КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2012 № 37/276

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача -Захарченко С.П., довіреність № 01/25 від 10.01.2012;

від відповідача -Анісімова К.О., довіреність № 70 від 28.11.2011;

від третьої особи - представник не прибув.

розглянувши

апеляційну скаргу

Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.07.2012 у справі № 37/276 (суддя Гавриловська І.О.)за скаргою Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо примусового виконання рішення господарського суду м. Києва від 26.08.2009 у справі № 37/276 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" до Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання пункту 3.5. договору № 88-05 від 17.05.2005 недійсним та стягнення 455 813 трн. 56 коп.

ВСТАНОВИВ наступне.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.08.2009 позовні вимоги ТОВ "Інтерхім-БТВ" задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" 293 759 грн. 13 коп. основного боргу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 у справі № 37/276 апеляційну скаргу ДП "Укранафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду м. Києва по справі № 37/276 від 26.08.2009 залишено без задоволення; рішення Господарського суду м. Києва по справі № 37/276 від 26.08.2009 - без змін.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом м. Києва видано наказ по справі № 37/276 від 18.01.2010.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.08.2010 у справі № 37/276 касаційну скаргу ДП "Укнафтогазкомплект НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва по справі № 37/276 від 26.08.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду по справі № 37/276 від 23.11.2009 - без змін.

Дочірнє підприємство "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 22.06.2012 звернулось до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби України Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві, згідно з якою просить суд визнати вимогу державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві від 31.05.2012 № 2(39)/8 незаконною та заборонити ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві вчиняти дії направлені на відчуження майна ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2012 по справі № 37/276 Дочірньому підприємству "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" відмовлено у прийнятті скарги від 19.06.2012 № 168-13 на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківскього районного управління юстиції в м. Києві.

При винесенні вищезазначеної ухвали суд виходив з того, що вимога № 2(39)/8 від 31.05.12 р. стосується зведеного виконавчого провадження № 39/8 від 27.01.10 р., а оскільки, копій документів останнього скаржником до суду не надано та не має посилань на справу № 37/276 скарга Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект НАК "Нафтогаз України" не підлягає прийняттю до розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою від 03.07.2012 по справі № 37/276, відповідач - ДП "Укрнафтогазкомплект НАК "Нафтогаз України" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та визнати вимогу державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві від 31.05.12 р. № 2(39)/8 незаконною, а також заборонити ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві вчиняти дії направлені на відчуження майна ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України".

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що ним разом зі скаргою надавалися до суду першої інстанції копії листів, вимог та постанов відділу ДВС.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 у справі № 37/276 для розгляду апеляційної скарги ДП "Укрнафтогазкомплект НАК "Нафтогаз України" сформовано колегію суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, судді -Дідиченко М.А., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року у справі №37/276 апеляційну скаргу ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.07.2012 року прийнято до провадження та призначено її розгляд на 16.08.2012 року.

В судовому засіданні 16.08.2012 року представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Третя особа правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористалась, хоча про дату час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню з наступних підстав.

При винесенні оскаржуваної ухвали про відмову у прийнятті скарги судом першої інстанції встановлено, що у Відділі ДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження № 39/8 від 27.01.2010 про примусове стягнення боргів з ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" на користь юридичних осіб, у кількості 5 (п'ять) штук, на загальну суму 1 228 625,83 грн.

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

В абзаці першому пункту 8 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (з подальшими змінами) зазначено, що за змістом статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.

Крім того, в абзаці другому вказаного пункту викладено правову позицію, згідно з якою виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, і нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби не порушується.

Судом першої інстанції встановлено наявність зведеного виконавчого провадження.

Питання щодо прийняття (відмови у прийнятті) скарги вирішено судом у межах справи №37/276.

Незважаючи на це, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у прийнятті скарги через ненадання копій документів зведеного виконавчого провадження.

При цьому, суд першої інстанції мав перевірити та чітко встановити обставини про те, чи приєднано виконавче провадження по виконанню наказу у господарській справі №37/276 до зведеного виконавчого провадження. Лише встановивши, що виконавче провадження за наказом у справі №37/276 не включено до зведеного виконавчого провадження можна було дійти висновку про те, що скарга не може бути розглянута у межах даної справи.

Якщо для здійснення такого висновку суду першої інстанції було недостатньо документів, він зобов'язаний був при призначенні скарги до розгляду витребувати їх від учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, здійснюється об'єднання виконавчих проваджень у зведене в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Виходячи з положень п. 4.1.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5 при об'єднанні виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження або при приєднанні виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження державний виконавець перевіряє наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Так, має виключатися наявність кількох виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника.

Отже, виконавче провадження про стягнення з відповідача боргу за наказом №37/276 теж має здійснюватися у межах зведеного виконавчого провадження наявність якого встановлена судом першої інстанції. Проте, обставина щодо цього не була перевірена та встановлена місцевим господарським судом на підставі належних доказів, внаслідок чого передчасно було зроблено висновок про те, що дана скарга не підлягає прийняттю до розгляду.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що скаргу на дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби розглядає той господарський суд, до якого звернувся скаржник, але виключно у тій її частині, яка стосується прийнятого цим господарським судом судового акта (ухвали, рішення чи постанови) (лист Вищого господарський суд України від 12.03.2009 р. № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Проте, навівши таке посилання суд першої інстанції не вчинив так як було в ньому зазначено, а відмовив у прийнятті скарги.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції і мав прийняти до провадження скаргу щодо дій виконавчої служби по зведеному виконавчому провадженню та розглянути її у тій частині, яка стосується рішення по справі № 37/276. Під час розгляду скарги суд мав вжити заходів щодо встановлення на підставі належних та допустимих доказів перебування у зведеному виконавчому провадженні № 39/8 від 27.01.2010 наказу про примусове виконання рішення від 18.01.2010 по справі №37/276 про стягнення 293 759 грн. 13 коп.

Крім того, слід зазначити наступне.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

В оскаржуваній ухвалі про відмову у прийнятті скарги на дії відділу ДВС зазначено, що її винесено на підставі ст.ст. 86, 121-2 ГПК України.

Проте, вказані статті не містять положень які б визначали можливість виносити ухвалу про відмову у прийнятті скарги на дії чи бездіяльність органів ДВС.

Також, і господарське процесуальне законодавство загалом не передбачає можливості та підстав відмови у прийнятті до розгляду скарг на дії чи бездіяльність органів ДВС.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: ст. 5 ЦПК - про порушення цивільної справи в загальному суді; статей 98, 99 і гл. 14 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статей 90, 93 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; гл. 20 ЦПК - про судовий розгляд; глав 40, 41 ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження рішень суду першої інстанції; статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

Отже, стаття 62 як і стаття 63 ГПК України не віднесені Пленумом Верховного Суду України до тих норм господарського процесуального законодавства, які можуть бути застосовані за аналогією при розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів ДВС.

Таким чином, господарським процесуальним законодавством не передбачено можливості відмови у прийнятті скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби.

Статтею 1212 ГПК України «оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби» Господарський процесуальний кодекс України було доповнено згідно Закону України від 21.06.2001р. №2539-ІІІ.

У зв'язку з прийняттям даного Закону та з метою правильного і однакового застосування розділу ХІV ГПК України Президією Вищого господарським судом України видано роз'яснення від 28.03.2002р. №04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів».

В абзаці 6 п.7 даного роз'яснення вказується, що за результатами розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд повинен був прийняти скаргу до провадження та за результатами її розгляду винести ухвалу про задоволення чи відхилення скарги.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2012 по справі № 37/276 необгрунтовано відмовлено Дочірньому підприємству "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у прийнятті скарги на дії ВДВС Шевченківського РУЮ. Тому, вказана ухвала підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для розгляду скарги.

Стосовно вимог за апеляційною скаргою про визнання вимоги державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві від 31.05.12 р. № 2(39)/8 незаконною, а також заборони ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві вчиняти дії направлені на відчуження майна ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" слід зазначити наступне.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Виходячи з положень ч. 7 ст. 106 розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі скасуванням апеляційною інстанцією ухвали про відмову у прийнятті, як позовної заяви, так і відповідно скарги на дії чи бездіяльність органів ДВС, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Тому, у даному випадку суд апеляційної інстанції не має процесуальних повноважень з розгляду скарги відповідача на дії чи бездіяльність органів ДВС по суті.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.07.2012 року у справі № 37/276 задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.07.2012 року у справі № 37/276 скасувати.

3. У задоволенні решти вимог за апеляційною скаргою відмовити.

4. Справу №37/276 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Пашкіна С.А.