку і розмірах, зазначених в Додатку №3 до цього Договору. Перший із зазначених періодичних Лізингових Платежів повинен бути здійснений:

- не пізніше першого числа місяця, наступного за місяцем дати передачі Предмета Лізингу Лізингоодержувачу, якщо Дата Передачі - з 1 по 15 число включно;

- не пізніше першого числа другого місяця, відраховуючи від місяця Дати Передачі, якщо Дата Передачі - після 15 числа місяця.

Наступні періодичні Лізингові Платежі будуть здійснюватися не пізніше першого числа місяця, на який припадає строк їхньої сплати.

Відповідно до п. 6.1. Договору строк Лізингу для цілей даного Договору становить 36 місяців.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (Лізингодавець) та Приватним підприємством "Галнафтогазмонтаж" (Лізингоодержувач) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу № UA28L-08-02 від 01.07.2008р. від 4 серпня 2008 року (т. 1 а.с. 90-91), Додаткову угоду № 2 до Договору фінансового лізингу № UA28L-08-02 від 01.07.2008р. від 31 липня 2009 року (т. 1 а.с. 92-93), Додаткову угоду № 3 до Договору фінансового лізингу № UA28L-08-02 від 30 грудня 2009 року (т. 1 а.с. 94-95) та Додаткову угоду № 4 до Договору фінансового лізингу № UA28L-08-02 від 01.07.2008р. від 12 листопада 2010 року (т. 1 а.с. 96-97), відповідно до яких Сторони уклали уточнюючі загальні графіки платежів за Договором.

Відповідач не виконував свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів та повернення Обладнання, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України, зокрема, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до положень ст. 1 та ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, зокрема, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Цивільно-правові відносини, що виникають із цього договору регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей цього закону.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті лізингових платежів відповідачем.

За договором фінансового лізингу сума лізингового платежу, еквівалент якої визначено в іноземній валюті, на день виникнення зобов'язання зі сплати перераховується у гривню і якщо в подальшому на день фактичної сплати відповідно до цієї іноземної валюти не змінюється, то з цього моменту відповідне грошове зобов'язання є гривневим, у зв'язку з чим у разі прострочення сплати лізингового платежу виникає заборгованість у гривні, яку боржник відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (Постанова Верховного Суду України від 27.03.2012р. №55/440). З огляду на викладене заперечення відповідача про неправомірне визначення грошового зобов'язання в іноземній валюті є безпідставними.

Судом першої інстанції правильно встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання по оплаті періодичних лізингових платежів, тому вимоги позивача про стягнення 154 789, 43 грн. заборгованості за лізинговими платежами обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач порушив умови договору щодо сплати лізингових платежів згідно графіку, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором фінансового лізингу № UA28L-08-02 від 01.07.2008р.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена ст. 625 ЦК України сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Враховуючи те, що факт прострочення виконання грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу № UA28L-08-02 від 01.07.2008р. підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 2350 грн. 20 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтями 610 та 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору та сплата неустойки.

Статтями 7 та 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, зокрема, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі, та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (Лізингодавець) та Приватним підприємством "Галнафтогазмонтаж" (Лізингоодержувач) погоджено Загальні умови Договору фінансового лізингу № UA28L-08 (надалі -Загальні умови Договору).

Відповідно до п. 17.2. та п. 17.2.1 Загальних умов Договору Лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого Договору й розірвати такий Договір в односторонньому позасудовому порядку, у кожному з наступних випадків:

(А) не здійснив у строк, установлений у відповідному Договорі, Сплату двох Лізингових Платежів підряд, або

(Б) здійснив неповну Сплату двох Лізингових Платежів підряд, або

(В) прострочив повністю чи частково сплату одного Лізингового Платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого Договором.

Згідно з п.7 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Пунктом 17.3. Загальних умов Договору встановлено, що у випадку відмови Лізингодавця від виконання Договору згідно з п.17.2 Загальних Умов, Лізингодавець повідомить про це Лізингоодержувача в письмовій формі. У зазначеному повідомленні Лізингодавець зазначить відповідну підставу розірвання такого Договору з переліку, наведеного в пункті 17.2 Загальних Умов, а також зажадає повернення Предмета Лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення Предмета Лізингу, передбаченого таким Договором.

Згідно з п. 23.5. Загальних умов передбачено, зокрема, що всі повідомлення в процесі виконання кожного Договору, зокрема повідомлення про незгоду, відмову, неможливість і тому подібне, повинні направлятися Сторонам у письмовій формі, якщо інше не передбачено цими Загальними Умовами. При цьому будь-які повідомлення, що направляються Сторонами один одному, повинні бути зроблені по факсу (за умови наявності підтвердження про доставку, такого факсимільним апаратом), поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або вручення особисто уповноваженому працівникові Лізингодавця або Лізингоодержувача під розписку.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом наведеної норми ГК України, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З огляду на викладене договір фінансового лізингу може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення лізингодавцем одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Разом з тим, право на одностороннє розірвання договору фінансового лізингу у позивача виникає лише при настанні певних умов, а саме: у випадку не здійснення у строк, установлений у відповідному договорі, сплати двох лізингових платежів підряд, або здійснення неповної сплати двох лізингових платежів підряд, або прострочення повністю чи частково сплати одного лізингового платежу й не погашення заборгованості протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

До предмету доказування у цій справі входить встановлення факту неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, а також встановлення моменту вчинення відмови від договору, враховуючи, що за Законом України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Матеріалами справи не доведено, що позивачем було дотримано встановлений п.23.5. Загальних умов порядок направлення відповідачу за його місцезнаходженням повідомлення про відмову від договору.

