АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/11210/12 Головуючий в 1 інстанції - Шевченко Н.М.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Чобіток А.О., Кабанченко О.А.
при секретарі Дубик Ю.Г.
за участю:
відповідача: ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року в справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», - про зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації нерухомого майна, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та нотаріально посвідченого 27.06.2001 року з підстав невідповідності його вимогам закону, яка на думку позивача полягала в не проведенні реєстрації права власності за цим договором в БТІ м. Києва. .
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на момент накладення арешту на вказане майно у виконавчому провадженні, де вони виступали стягувачем, право власності на це майно було зареєстроване за боржником і перереєстрація прав за вказаним договором не була здійснена в БТІ м. Києва, а проведення реєстрації в період скасування арешту постановою державного виконавця, яка в подальшому була скасована, є порушенням їх прав - стягувача за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.
В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та замість визнання договору недійсним, просив суд зобов 'язати БТІ м. Києва скасувати реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_2.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення заявлених позовних вимог .
В апеляційній скарзі представник позивача зазначив, що договір дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частини квартири, посвідчений нотаріусом в 2001 році не був спрямований на реальне настання правових наслідків так як на протязі 9 років відповідач ОСОБА_2 не виконав вимоги ст.. 227 ЦК України не зареєструвавши своє право власності в передбаченому законом органі. Посилаючись на вказані обставини та на ст.ст. 210 236 ЦК України позивач вважав, що такий правочин є нікчемним, а тому відповідно вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно повинні бути задоволені. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
До апеляційного суду представник банку не з'явився. Про розгляд справи повідомлений 23 липня 2012 року. (розписка в справі)
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини:
09.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 1296, згідно п.п. 1.1., 1.2. якого ОСОБА_3 отримав кредитні кошти в сумі 8 755,00 доларів США зі сплатою 12% річних, на купівлю транспортного засобу, строком на 72 місяці, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 08.02.2013 року. (а.с. 12-13)
09.02.2007 року в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 1296 від 09.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_3 укладено договір застави № 3047, згідно п.1.1. якого відповідач ОСОБА_3 передав позивачу в заставу транспортний засіб, автомобіль марки «ДЕУ», модель «Сенс», кузов НОМЕР_2, сірого кольору, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с. 14-17)
25.12.2009 року у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним
договором № 1296 від 09.02.2007 року, за заявою Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Солом'янським районним судом м. Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість в сумі 50 320,01 грн. за кредитним договором № 1296 від 09.02.2007 року.
25.02.2010 року на підставі заяви стягувача Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» головним державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу від 25.12.2009 року.
Згідно запиту головного державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» надіслано лист № 11386 (И-2010) від 01.04.2010 року, відповідно до якого станом на 29.03.2010 року 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 (а.с. 21, 23)
14.05.2010 року постановою державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ ум. Києві накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 у межах суми звернення стягнення 50 601,61 грн. (а.с. 24)
На підставі запису в свідоцтві про право власності на житло, зробленого на підставі договору дарування частки квартири від 27.06.2001 року, за яким 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 належна на праві власності ОСОБА_3, подарована ОСОБА_2 06.07.2010 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві винесено постанову про звільнення з-під арешту 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, (а.с. ЗО, 38)
22.10.2010 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва скасовано постанову ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 06.07.2010 року про звільнення майна з-під арешту, (а.с. 36)
Згідно листа КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 26.11.2010 року, № 49957 (И-2010), станом на 24.11.2010 року квартира АДРЕСА_2 на праві власності за ОСОБА_3 не зареєстрована. (а.с. 37)
09.02.2012 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу від 25.12.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» боргу у розмірі 50 601,01 грн. (а.с. 94-95)
Також судом встановлено, що на час укладення договору дарування момент переходу права власності на нерухоме майно не пов'язувався з його державною реєстраціє. Відсутність такої реєстрації за договором дарування частки квартири від 27.06.2001 року, який був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до 2004 року, не є підставою вважати, що право власності за цим договором не перейшло до набувача ОСОБА_2
Так, як договір дарування нерухомого майна був укладений в 2001 році, суд першої інстанції дійшов висновку, що не проведення реєстрації права власності за цим договором до 2010 року не може бути підставою для визнання його недійсним, або визнання його нікчемним, а як наслідок скасування державної реєстрації права власності проведеної в жовтні 2010 року в період дії постанови державного виконавця про звільнення майна з під арешту.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Норми матеріального права застосовані вірно.
Доводи апеляційної скарги з приводу нікчемності договору дарування через не реєстрацію права власності за ним на потязі 9 років є недоведеними та не ґрунтуються на законі. Крім того, позовні вимоги про визнання недійсним договору позивач змінив на вимоги про зобов'язання БТІ м. Києва вчинити дії про скасування державної реєстрації.
Посилання в скарзі на ст.. 210 та 236 ЦК України, які на думку апелянта повинен був застосувати суд також є безпідставні, тому, що договір дарування вчинявся до набрання ЦК України законної сили, а тому вказані норми не застосовуються до правовідносин, що склались між сторонами.
Крім того, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, визначено правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав та регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності їх обмежень та право чинів щодо нерухомості.
Тимчасовим положенням про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської Ради від 20.06.2002 року № 74/74 та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5, державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів. При цьому, під Державним реєстром правочинів мається на увазі єдина комп'ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу.
Частиною 3 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що документи, які встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5, державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим Бюро, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.
Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» здійснює державну реєстрацію прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав на підставі правовстановлюючих документів, вичерпний перелік яких закріплено в статті 19 цього Закону.
Аналізуючи укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір дарування частки квартири від 27.06.2001 року та надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування державної реєстрації на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2, оскільки умови договору та факт його укладення не суперечать загальним засадам законодавства, діючого на момент його укладення, в тому числі у суду немає підстав вважати, що при укладенні договору від 27.06.2001 року сторони договору мали намір своїми діями досягнути такого правового результату, який не є за законом наслідком їх волевиявлення, а є підставою досягнення іншого правового результату, про який сторони фактично домовились, а саме, уникнення виконання зобов'язання за кредитним договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_3 09.02.2007 року, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірний договір дарування частки квартири не може породити цивільні права та обов'язки, з підстав невідповідності вираженій у договорі волі волевиявленню його сторін, та позивачем не надано суду доказів визнання спірного договору у встановленому законом порядку недійсним, тому доводи позивача щодо недійсності договору як підстави скасування державної реєстрації права власності на предмет договору, що є правом відповідача ОСОБА_2, як обдарованої особи, - суд правомірно визнав безпідставними та такими, що суперечать вимогам законодавства в сфері регулювання права власності.
Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді