Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09.08.2012 м. Ужгород
Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого : Власова С.О.,
суддів: Дроботі В.В.,Ігнатюка Б.Ю.,
при секретарі :Козакової М.В.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2
відповідача -ОСОБА_3,його представника-ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 4 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, та видачу трудової книжки, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з травня 2009 року вона працювала продавцем магазину в місті Ужгороді у приватного підприємця ОСОБА_3 ( далі-ПП ОСОБА_3) по безстроковому трудовому договору. Згідно умов укладеного 5.05.2009 року трудового договору її щомісячна заробітна плата мала складати 625 грн. на місяць, але не могла бути нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. У лютому 2010 року відповідач закрив магазин, не попередив її про розірвання трудового договору, не видав трудову книжку та не провів із нею остаточного розрахунку при звільненні. З врахуванням існуючого на той час розміру мінімальної заробітної плати відповідач за її підрахунками заборгував їй 10897,00 грн. по заробітній платі.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила стягнути з відповідача 10897,00 грн. заборгованості по заробітній платі та 10000,00 грн. моральної шкоди.
Моральну шкоду обґрунтовує тим, що внаслідок, як на її думку, незаконних дій відповідача, вона опинилася у скрутному матеріальному становищі, в неї порушились стосунки з оточуючими рідними та близькими людьми, вона має поганий сон та страдає її авторитет в очах дитини.
В ході розгляду справи позивачка збільшила розмір позовних вимог, просила стягнути з відповідача грошове забезпечення в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2010 р. по день ухвалення судового рішення по її заяві, стягнути 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та зобов'язати відповідача видати її трудову книжку.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 4 квітня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 25123 грн. за період з січня 2010 року по 01 квітня 2012 року, 3000 грн. моральної шкоди, 51 грн. держмита та 30 грн. за ІТЗ. Зобов'язано ОСОБА_3 видати трудову книжку ОСОБА_4
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що суд неправильно застосував матеріальний та процесуальний закон, що позивачка працюючи продавцем магазину за адресою: АДРЕСА_1, разом із продавцем ОСОБА_5 допустили недостачу товару в магазині на суму 24704 грн. 70 коп. Нестача була виявлена 29.01.2001 року і з цього дня ОСОБА_4 зникла та більше на роботі не з»являлася, свої трудові обов'язки продавця не виконувала, на телефонні дзвінки відповідача не відповідала, а на відправлені на її адресу листи не реагувала. 9 серпня 2010 року відповідач видав наказ про звільнення ОСОБА_4 з роботи по п.1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку з скороченням штату працівників). Позивачці у зв'язку із звільненням за період з 01.01.2010 року по 09.08.2010 року була нарахована належна їй на умовах трудового контракту заробітна плата та нарахований остаточний повний розрахунок при звільненні, однак позивачка за ним не з»являлась, тому належна їй заробітна плата була депонована.
В апеляційному суді відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали із зазначених в скарзі мотивів.
Представник позивача апеляційну скаргу не визнав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з»явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або повноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.
Є доведеним, що 05.05.2009 р. відповідач прийняв позивачку на роботу продавцем магазину безстроково із заробітною платою в розмірі 625 грн. на місяць, але не нижче законом встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
В трудовому договорі відмічено, що у трудовій книжці НОМЕР_1 позивачки зроблений відповідний запис про прийняття її на роботу.
Дана обставина стверджується трудовим договором, який оглянуто судом \а.с. 6\.
Свій розрахунок розміру мінімальної заробітної плати та боргу по зарплаті позивачка додала до своєї позовної заяви \а.с.5, 7-10,49\,
Із наявного у справі копії наказу відповідача № 07\06 від 07 червня 2010 року про заплановане вивільнення працівників убачається, що у зв'язку з виробничою необхідністю, падінням обороту магазину, що зумовило його закриття та, як наслідок, відсутністю доходів від здійснення діяльності, пов'язаної з роздрібною торгівлею, попереджено працівників про заплановане скорочення посади «продавець» з 09 серпня 2010 року \а.с.15\.
ОСОБА_4 про наступне вивільнення була письмово повідомлена 21 червня 2010 року, про що свідчить відмітка про вручення їй особисто рекомендованого відправлення \ зворотна сторона листа а.с. 16, 17\.
Відповідач у встановленому законом порядку подав 11.08.2010 р. в Ужгородський МЦЗ звітність (форма № 4-ПН(факт) про фактичне вивільнення ОСОБА_6 \а.с.18\.
