АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц2690/10846/2012 Головуючий у1-й інстанції Чех Н.А.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 серпня 2012 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А.,
Чобіток А.О.
при секретарі Дубік Ю.Г.
за участю позивача: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Профіт-Центр 2004» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Кредитної спілки «Профіт-Центр 2004» про стягнення грошового вкладу, 3% річних та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з Кредитної спілки «Профіт-Центр 2004» на користь ОСОБА_4 різницю по договорам депозиту - 26 000 грн., різницю нарахованих відсотків 6 217, 06 грн., втрачену вигоду за 2009-2011 роки - 99 893 грн.67 коп., 3% річних - 3 103 грн. 86 коп., та 3000 грн. У відшкодування моральної шкоди, 120 грн. -судових витрат, а всього 138 334 грн. 59 коп.
Не погодившись з таким рішенням представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування.. В скарзі зазначав, що позивачка вже зверталась до Святошинського районного суду м. Києва з аналогічними вимогами, які були задоволені і видано виконавчий лист про стягнення, а тому відповідно суд не мав права повторно розглядати вимоги про стягнення грошового вкладу та відсотків. Позивачка в період з січня 2009 року будь яких коштів до кредитної спілки не вносила, а тому відповідно не може бути ніякої різниці між стягнутими раніше сумами і заявленими вимогами про стягнення грошового вкладу та відсотків. Сума коштів 26 000 грн., яка стягнута судом, як різниця, були позивачу повернуті, а тому відповідно у Святошинському районному суді вона заявляла вимоги про стягнення грошових вкладів на суму 56 750 грн. Висновок суду про те, що позивачу не поверненням вкладів завдані збитки - упущена вигода -99 893 грн. 67 коп. є недоведеним.
Також скарга містить доводи про безпідставне стягнення моральної шкоди за договірними відносинами, якими не передбачено відшкодування такої шкоди.
В судове засіданні апеляційного суду представник кредитної спілки не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлений.
Позивачка в судовому засіданні апеляційного суду, доводи скарги визнала частково на суму 26 000 грн. повернутих їй коштів за грошовими вкладами, в решті просила суд скаргу відхилити , а її позовні вимоги задовольнити .
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, з ?ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
При ухваленні рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Між позивачем та відповідачем були укладені договори внеску (вкладу) на депозитний рахунок № 208/12 від 07.12.2007 року на суму 20 000 грн., під 21 % річних, до 07.12.2008 року; № 209/12 від 07.12.2007 року на суму 26 000 грн. (внесено згідно квитанцій по договору на загальну суму 43 050 грн.), під 26 % річних, до 07.12.2008 року; № 124/12 від 25.04.2008 року на суму 9 000 грн., (внесено згідно квитанцій по договору від 25.04.2008 року на загальну суму 19 700 грн.) під 27 % річних, до 25.04.2009 року. Всього позивачем було внесено на депозитний рахунок кошти в сумі 82 750 грн. Відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22.12.2009 року з КС «Профіт-Центр 2004» на користь позивача було стягнуто суму грошових коштів по депозитним договорам в розмірі 56 750 грн., відсотки за користування в сумі 14 494,94 гри., індекс інфляції в сумі 4 992,88 грн. Тобто, різниця між сумами стягнутими за рішенням Святошинського районного суду м. Києва та сумами які мають бути сплачені позивачу становить: по сумі депозиту -26 000 грн.; по нарахованим відсоткам - 6 217,06 грн., а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що ці суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, так як суд його зробив без повного та всебічного з'ясування обставин справи, які мають значення для її вирішення.
Суд першої інстанції правильно встановив, що позивачкою за всіма вкладами відповідачу було передано суму 82 750 грн.
За рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.12.2009 року на користь позивача була стягнута суму неповернутих вкладів 56 750 грн.
Як вбачається з долучених до апеляційної скарги та прийнятих апеляційним судом в якості доказів видаткових касових ордерів, відповідачем в період з грудня 2008 року по квітень 2009 року було повернуто позивачу грошові кошти на загальну суму 26 000 грн.
В судовому засіданні апеляційного суду, позивачка підтвердила, що підписи на видаткових касових ордерах , які свідчать про отримання нею грошей зроблені нею і вона дійсно ці кошти від відповідача отримувала, але так як кредитна спілка відмовилась надати їй будь-які документи , вона в суді першої інстанції не повідомила, що вказані кошти їй були вже повернуті.
Таким чином, встановивши в апеляційному суді нові обставини, колегія суддів приходить до висновку, що районним судом безпідставно стягнуто різницю, між сумами внесеними позивачкою та стягнутими за попереднім судовим рішенням, оскільки частина вкладів позивачці була повернута ще в 2008 на початку 2009 року.
Таким, чином, відсутні підстави для нарахування на цю суму відсотків за договорами вкладів та 3% річних, а тому ці позовні вимоги також не підлягають задоволенню
Слід зазначити, що з позовної заяви ОСОБА_4 та розрахунку 3% річних вбачається, що розрахунок 3% річних, вона поводила на суму 24 485 грн. 75 коп., а не на суму грошового зобов'язання не виконаного відповідачем за виконавчим листом, виданим на підставі рішенням Святошинського районного суду м. Києва.
Тобто, відмова у стягненні 3% річних, які були нараховані позивачем на фактично повернуту їй суму грошових коштів, не позбавляє її права на звернення до суду з позовом про стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України, (індекс інфляції та 3% річних) за невиконання грошових зобов'язань, які мають місце внаслідок невиконання відповідачем в повному обсязі рішення Святошинського районного суду м. Києва.
Також судом першої інстанції на користь позивачки були стягнуті збитки в сумі 99 893 грн. 67 коп.
Рішення суду в цій частині також є незаконним, тому, що позивачка не довела, що невиконанням договірних зобов'язань їй завдано збитки в такому розмірі.
Посилання позивача на те, що вказана сума є упущеною вигодою не отриманою нею, внаслідок неповернення їй грошей та обрахованих шляхом нарахування 27% на неповернуту суму коштів , не може бути прийняте в якості належного доказу збитків, тому, що суду не надано доказів, які б свідчили, що позивачка мала реальну можливість розмістити грошові кошти під такий відсоток в інших банківських установах, та мала можливість отримати прибуток в сумі 99 893 грн. 67 коп.
Судом також були задоволені позовні вимоги про стягнення на користь позивачки - 3000 грн. моральної шкоди.
Проте рішення суду в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального права, оскільки між сторонами склались договірні відносини, якими не було передбачено, відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов 'язань.
Не передбачено також відшкодування такої шкоди і за законом, який регулює правовідносини, щодо розміщення громадянами грошових вкладів, а тому в задоволенні цих позовних вимог також має бути відмовлено.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів, приходить до висновку, що рішення районного суду , як таке що ухвалено з порушенням норм матеріального права, при недоведеності встановлених судом обставин, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Кредитної Спілки «Профіт-центр 2004» задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до Кредитної спілки «Профіт-Центр 2004» про стягнення грошового вкладу, відсотків, 3% річних та моральної шкоди, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до ВССУ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: