ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/5557/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніної О.С.
при секретарі судового засідання Черпак А.Ю.
за участю сторін:
від позивача -Варєнікова В.Ю.
від відповідача - Жаботенко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами у гірничо-металургійного комплексу в м. Кривий Ріг про визнання протиправними висновків та зобов'язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и в:
У травні 2012 року ТОВ «ОЛІР» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривий Ріг, в якому просить:
- визнати протиправними, скасувати та визнати нечинними висновки СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривий Ріг щодо нікчемності правочинів ТОВ «ОЛІР» контрагентами, викладених в акті перевірки №5/08-07-207/32263898 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОЛІР»з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.05.2011;
- встановити наявність у СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривий Ріг компетенції щодо звернення до суду з позовом до ТОВ «ОЛІР»про визнання недійсними правочинів, про які йдеться в акті перевірки №5/08-07-207/32263898;
- зобов'язати СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривий Ріг звернутись до суду з позовом до ТОВ «ОЛІР»про визнання недійсними правочинів, про які йдеться в акті перевірки №5/08-07-207/32263898.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривий Ріг була проведена перевірка ТОВ «ОЛІР»з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.05.2011, за результатами якої було складено акт №5/08-07-207/32263898. В акті перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «ОЛІР»та ТОВ «БК Партнер Інвест», ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент», ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа». Позивач вважає, що висновки перевіряючих, які викладені в акті перевірки, є необгрунтованими та такими, що зроблені в порушення чинного законодавства, у зв'зку просить їх скасувати.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення, в яких посилається на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновку щодо нікчемності правочину укладеного між укладених між ТОВ «ОЛІР»та ТОВ «БК Партнер Інвест», ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент», ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа», у зв'язку з чим з боку позивача були виявлені порушення податкового законодавства та винесено відповідне податкове повідомлення-рішення. Відповідач зазначає, що перевірка була проведена відповідно до вимог законодавства, а тому позовні вимоги ТОВ «ОЛІР»є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Крім того, відповідач посилався на те, що вимагаючи скасувати висновки, викладені в акті перевірки, то позивачем обрано не належний спосіб захисту.
У судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав та просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривий Ріг була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ОЛІР»з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.05.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Українська торгівельна мережа», ТОВ «БК Партнер Інвест», ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент», ТОВ «Юбіпартнер Лізинг», ТОВ «ТД Александер», ТОВ «Розаімпекс Україна», ТОВ «МТС 500», ТОВ «Інтер Світ», ТОВ «Юбіпартнер», за результатами якої було складено акт №5/08-07-207/32263898 від 10.01.2012.
Актом перевірки встановлено факт нереальності здійснення господарських операцій проведеними між ТОВ «БК Партнер Інвест», ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент», ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа», що є порушенням ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про податок на додану вартість підприємств», які діяли до 01.01.2011, та Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, в результаті чого ТОВ «ОЛІР»на протязі перевіряє мого періоду занижено податок на прибуток на загальну суму 5836754 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 2272675 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є правомірність висновків податкового органу, викладених у акті перевірки №5/08-07-207/32263898 від 10.01.2012.
Отже, фактично позивач оскаржує складений за результатами проведеної перевірки акт №5/08-07-207/32263898 від 10.01.2012.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Положеннями ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 та зареєстрованого в Мінюсті 12.01.2011 за №334/18772, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
В зазначеному пункті Порядку мова йде саме про акт, як джерело інформації для прийняття рішення податковим органом за результатами проведеної ним перевірки. Таким рішенням відповідно до Податкового кодексу України є податкове повідомлення-рішення.
Таким чином, акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не є рішенням в розумінні ст. 17 КАС України, а тому не може бути предметом розгляду у адміністративному суді.
Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі акту перевірки №5/08-07-207/32263898 від 10.01.2012 податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000020720 від 20.01.2012 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2840843,75 грн. (основний платіж 2272675 грн. та штрафні санкції 568168,75 грн.) та №0000010720 від 20.01.2012 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 7272675 грн. (основний платіж 5836754 грн., штрафні санкції 1452293,50 грн.), які є предметом оскарження в інших адміністративних справах за позовами ТОВ «ОЛІР»до СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривий Ріг, по яким відкрито провадження, про що свідчать копії ухвал Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 про відкриття провадження по справі №2а/0470/6788/12 та від 22.06.2012 про відкриття провадження по справі №2а/0470/6789/12.
За таких обставин суд вважає за необхідне відмову у задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправними, скасувати та визнати нечинними висновків СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривий Ріг щодо нікчемності правочинів ТОВ «ОЛІР» контрагентами, викладених в акті перевірки №5/08-07-207/32263898.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривий Ріг звернутись до суду з позовом до ТОВ «ОЛІР»про визнання недійсними правочинів, укладених з контрагентами ТОВ «БК Партнер Інвест», ТОВ «Юбіпартнер Девелопмент», ТОВ «Компанія «Універсальна торгівельна мережа», про які йдеться в акті перевірки №5/08-07-207/32263898, то ці вимоги теж не підлягають задоволенню, оскільки діючим законодавством встановлено, що питання щодо недійсності правочинів розглядаються у порядку цивільного-процесуального судочинства.
Так, відповідно до положень ст. 1 Цивільно-процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Приписами норм ст. 3 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
З аналізу вищенаведених норм права, суд приходить до висновку, що юридичні та фізичні особи звертаються до суду з метою захисту їх порушених прав. Вирішення питання щодо порушення права такої особи, а також звернення до суду за захистом порушеного права, належить виключно особі, право якої порушено. Крім того, звернення до суду за захистом є правом, а не обов'язком особи.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині зобов'язання СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривий Ріг звернутись до суду з позовом до ТОВ «ОЛІР».
Також суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог щодо встановлення наявність у СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривий Ріг компетенції щодо звернення до суду з позовом до ТОВ «ОЛІР»про визнання недійсними правочинів, про які йдеться в акті перевірки №5/08-07-207/32263898 то суд вважає, що така вимога також не підлягає задоволенню, оскільки вона стосується визнання факту, що не є предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства судочинства та не є належним способом захисту порушених прав позивача.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами у гірничо-металургійного комплексу в м. Кривий Ріг про визнання протиправними висновків та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст виготовлено 07 серпня 2012 року.
Суддя О.С. Луніна