Справа № 2-166-08

2008 р.

РІШЕННЯ

іменем України

24 червня 2008  року                                                                    м. Вінниця

Староміський районний суд м.Вінниці в складі :

головуючого судді                                            Сілакова С.М.

при секретарі                                                   Нурієвій А.О.,

з участю позивача                                            ОСОБА_1

відповідача                                                       ОСОБА_2

адвоката                                                           ОСОБА_3

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,

                                                         ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням. Вимоги мотивував тим, що на підставі рішення Вінницької міської ради №50 від 10.02.1988 року і ордеру він та відповідач придбали право на житлову площу в АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу батьки в судовому порядку розділили квартиру. Згідно особового рахунку йому та позивачу належить кімната площею 15.2 кв.м. і право користування загальною площею 26.6 кв.м. Кімната площею 15,2 кв.м. не приватизована. Відповідач з 1995 року не проживає в спірній кімнаті. Всі свої речі після розірвання шлюбу з кімнати  виніс. Житлово-комунальні послуги не оплачує. В даний час постійно проживає в будинку своїх батьків по АДРЕСА_2. За таких обставин вважає, що відповідач втратив право на проживання в спірній квартирі, про що просить постановити рішення суду.

          В  судовому засіданні позивач позов підтримав, суду пояснив, що з вересня 1995 року батько не проживає в спірній кімнаті. Після розлучення з матір”ю до 2001 року він проживав з жінкою на ім”я ОСОБА_4 в її помешканні, поки та не виїхала на постійне місце проживання в іншу державу. Де він зараз проживає йому не відомо, але постійного місця проживання в нього не має, крім цієї кімнати. Але тривалий час він квартирою не цікавиться, комунальні послуги не сплачує. Сам він також біля 8 років не проживає в спірній кімнаті, там проживає без реєстрації його молодший брат, який і сплачує за комунальні послуги. Інші дві кімнати займає мати, які нею приватизовані. Сам він зі своєю сім”єю проживає в окремій 2-х кімнатній квартирі, власником якої є мати. Всі ці роки батько не намагався вселитися в спірну кімнату. Вони дійсно поміняли вхідні двері та замки і ключів від них батько не має, але оскільки кімнатою він не цікавився, то давати йому ключа не було потреби. Поки комунальні послуги були не великі, він не ставив питання про виписку батька, але зараз стало важко платити за відсутню людину. Просить позов задоволити.     

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав суду пояснив, до розлучення з матір”ю позивача вони проживали в двох кімнатах по АДРЕСА_1. Третю кімнату займала стороння людина. Після розлучення в судовому порядку вони розділи особові рахунки і кожний отримав по кімнаті. Після звільнення позивача з місць позбавлення волі і не бажання колишньої дружини прописати його в своїй кімнаті, він прописав його в своїй. Дійсно, з 1995 року по 2001 рік він проживав в спірній кімнаті, а проживав у жінки на ім”я ОСОБА_4. Коли він намагався вселитися в свою кімнату, його побив позивач і сказав більше сюди не приходити. Протягом 3 місяців в 2003 році він проживав разом з сином в його 2 кімнатній квартирі по АДРЕСА_1але в них виник конфлікт, син побив його і вигнав з цієї  квартири. В квартирі, де його кімната, поміняли двері, замки. Там залишилися його речі: диван, дві шафи, килимові доріжки, стіл, стільці. Це єдине його житло в м. Вінниці. Фактично з 2003 року він без постійного місця проживання, ночує в гаражах, або де прийдеться. У матері по АДРЕСА_2 він не проживає. Крім неї там проживає сестра з сім”єю. Просить в позові відмовити.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є колишньою дружиною відповідача. Після розлучення та розподілу кімнат в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 добровільно виїхав зі своєї кімнати і вже понад 10 років там не проживає. Зараз там проживає його молодший син без реєстрації, інші дві кімнати займає вона.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що відповідач її рідний брат. Після розірвання шлюбу він деякий час проживав у жінки. Коли він намагався вселитися у свою кімнату, його побили і туди не пустили. Їй також відомо, що колишній дільничний інспектор міліції ОСОБА_7 виганяв його зі своєї кімнати на прохання колишньої дружини. В будинку матері по АДРЕСА_2 брат не проживав і не проживає. Там проживає вона з сім”єю та мати. На сьогоднішній день брат - бомж, ночує де прийдеться.

Свідок ОСОБА_8 - мати відповідача дала аналогічні покази по обставинам справи.    

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в позові необхідно відмовити.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються  Житловим кодексом України.

Встановлено, що сторони по справі зареєстровані в АДРЕСА_1в одній з кімнат житловою площею 15.2 кв.м. Встановлено також, що в інших двох приватизованих кімнатах цієї квартири загальною площею 29.8 кв.м. проживає колишня дружина відповідача - ОСОБА_5 В спірній кімнаті без реєстрації (виписаний 5.04.2004 року) проживає молодший син відповідача ОСОБА_2 Позивач з 2000 року не проживає в спірній кімнаті, а проживає в  2-х кімнатній АДРЕСА_3, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5

Встановлено, що ОСОБА_2 не проживав в спірній кімнаті більше шести місяців.

Згідно ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право проживання в спірному житловому приміщенні внаслідок відсутності її понад 6 місяців без поважних причин, провадиться в судовому порядку. Стаття 71 ч.2 цього Кодексу передбачає продовження судом цього строку, якщо особа була відсутня з поважних причин. Пленум Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 з послідуючими змінами “Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, в п.10 вказав, у справах про визнання наймача або члена його сім”ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з”ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, в наслідок неправомірної поведінки інших членів сім”ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач намагався вселитися і проживати в своїй кімнаті, але не зміг цього зробити через неправомірну поведінку позивача.

Крім того, в п.11 вище зазначеній Постанові вказано, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК України. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача. Такої згоди не було. Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу того, що відповідач вибув на постійне місце проживання в інше жиле приміщення по АДРЕСА_2 в м. Вінниці.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст.71 ч.2,72 ЖК України, ст.ст.10,11,60, 208,209,212,213,214,215 ЦПК України, суд -

                                                         ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання особи, що втратила право на користування житловим приміщенням - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Вінницької області через Староміський районний суд м. Вінниці.

Суддя: