ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
27.10.06р. | Справа № А3/276-06 |
За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціольного захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроліт", м. Дніпропетровськ
про 11 121 грн.96 коп.
Суддя Юзіков С.Г.
Представники сторін:
позивача - Ахметова О.О., провідний спеціаліст, дов. №03-06/04 від 05.01.2006р.
відповідача - Боєва Г.К., дов. №1011/374 від 10.10.2006р.
Городецький Г.О., директор, наказ №80/У-КД від 18.12.2002р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач просить стягнути з Відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 11 121,96 грн.
Позивачем до матеріалів справи надано інформацію Амур-Нижньодніпровського районного центру зайнятості, з якої вбачається, що працевлаштування інвалідів на підприємстві Відповідача в 2005р. не проводилось. Згідно даних Відповідача у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. норматив склав 2 особи. Відповідно до ст. 17 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закону). З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях зі звичайними умовами праці. Підприємство Відповідача перепрофілювалося в металургійне підприємство зі складними та шкідливими умовами праці. Умови праці не відповідають ст. 17, 18 Закону, це не дає можливості для здійснення індивідуальних програм реабілітації інвалідів. Згідно зі ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (у редакції чинній у період, за який подано позов) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Крім направлення звітів до АНД районного центру зайнятості керівництво підприємства самостійно шукало інвалідів, які потребують працевлаштування. В першому півріччі 2005р. керівництво Відповідача запропонувало двом інвалідам працевлаштування на підприємстві: один інвалід працює на підприємстві і до теперішнього часу, а другий за станом здоров’я до роботи не приступив. У жовтні 2005р. на підприємство Відповідача прийнятий один інвалід. Середньооблікова чисельність інвалідів у четвертому кварталі 2005р. становила 2 особи.
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Згідно зі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон) встановлено для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. У випадку, якщо кількість працюючих на підприємстві інвалідів була менша, ніж встановлено зазначеним нормативом, то згідно зі ст. 20 Закону Відповідач був зобов’язаний сплатити Позивачеві штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до п.2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів" (далі Порядку), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767, підприємства, на яких працюють 8 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до значених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10- ПІ поштова-річна, що затверджена Наказом Мінпраці України від 29.12.2004 р. №338.
У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. Відповідач самостійно визначив розмір штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів 11 122,00 грн. Позивачем визначено заборгованість в розмірі 11 121,96 грн.
Відповідно до ч. 2 п.11 Порядку, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін Позивач вживає заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Відповідач позов не визнав, мотивуючи тим, що у 2005р. працевлаштував 2 інвалідів, з серпня 2005р.подавав центру зайнятості дані про наявні вакансій для інвалідів, однак центром зайнятості інваліди для працевлаштування Відповідачеві не направлялись.
Згідно зі ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (у редакції чинній у період, за який подано позов) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
З наданих Позивачем документів не вбачається, що уповноваженими органами чи організаціями у 2005р. Відповідачеві направлялись інваліди для працевлаштування.
За таких обставин, з урахуванням того, що вина Відповідача у незайнятості вакантних місць інвалідами відсутня, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 94, 158-160, 254, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
В адміністративному позові відмовити.
Постанова набирає чинності відповідно до ст. 254 Кодексу Адміністративного судочинства України.
Суддя С.Г. Юзіков
Постанова оформлена у повному обсязі 06.11.2006р.