Так, доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі про те, що фіскальний чек та опис вкладення є достатніми доказами повідомлення відповідача про відмову від договору з посиланням, при цьому, на постанову Вищого господарського суду України від 04.10.2007 №2/284 є безпідставними, оскільки по-перше, зроблені без врахування обставин конкретної справи, а по-друге, позивачем помилково ототожнюється факт надсилання повідомлення із фактом його отримання.

З огляду на вимоги ст.33 ГПК України та положення ст.782 ЦК України, у разі заперечення стороною факту одержання повідомлення про відмову від договору, позивач має подати господарському суду належні докази. Відповідні докази мають свідчити як про надіслання повідомлення про відмову від договору за місцезнаходженням лізингоодержувача, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, так і про отримання його від підприємства зв'язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.

Крім того, посилання скаржника на те, що фіскальний чек та опис вкладення до цінного листа є належним доказами повідомлення відповідача про відмову від договору є помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до п.2. Правил надання поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці.

Як вбачається із поданого позивачем фіскального чеку (т.1 а.с.109) найменування адресата зазначене - "Газмонтаж". Відтак, такий фіскальний чек не може бути визнаний судом належним доказом надсилання відповідачу підприємству "Галнафтогазмонтаж" повідомлення про відмову від договору та сплату пені.

Відповідно до п. 61 Правил надання поштового зв'язку у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З огляду на викладене доводи скаржника про те, що він належно повідомив відповідача про відмову від договору, є безпідставними.

Крім того, слід зазначити, що позивач, отримавши 15.02.2012р. на поштовому відділенні лист про направлення відповідачу повідомлення про відмову від договору не був позбавлений права вжити заходів, передбачених п. 23.5. Загальних умов Договору.

Відмова лізингодавця від договору, заснована на умовах договору та законі, з дотриманням порядку заявлення такої відмови, є підставою для вимоги про повернення предмету лізингу.

У спірному випадку позивачем не доведено суду факт дотримання ним порядку вчинення відмови від договору, встановленого п.23.5. Загальних умов, а тому заявлення вимоги про повернення предмету лізингу, є передчасним. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 18.04.12 по справі №5010/1993/2011-19/105 та від 07.07.11 по справі №40/32.

Відповідно до п. 14.8. Загальних умов визначено, зокрема, що пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення Лізингодавцем Лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені. Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити сплату пені, передбаченої цим пунктом, протягом 5 робочих днів з моменту одержання такої вимоги Лізингодавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом письмових вимог про стягнення пені, крім повідомлення про відмову від договору, позивачем не надсилалось.

Як вбачається зі змісту повідомлення про відмову від договору, зокрема, у вказаному повідомленні також заявлена вимога про стягнення пені, але на підставі п.14.7. Загальних умов, а не на підставі п.14.8. Загальних умов.

З огляду на викладене вимоги про стягнення пені є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи недоведеність припинення лізингових правовідносин у зв'язку із здійсненою відмовою від договору лізингу, відсутні й правові підстави для задоволення вимоги про повернення майна та застосування до відповідача санкції передбаченої ст.785 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, приписами даної правової норми визначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення, зокрема, про оренду.

Обов'язки наймача у разі припинення договору найму встановлені ст. 785 ЦК України, згідно якої у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Як випливає, з приписів даної правової норми дана норма є спеціальною нормою про найм (оренду).

Оскільки до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, а ст. 785 ЦК України є спеціальним положенням про найм, то до правовідносин лізингу дана правова норма відповідно до приписів ч. 2 ст. 806 ЦК України не застосовується.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 9600 грн., понесені ним за отримані юридичні послуги надані ТзОВ "Андреас Неоклеус енд Ко.", суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що такі витрати позивача не можуть розглядатись як завдані позивачу відповідачем збитки, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки -наслідком протиправної дії.

Суд першої інстанції правильно встановив, що витрати понесені позивачем за отримані юридичні послуги не мають обов'язкового характеру і їх наявність та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором, а тому, віднесення таких витрат до збитків суперечить закону, зокрема положенням ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. 22 ЦК України.

При цьому, понесені позивачем витрати на юридичне обслуговування в розмірі 9600 грн. не можуть бути відшкодовані і на підставі ст. 44 ГПК України, оскільки статтею 44 ГПК України, передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Зважаючи на викладене, господарський суд Івано-Франківської області правомірно відмовив позивачу щодо відшкодування 9 600грн. збитків.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Івано-Франківської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 107 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2012 року у справі № 5010/124/2012-28/11 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 30 серпня 2012р.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Кравчук Н.М.