ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" серпня 2012 р. Справа № 5016/1157/2012(8/61)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПРОМ",
54017, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 23-А, кв. 79,
до: Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Южноукраїнська ДЕД",
54029, м.Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А,
про стягнення коштів у сумі 70861 грн. 10 коп.
Суддя Гриньова -Новицька Т.В.
Від позивача - Данилова К.Ю., довіреність від 20.06.2012р.
Від відповідача - Власенко М.О., довіреність від 03.01.2012р. №1.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорпром»
(далі -позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»в особі філії «Южноукрїанська ДЕД»(далі - відповідач) грошових коштів у сумі 70861грн.10коп., з яких: проценти за користування чужими грошима -59867грн.40 коп.; три відсотки річних -8485грн.74 коп.; втрати від інфляції -2507грн.96коп., а також про відшкодування судових витрат ( судового збору) у сумі 1609грн.50коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №16-1/10/08 від 16.10.2008р. за останнім утворилась заборгованість у сумі 458099 грн.77коп.
За стягненням цього боргу, а також 31409грн.59коп. пені, 52681грн.56 коп. інфляційних втрат та 14904грн.85 коп. трьох процентів річних позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області ,який своїм рішенням від 18.08.2011р. у справі № 5016/2418/2011 (12/113), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2011р., повністю задовольнив позовні вимоги .
Відповідач виконав судове рішення у повному обсязі лише протягом
лютого - квітня 2012 року, в рамках примусового виконавчого провадження.
Спираючись на ст.ст. 11,509,536,625,692 та 1048 Цивільного кодексу
(далі -ЦК) України, позивач просить суд стягнути з відповідача 59867грн.40 коп. процентів за користування його грошовими коштами з 10.06.2010р. по 13.04.2012р.; 8485грн.74 коп. трьох процентів річних за період 21.07.2011р. по 13.04.2012р. та 2507грн.96 коп. втрат від інфляції за період з 21.07.2011р. по 13.04.2012р.
Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 20.08.2012р. № Юр/1382; просить відмовити позивачу у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
встановив:
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2011р. у справі № 5016/2418/2011 (12/113), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2011р., повністю задоволено позовні вимоги ТОВ «Дорпром»про стягнення з ДП «Миколаївський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»в особі філії «Южноукраїнська ДЕД»557095грн.79 коп. за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки від 16.10.2008 р. № 16-1/10/08, а також про відшкодування судових витрат, які складаються з оплати позовної заяви державним митом -5570грн.95коп. та оплати інформаційно -технічного забезпечення судового процесу -236грн. Стягнута за рішенням суду загальна сума коштів 562902грн.74 коп. складається з основного боргу -458099грн.77коп.; інфляційних втрат за період з 10.06.2010р. по 30.06.2011р.- 52681грн.56 коп.; трьох процентів річних за період з 10.06.2010р. по 20.07.2011р.-14904грн.85 коп.; пені за період з 20.07.2010р. по 02.01.2011р.-31409грн.59 коп., а також судових витрат -5570грн.95коп. та 236 грн.
Постановою Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 05.01.2012р. було відкрито виконавче провадження ВП №30564868 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 30.08.2011р. по справі №5016/2418/2011 (12/113). В рамках вказаного виконавчого провадження відповідач повністю сплатив присуджену судом суму 562902грн.74коп., що підтверджено платіжними дорученнями №118197 від 07.02.2012р. на суму 511633грн.14 коп; №427020 від 10.04.2012р. на суму 2761грн.55коп. та № 448395 від 12.04.2012р. на суму 48508грн.05коп. Таким чином, відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання відповідача припинено виконанням.
Суд не погоджується з позицією позивача, викладеною у позовній заяві щодо трансформування 562902грн.74 коп. - суми основного боргу (458099грн.77коп.), втрат від інфляції (52681грн.56коп.),трьох процентів річних (14904грн.85коп.),пені (31409грн.59коп.),держмита (5570грн.95коп.) та
витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу (236грн.) у грошове зобов'язання за рішенням господарського суду у справі № 5016/2418/2011(12/113) з 29.11.2011р.- моменту набрання ним законної сили.
Обґрунтовуючи виникнення у відповідача цивільного обов'язку зі сплати грошової суми у розмірі 562902грн.74коп. та підставі вказаного судового рішення, позивач посилається на ч.5 ст. 11 ЦК України ,згідно з якою рішення суду дійсно може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, але лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Однак позивач не навів жодного акту цивільного законодавства , який би встановлював виникнення у відповідача цивільного зобов'язання зі сплати боргу на підставі рішення суду про стягнення основного боргу, трьох процентів річних, втрат від інфляції та судових витрат (загалом -562902грн.74коп.)
Твердження позивача про те, що несвоєчасна сплата відповідачем стягнутої за рішеннями суду суми 562902грн.74коп. є підставою для нарахування трьох процентів річних в сумі 8485грн.74коп., втрат від інфляції в сумі 2507грн.96коп. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 59867грн.40 коп. -є хибним, виходячи з такого: у своєму Листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» Вищий господарський суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2 вказаного Листа).
Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу (далі -ГПК) України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду
України.
Так у своїй постанові від 12.12.2011р. у справі №07/238-10 Верховний Суд України зазначив, що згідно з ч.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 статті 536 ЦК України).
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
З матеріалів справи не вбачається, що договір поставки від 16.10.2008р. №16-1/10/08 містить окрему умову щодо сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати товару.
Виходячи з усього вищенаведеного суд вважає вимогу позивача про стягнення 59867грн.40коп. процентів за користування чужими грошовими коштами - неправомірною і такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних та втрат від інфляції на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суд виходить з такого: згідно з п. 2 Листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна нараховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.1997 № 62-97р]. При застосування індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент іі виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Враховуючи викладену правову позицію, нарахування втрат від інфляції за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у сумі
458099грн.77 коп. (основний борг за рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі № 5016/2418/2011 (12/113) від 18.08.2011) слід здійснювати за період з липня 2011 по січень 2012. Сукупний індекс інфляції за цей період становить 98,89629 % (98,7 % x 99,6 % x100,1 % x100,0 % x 100,1 % x 100, 2 % x100, 2 % = 98, 89629 %), відтак за вказаний проміжок часу позивач інфляційних втрат не зазнав (458099грн.77коп. x98, 89629 % = 453043грн.67коп.).
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції задоволенню не підлягають.
Вимога позивача про стягнення трьох процентів річних у сумі 8485грн.74 коп. підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного розрахунку: 458099грн.77 коп. x 3% : 365 днів x 201 день = 7568грн.06 коп., де 458099грн.77 коп. - сума боргу за поставлений товар; 3% - процент, встановлений ст. 625 ЦК України; 365 днів -кількість днів у році; 201 день -кількість днів прострочення (з 29.11.2011 по 07.02.2012).
Згідно зі ст. 49 ГПК України при частковому задоволені позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Южноукраїнська ДЕД»(54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2а; ідентифікаційний код 31159920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпром»(54017, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 23А, кв. 79; ідентифікаційний код 33730050) грошові кошти у сумі 7568грн.06 коп.(сім тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 06коп.) -три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання; 171грн.89коп. (сто сімдесят одна гривня 89коп.) -судовий збір.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили .
В частині стягнення 59867грн.40коп ( п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 40коп.) процентів за користування чужими грошовими коштами, 2507грн.96коп.(дві тисячі п'ятсот сім гривень 96коп.) втрат від інфляції та 917грн.68коп.( дев'ятсот сімнадцять гривень 68коп.) трьох процентів річних -в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.85 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 28.08.2012р.
Суддя Т.В.Гриньова-Новицька