Згідно з наказом відповідача № 09\08 від 09 серпня 2010 року продавець ОСОБА_4 звільнена з роботи днем 09.08.2010 р. по п. 1 ст. 40 КЗпП України (скороченням штату працівників) із виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку за робочий період з 05.05.2009 р. по 09.08.2010 року у кількості 30 календарних днів та виплати вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати \а.с. 19\.
Із наявної в матеріалах справи довідки працедавця ПП ОСОБА_3 убачається, що за період з 01.01.2010 р. по 09.08.2010 р. ОСОБА_4 нарахована заробітна плата в сумі 6400,71 грн. та компенсація за невикористану відпустку при звільненні в сумі 859,35 грн. з якої утримано податки в сумі 1284,95 грн., а всього на руки до виплати ОСОБА_4 належить 5975,03 грн. Ця заробітна плата їй не була виплачена на руки та депонована у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не з»явилась за розрахунком \а.с.58\.
Доказом того, що роботодавець ПП ОСОБА_3 повідомляв ОСОБА_4 про необхідність її прибуття до роботодавця для вирішення питань щодо її трудової книжки та передачі нею матеріальних цінностей є його лист за вих.. № 11 від 08.11.2010 р., який був надісланий рекомендованим поштовим відправленням ОСОБА_4 \а.с. 21 \.
Отже, за затримку у видачі трудової книжки підлягає стягненню з відповідача грошова компенсація за період з часу звільнення ОСОБА_4 з роботи, тобто з 10.08.2010 р. (в день звільнення 09.08.2010 р. позивачка на роботі не була) по 08.11.2010 р. коли позивачка була письмово повідомлена про своє звільнення.
За таких обставин колегія вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив заборгованість по заробітній платі в сумі 25123 грн., що виникла за період із січня 2010 року по 01 квітня 2012 року, оскільки матеріалами справи доведено, що заробітна плата, яку слід було стягнути на користь позивачки, з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати встановленої у відповідності до Законів України від 20.10.09 № 1646 -У1 «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», від 26.12.08 № 835-У1 «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та від 27.04.10 № 2154-У1 «Про Державний бюджет України на 2010 рік » (а.с.10),
становить суму 10426,03 грн., яка складається з нарахованої, але не виплаченої (депонованої) заробітної плати за період з 1.01.2010 р. по 9.08.2010 року в сумі 5975.03 грн., та середньої заробітної плати за час затримки у видачі трудової книжки з 10.08.2010 р. по 8.11.2010 р. в сумі 4451 грн. (5975,03 +4451 = 10426,03 грн.).
Що стосується стягнутої судом 3000 грн. моральної шкоди, яка як це зазначено в рішенні полягає «у душевних стражданнях та переживаннях позивачки», то колегія вважає, що моральна шкода всупереч вимог ст. 60 ч.1 ЦПК України позивачем належними та допустимими доказами у суді не доведена. Позивачка в даній цивільній справі наказ про своє звільнення не оспорювала. Відповідач вчасно письмово сповіщав її та центр зайнятості населення про наступне вивільнення з роботи \а.с. 16, 18\., вчасно нарахував заробітну і депонував, оскільки позивачка тривалий час не з»являлася за нею.
Тому апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції в частині стягнутого розміру заборгованості по заробітній платі зменшивши його до суми 10426,03 грн., а рішення в частині стягнення 3000 грн. моральної шкоди скасовує і ухвалює нове рішення, яким відмовляє позивачу у задоволенні цієї вимоги за недоведеністю.
У решті рішення слід залишити без змін.
Відповідно до положень п.1 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни рішення.
Керуючись ст.ст.309,314,316, 317-318 ЦПК України, ст.ст.94,95, 116,117, 238, 237-1
КЗпП України колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3
задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 4 квітня 2012 року в частині
стягнення з приватного підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4
заборгованості по невиплаченій заробітній платі в сумі 25123 грн. за період з січня 2010 р.
по 1 квітня 2012 р. змінити, стягнути з ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_4 10426 грн. 30 коп. заборгованості по заробітній платі,
зарахувавши в цю суму 5975,03 грн.- заробітну плату депоновану за період
з 1.01 по 9.08.2010 року.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 4 квітня 2012 року в частині
стягнення моральної шкоди у сумі 3000 грн. скасувати та в цій частині ухвалити нове
рішення, яким ОСОБА_4 у задоволенні цієї вимоги відмовити.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути
оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до суду
касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді :