АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/11265/12 Головуючий в 1 інстанції - Лазаренко В.В.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Чобіток А.О.
при секретарі Дубик Ю.Г.
за участю відповідача:ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 травня 2012 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на його користь 27 623, 24 гривень витрат по виплаті страхового відшкодування та судові витрати.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30.05.2012 року позов Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди , завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» витрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 27 623 грн. 24 коп., витрати на оплату судового збору 276 грн. 23 коп., а всього 27 899 грн. 47 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подали апеляційні скарги.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 просив рішення суду першої інстанції скасувати нове, яким в задоволені позову відмовити.
В скарзі посилався на те, що судом не зазначено на якій підставі він взяв в якості доказу довідку з ДАІ, яка не завірена та не підписана. Суд не правомірно визначив розмір збитків, які підлягають стягненню з відповідача. Суд не взяв до уваги майновий стан відповідача.
ОСОБА_2 також просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову. Посилалася на те, що подані позивачем докази є неналежними, оскільки вони не містять інформації щодо предмету доказування. Судом не взято до уваги висновку транспортно-трасологічного дослідження механічного утворення пошкоджень автомобілів складеного 24.12.2012 року. Також зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки страховий випадок стався 05.08.2008 року, причини пропуску такого строку позивачем не наведено. Також розмір відшкодування є необґрунтований, так як є недоведеним та не підтвердженим.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги мають бути задоволені з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав встановленим такі обставини.
05.08. 2008 року в м. Києві на Обухівській дорозі відбулася ДТП за участю автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_2, та автомобіля «Toyota FJ CRUSER», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.08.2008 року, було встановлено, що 05.08.2008 року об 11 год. 00 хв. в м. Києві на Обухівській дорозі, керуючи автомобілем «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1, громадянка ОСОБА_2, при зміні напрямку руху не впевнилась в безпеці, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Toyota FJ CRUSER», реєстраційний номер НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушила п. п. 10.1., 10.3. ПДР України.
Відповідно до вищенаведеної постанови, громадянка ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечувала, однак її вина підтверджувалась наявними у матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим остання була визнана судом винною у вчиненні адміністративного правопорушення та на неї було накладено штраф у розмірі 34,00 гривні.
Судом також встановлено, що внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Toyota FJ CRUSER», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, та власником якого є ОСОБА_6 Даний автомобіль відповідно до Договору добровільного страхування транспортних засобів № 125574 серії АТК від 11.09.2007 року було застраховано у ЗАТ «ПРОСТО-страхування», правонаступником якого є ПАТ «ПРОСТО-страхування», з терміном дії до 12.09.2008 року.
07.08.2008 року ОСОБА_5 повідомив позивача про страховий випадок, а 26.09.2008 року та 21.03.2009 року власник автомобіля «Toyota FJ CRUSER», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_6 подав заяви про виплату страхового відшкодування.
Згідно Звіту товарознавчого дослідження транспортного засобу № 2015/16871 від 26.02.2009 року, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_7, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota FJ CRUSER», реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП складає 25 527, 72 грн..
В зв'язку з настанням страхового випадку, передбаченого ст. 8 Закону України «Про страхування» і Договором добровільного страхування транспортних засобів № 125574 серії АТК від 11.09.2007 року, та на підставі заяв ОСОБА_6, з урахуванням рахунку № ТП00001957 від 22.08.2008 року, рахунку № і АР00507 від 20 лютого 2009 року, наряду-замовлення № А1М02400 від 05 лютого 2009 року) та Звіту товарознавчого дослідження транспортного засобу № 2015/16871 від 26.02.2009 року, позивачем було складено страхові акти та здійснено розрахунки страхового відшкодування № 16871 від 29.09.2008 року та № 16871Д від 24.02.2009 року.
З урахуванням вищезазначених документів, позивачем були видані розпорядження № 017602 від 14.10.2008 року та № 003336 від 23.03.2009 року, на підставі яких страхувальнику ОСОБА_6 було виплачено страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Toyota FJ CRUSER», реєстраційний номер НОМЕР_2, у загальному розмірі 27 623, 24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 22883 від 14.10.2008 року та № 5336 від 10.05 2009 року.
Судом встановлено, що позивачем страхове відшкодування було здійснене частково платіжним дорученням від 14.10.2008 року на суму 17 640, 00 грн. згідно страхового акту від 29.09.2008 року та частково платіжним дорученням 15.05.2009 року на суму 9 983, 24 грн. згідно додаткового страхового акту від 24.02.2009 року.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Умовами ст.27 ЗУ «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Виходячи з встановлених вище обставин та вимог ст. 993 ЦК України, суд задовольнив позов позивача до якого перейшло право вимоги до відповідача.
Вищенаведені обставини справи судом встановлені вірно, так як підтверджені доказами наявними в матеріалах справи.
Висновок суду про доведеність вини відповідачки у спричиненні шкоди також відповідає вимогам закону та зібраним доказам.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущений, при цьому строк, суд обраховував з моменту проведення останньої виплати страхового відшкодування позивачем.
Суд першої інстанції не врахував, що при суброгації перебіг строку позовної давності починає свій відлік із того моменту, коли настав страховий випадок.
Так, як страховий випадок настав 05 серпня 2008 року, а з позовом позивач звернувся лише в листопаді 2011 року, позивач пропустив трьохрічний строк звернення до суду, клопотання про поновлення якого в суді не заявляв.
Відповідно до ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено сторонами у спорі є підставою для відмови у позові.
В своїх запереченнях на позов від 26 березня 2012 року, представник відповідача просив суд про застосування строку позовної давності, а тому суд помилково не застосував вказану норму права, та безпідставно задовольнив вимоги, з якими позивач звернувся з пропускам строку позовної давності.
Так, як рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, воно відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313- 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - задовольити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким в позові Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: