Справа №1817/1888/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Моісеєнко

Номер провадження 11/1890/495/12 Суддя-доповідач - Безверхий

Категорія - 12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Безверхого О. М.,

суддів - Демченко О. С., Пархоменко О. М.,

з участю прокурора - Авєріної М.О.

засудженого - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_2 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 05червня 2012 року, яким:

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий :

- 13 травня 2005 року за ст. 190 ч.1, 69 КК України на 3 місяці арешту;

- 03 жовтня 2008 року за ст. 164 ч.1 КК України до штрафу в сумі 1700 грн.;

- 23 липня 2009 року за ст. 185 ч.1 КК України на 6 місяців арешту,-

засуджений за ст. 164 ч.2 КК України на 2 роки обмеження волі.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за скоєння злочину при слідуючих обставинах.

Рішення Сумського районного суду від 1 грудня 2008 року ОСОБА_2 було зобов'язано сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_4 в розмірі ј частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 червня 2008 року.

ОСОБА_2 маючи реальну можливість сплачувати аліменти на утримання дитини, працюючи водієм у службі «Експрес-таксі», з метою злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, виплати по аліментам не здійснював, тобто умисно ухилявся від сплати аліментів. На неодноразові письмові попередження державного виконавця ВДВС Сумського РУЮ про збільшення заборгованості по сплаті аліментів, а також про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ОСОБА_2 не реагував, заходів до сплати аліментів не вживав, внаслідок чого за період з 1 березня 2010 року й станом на 1 квітня 2012 року у нього виникла заборгованість по сплаті встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітнього сина в сумі 6131,1 грн.

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи кваліфікацію дій, посилається на суворість призначеного йому покарання. При цьому обґрунтовує свої вимоги тим, що суд при призначенні йому покарання не врахував, що він вину свою визнав повністю, розкаявся у вчиненому, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, пристарілих батьків, позитивно характеризується за місцем роботи, а також, що потерпіла не наполягала на тому, щоб його обмежували волі. Просить пом'якшити йому покарання, застосувавши ст. 75 КК України.

Вислухавши доповідь судді про суть вироку та поданої апеляції, пояснення засудженого, який підтримав доводи апеляції і прохав урахувати, що він вже частково погасив заборгованість потерпілій ОСОБА_4 в сумі 2 000 грн., думку прокурора , який просив залишити вирок суду без зміни, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово засудженого та перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 164 ч.2 КК України, а саме у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, вчинене особою, яка раніше судима за такий же злочин, є правильним і засудженим не оскаржується в апеляції.

Що стосується міри покарання, то вона обрана ОСОБА_2 згідно загальних принципів призначення покарання, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного.

Судом враховано суспільну небезпеку скоєного злочину, який є невеликої тяжкості, особу засудженого, що він характеризується позитивно, раніше неодноразово судимий, у тому числі за аналогічний злочин.

Посилання ОСОБА_2 на те, що у нього на утриманні двоє неповнолітніх дітей є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не перебувають на його утриманні, а матеріалами справи навпаки стверджується факт злісного ухилення ОСОБА_2 від обов'язку, як батька, сплачувати кошти на утримання свого малолітнього сина.

Інші доводи апеляції, а також часткове погашення заборгованості по аліментах вже після постановлення вироку суду не є підставами для зміни вироку та пом'якшення покарання , шляхом застосування ст. 75 КК України, як про це просить засуджений ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому не вбачає підстав до задоволення апеляції та зміни вироку суду, знаходячи його законним і обґрунтованим.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 362, 365- 366 , 377 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 05 червня 1012 року відносно засудженого ОСОБА_2 - залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.

СУДДІ:

Безверхий О. М. Демченко О. С. Пархоменко О. М.