АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/11306/12 Головуючий в 1 інстанції - Антипова Л.О.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Чобіток А.О.
при секретарі Дубик Ю.Г.
за участю:
представника позивача:ОСОБА_2
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа: Відділ громадянства паспортної та імміграційної служби Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зняття з реєстрації та виселення, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення відповідачки, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка ОСОБА_7 звернулась до суду з вищезазначеним позовом. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2006 року вона є власником квартири АДРЕСА_1. На прохання відповідачів, які не мали місця реєстрації у м. Києві, позивачка зареєструвала їх у своїй квартирі. Однак, на вимогу позивача про зняття з реєстраційного обліку відповідачі відповіли відмовою, у зв'язку з чим позивачка звернулась з цим позовом.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2011 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа: Відділ громадянства паспортної та імміграційної служби Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зняття з реєстрації та виселення - задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій вони просили скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зняття з реєстрації та виселенням, посилаючись на те, що судом першої інстанції були зроблені висновки, які не відповідають матеріалам справи, дане рішення суду порушує конституційні права відповідачів, що визначені в ст.ст. 47, 48 Конституції України.
Також посилалися на те, що судом першої інстанції було зроблено неправильний висновок про те, що позивач змушений сплачувати додаткові комунальні послуги, зокрема за користування гарячою та холодною водою та водовідведенням, які створюють позивачу додаткові матеріальні труднощі, оскільки в судовому засіданні відповідачами було надано копії квитанцій про оплату ними квартирної плати та комунальних платежів за період з 2006 року по 2011 рік. Також зазначають, що вищевказана квартира є їх єдиним місцем проживання.
Ухвалою колегії суддів з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва від 18.01.2012 року апеляційні скарги відповідачів відхилено, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2011 року залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18.01.2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, проживаючи у квартирі, що на праві приватної власності належить позивачу та добровільно не звільняючи зазначене жиле приміщення порушують права власника ОСОБА_7, на безперешкодне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а тому остання має право на усунення перешкод у здійсненні таких прав, шляхом виселення відповідачів з займаного приміщення без надання іншого жилого приміщення.
Про те з такими висновками суду, колегія суддів не може повністю погодитися виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27 квітня 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, належить квартира АДРЕСА_1.
Також судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що, починаючи з квітня 2006 року відповідачі, які не мали місця реєстрації у м. Києві, почали проживати у квартирі АДРЕСА_1, у якій за погодженням з позивачем зареєструвались у 2008 році.
Так, відповідно до довідки ЖРЕО №405 від 31 серпня 2011 року за вищевказаною адресою, починаючи з 2008 року зареєстровані відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6
Згідно з вимогами ст. 168 ЖК Української РСР, яка безпідставно не була застосована судом до правовідносин, що склались, договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці. Договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.
Задовольняючи позов суд першої інстанції не повністю з'ясувавши обставини справи залишив поза увагою обставини, які визнані сторонами, а саме: що відповідачі вселились у квартиру позивача зі згоди останньої, були зареєстровані у вказаній квартирі також зі згоди позивача, як власника квартири, сплачували комунальні послуги.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі поселилися у квартирі позивача та зареєстровані в ній зі згоди останньої, підтримують квартиру в належному санітарному стані, сплачують плату за комунальні послуги, тобто фактично між сторонами був укладений договір найму житлового приміщення.
Оскільки, позивачем не доведено, що спірне житло потрібно для проживання їй особисто чи членам її сім'ї та не надано доказів попередження наймачів про розірвання договору найму у встановлений строк, не доведено, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні квартирою, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_7 не укладала з відповідачами договору найму, так як спірна квартира перебуває в іпотеці, а тому позивачка не мала права розпоряджатись нею на власний розсуд, не спростовують наявних в справі доказів, про звернення власника з заявою про реєстрацію відповідачів у спірній квартирі та сплату останніми комунальних послуг, якими вони користувались, що свідчить про фактичне укладення договору найму, процедура розірвання якого позивачем не дотримана.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_6 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2011 року - скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволені позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа: Відділ громадянства паспортної та імміграційної служби Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зняття з реєстрації та виселення - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді