АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а

Справа №22-ц/2690/11150/12 Головуючий в 1 інстанції - Кириченко Н.О.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Чобіток А.О.

при секретарі Дубик Ю.Г.

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача , представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, відповідач в свою чергу звернувся до суду з зустрічним позовом про поділ майна подружжя, визнання права особистої власності, права користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29.05.2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя - задоволено частково.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поді майна подружжя, визнання права користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користування жилим приміщенням - задоволено частково.

Розділено спільне майно подружжя, виділено у власність ОСОБА_2 - Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 вартістю - 87 926,5 грн.

1/2 частину машино місця № 74 що розташоване в підвалі підземного паркінгу по АДРЕСА_2 вартістю - 86 475,5 грн.

Кухонний гарнітур вартістю 19 500 грн.

Крісло «Євро» вартістю 3 270 грн.

Ліжко двоспальне з тумбочками та комодом вартістю 26 740 грн.

Диван з двома кріслами вартістю 22 850 грн.

1/2 частину спільних коштів в розмірі 25500 доларів США що еквівалентно 203808.75 грн.

Виділено у власність ОСОБА_5 - Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 вартістю - 87 926,5 грн.

1/2 частину машино місця № 74 що розташоване в підвалі підземного паркінгу по АДРЕСА_2 вартістю - 86475,5 грн.

1/6 частину квартири АДРЕСА_4 - вартістю 48314 грн.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 2/6 частини квартири АДРЕСА_4 як на особисте майно.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в рахунок 1/2 частини спільних коштів в розмірі 25500 доларів США що еквівалентно 407 617,50 грн.

Визнано за ОСОБА_5 право користування квартирою АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_5.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5

ОСОБА_2 просила відступити від рівності часток та виділити їй майно на суму 775853 (Сімсот сімдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят три), а саме:

- квартиру 252, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_5 виділити майно на суму 340 663 (Триста сорок тисяч шістсот шістдесят три) грн.., а саме:

- 1/2 частину квартири 53, що знаходиться в будинку АДРЕСА_4, вартістю 144942 (Сто сорок чотири тисячі дев'ятсот сорок дві) гри.;

- машиномісце №74, що розташоване в підвалі підземного паркінгу по АДРЕСА_2 вартістю 172951 (Сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят одну) грн.

- Кухонний гарнітур вартістю 19 500 (Дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень.

- Крісло «Євро» вартістю 3270 (Три тисячі двісті сімдесят) гривень.

Скаргу обґрунтовувала тим, що висновок суду про придбання Ѕ частин квартири в м. Дніпропетровську за особисті кошти ОСОБА_5 є недоведеним, також суд не вірно визначив кількість та вартість меблів, які поділив як спільне майно. Свій висновок про відсутність підстав для відступлення від рівності часток суд в своєму рішенні жодним чином не мотивував, та не врахував, що сума стягнутих аліментів на утримання дитини - 1000 грн. є недостатньою і основний тягар утримання неповнолітньої дитини покладається на неї. Суд також дійшов до помилкового висновку, що грошові кошти на її рахунках в банку є спільними, та розподілив їх таким чином, що всю суму стягнув з неї на користь ОСОБА_5

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею ним за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Ст. ст.70,71 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею з ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного духовного розвитку та лікування.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Умовами ч.3 ст. 370 ЦК України передбачено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності здійснюється у порядку встановленому ст. 364 цього Кодексу.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи позови частково, судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 18 травня 2001 року. Від шлюбу у сторін є неповнолітня дитина: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15.01.2010 р. відповідач ОСОБА_5 зобов 'язаний сплачувати на утримання неповнолітнього сина аліменти в сумі 1000 грн.

Шлюб між сторонами розірвано 16.06.2010 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16.06.2010 р. Цим же рішенням суду встановлено, що сторони з серпня - вересня 2009 р. не ведуть спільне господарство, тривалий час проживають окремо та не підтримують шлюбні відносини. Вказана обставина не підлягає доказуванню у відповідності до вимог ст. 61 ЦПК України.

Згоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя між сторонами не досягнуто.

Вказані обставини судом встановлені вірно і сторонами не заперечуються.

Суд першої інтонації, також, виходив з того, що під час шлюбу сторонами придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності вартістю 1 116 516 гривень.

1/6 частина квартири 53, що знаходиться в будинку АДРЕСА_4, вартістю 48314 грн.

Квартира 252, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 70,5 кв. м., вартістю 775853 грн. згідно свідоцтва про право власності від 02.07.2008 р. зареєстрована на праві приватної власності в Київському МБТІ за ОСОБА_2 за реєстровим номером 45520 від 09 липня 2008 р.

Машиномісце № 4, що розташоване в підвалі підземного паркінгу по АДРЕСА_2 площею 19,4 кв. м. вартістю 172951 гривень грн., згідно свідоцтва про право власності від 02.07.2008 р. зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_2 в Київському МБТІ за реєстровим номерам 57506 у реєстровій книзі № 335 від 10.10.2008 р. Машиномісцем користується відповідачка.

Кухонний гарнітур вартістю - 19 500 гривень.

Крісло - «Євро» вартістю-270 гривень.

Ліжко двоспальне з тумбочками та комодом вартістю - 26 740 грн.

Диван та два крісла вартістю - 22 850 грн.

Грошові кошти в сумі 51 000 доларів США , що за курсом НБУ на 05.04.2012 р. становить 407 617.50 грн., які на момент припинення ведення спільного господарства між подружжям (серпень - вересень 2009 р.) знаходилися на рахунках ОСОБА_2

Проте повністю з таким висновком суду , погодитись не можна з огляду на таке.

Так, судом було встановлено , що під час шлюбу на і 'я ОСОБА_5 була придбана Ѕ частина квартири 53, що знаходиться в будинку АДРЕСА_4.

Суд першої інстанції, зробив висновок, що лише 1/6 частини вказаної квартири придбана за спільні кошти подружжя, а 2/6 частини придбані за особисті кошти ОСОБА_5, які були йому подаровані ОСОБА_8

Колегія суддів , вказаний висновок суду вважає недоведеним, тому, що договір дарування грошових коштів був укладений 11.10.2004 року, а Ѕ частина спірної квартири придбавалась 02.11.2005 року, тобто через рік після дарування грошей, а тому відповідно відсутні належні та допустимі докази часткового використання подарованих в 2004 році грошових коштів на придбання спірного майна.

Посилання на покази свідків, які є близькими родичами ОСОБА_5 не може бути прийнято судом як достовірний доказ, використання подарованих коштів на придбання спірного майна.

З огляду на викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що рішення районного суду в частині визнання за ОСОБА_5 права особистої приватної власності на 2/6 частини вищевказаної квартири в м. Дніпропетровську, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог, та включення Ѕ частини вказаної кватири до переліку спільного майна, яке підлягає поділу.

Також суд не вірно визначив кількісний склад наявних та придбаних під час шлюбу меблів, а також їх вартість без будь-яких обґрунтувань.

До апеляційного суду, сторони подали спільну заяву в якій узгодили кількісний та вартісний склад меблів, які є спільною власністю та підлягають поділу.

Сторони дійшли згоди, що спільною сумісною власністю подружжя є наступні меблі:

Кухонний гарнітур вартістю 19 500 грн.,

Ліжко двоспальне з тумбочками та комодом вартістю 8500 грн.,

Диван вартістю 2000 грн.,

Два крісла загальною вартістю 3 270 грн., а всього на загальну суму 33 270 грн.

Окрім вказаних меблів, до спільного майна, яке підлягає поділу , також відносяться:

Ѕ частина кватири 53, в будинку АДРЕСА_4, вартістю 144942 грн., що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28 березня 2011 року.

Квартира АДРЕСА_1, вартістю 775853грн. , яка підтверджена тим же висновком експерта.

Машиномісце № 74 в підвалі підземного паркінгу по АДРЕСА_2, вартістю 172951 грн. , підтвердженою, тим же висновком експерта.

Також, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що при розподілі майна, мають бути враховані грошові кошти в сумі 51 000 доларів США, що за курсом НБУ на час завершення розгляду справи в суді першої інстанції, складає суму 407 617 грн. 50 коп.

Доводи скарги ОСОБА_2, про те, що вказані кошти не повинні враховуватись, так як вони були особистими коштами ОСОБА_5, які він перерахував на її банківський рахунок під час їх шлюбу і які були нею йому повернуті на його вимогу після припинення подружніх стосунків, так як вони є недоведеними.

Наявність вказаних коштів на банківському рахунку ОСОБА_2 під час перебування сторін у шлюбі підтверджена випискою з банківських рахунків, а пояснення ОСОБА_2 про повернення цих коштів відповідачу жодними доказами ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді не підтверджені. Тому відповідно, суд дійшов правильного висновку, що не зважаючи на те, що на час поділу майна вказані кошти вже відсутні на банківському рахунку ОСОБА_2, про те, остання розпорядилась ними на власний розсуд в період припинення подружжям шлюбних стосунків, який підтверджений судовим рішенням про розлучення, а тому сума цих коштів також має бути врахована при поділі майна.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів встановила, що загальна вартість майна, яка підлягає поділу складає суму : 1534633 грн. 50 коп.

Вирішуючи позовні вимоги про поділ спільного майна, заявлені як в основному так і в зустрічному позові, колегія суддів, дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визнання за кожним із подружжя права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, відповідає вимогам закону та встановленим судом обставинам.

Доводи ОСОБА_2 про те, що вказана квартира має бути виділена лише їй, а її частка у спільному майні збільшена таким чином, щоб вказана кватира повністю відійшла їй не ґрунтуються на законі та наявних в справі письмових доказах.

Вирішуючи спір, щодо поділу решти майна, колегія суддів, вважає за необхідне розподілити його таким чином.

З урахуванням, того, що ОСОБА_2, розпорядилась спільними коштами подружжя на загальну суму в гривневому еквіваленті- 407 617 грн. 50 коп., і ці кошти мають бути враховані при розподілу, решту майна, а саме:

Ѕ частина кватири 53, в будинку АДРЕСА_4, вартістю 144942 грн.,

місце для автомобіля № 74 в підвалі підземного паркінгу по АДРЕСА_2, вартістю 172951 грн. ,

та вищезазначені меблі, загальною вартістю 33 270 грн., а всього на загальну суму 351 163 грн., необхідно виділити ОСОБА_5.

Різниця між вартістю майна, що виділено ОСОБА_2, та ОСОБА_5, складає суму 56 454 грн. 50 коп. (розрахунок : 407617,50 - 351 163) на користь ОСОБА_2

Колегія суддів, вважає за можливе збільшити частку ОСОБА_2 на вказану суму, не стягуючи з неї грошову компенсацію , виходячи з вимог ч.3 ст. 70 Сімейного Кодексу України, так як з ОСОБА_2 залишається проживати неповнолітня дитина, віком 11 років, а розмір стягнутих аліментів за рішенням суду -1000 грн. щомісячно є недостатнім для забезпечення нормального рівня утримання та розвитку здібностей дитини. Так, як з урахуванням такого розміру стягнутих аліментів, основний тягар утримання неповнолітньої дитини лягає на позивачку ОСОБА_2, збільшення її частки на суму 56 454 грн. 50 коп. не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_5

Посилання представника ОСОБА_9 на те, що останній окрім аліментів допомагає дитині добровільно, шляхом різних вартісних подарунків, на думку колегії суддів не спростовує вищенаведеного висновку про можливість відступлення від рівності часток подружжя за таких обставин.

Враховуючи вищенаведені висновки, апеляційного суду, щодо зміни складу майна, яке підлягає поділу, а також його вартості, рішення суду в частині розподілу майна підлягає зміні, на підставі ст. 309 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, щодо незаконності рішення в частині усунення перешкод відповідачу ОСОБА_5 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, так як останній не довів, що йому такі перешкоди вчиняються, колегією суддів не приймаються, тому, що в судовому засіданні ОСОБА_2 визнала, що у ОСОБА_5 відсутні ключі від спірної кватири, а відповідно останній не має до неї вільного доступу. З врахуванням того, що за кожним із подружжя визнано право на Ѕ частину вказаної квартири, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог, співвласника у якого відсутній доступ до спірної квартири про зобов 'язання не чинити перешкоди в її користуванні.

Рішення суду першої інстанції в частині розгляду цих вимог, відповідає вимогам закону, та встановленим судом обставинам, а тому відповідно до ст. 308 ЦПК України має бути залишено без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково .

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року в частині визнання за ОСОБА_5 права особистої приватної власності на 2/6 частини квартири АДРЕСА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішенням , яким в задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року в частині поділу спільного майна подружжя змінити, виклавши його резолютивну частину таким чином:

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Розділити спільне майно подружжя виділивши у власність ОСОБА_2 - Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 вартістю - 387926 грн. 50 коп. та грошові кошти в сумі 407 617 грн. 50 коп., а всього майна на суму 795 544 грн.

Виділити у власність ОСОБА_5 - Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 вартістю - 387926,5 грн.

1/2 частину квартири АДРЕСА_4 - вартістю 144942 грн.,

машино місце № 74 що розташоване в підвалі підземного паркінгу по АДРЕСА_2 вартістю - 172951 грн.

Кухонний гарнітур вартістю 19 500 грн.,

Ліжко двоспальне з тумбочками та комодом вартістю 8500 грн.,

Диван вартістю 2000 грн., а всього майна на загальну суму 739089грн. 50 коп.

В задоволені інших позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в частині поділу майна відмовити.

В решті розглянутих позовних вимог рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: