УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/5026/2012Головуючий суду першої інстанції:Борісенко Є.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Філатова Е. В.

"21" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіФілатової Є.В.

СуддівЛюбобратцевої Н.І. Чистякової Т.І.

При секретаріВостріковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_7 на постанову виконавчої служби Білогірського РУЮ АР Крим про закриття провадження, заінтересовані особа: ОСОБА_8, відділ державної виконавчої служби Білогірського РУЮ АР Крим, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на рішення Білогірського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

31.01.2012р. Білогірський суд АРК видав виконавчий лист на примусове виконання рішення Білогірського райсуду АРК від 25.06.2011р., яке набрало чинності 29.09.2011р., про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом вселення заявниці у домоволодіння по АДРЕСА_1 Білогірському районі АРК. Постановою державного виконавця Набойченко Л.С. від 26.03.2012р. було відкрите виконавче провадження. 23.04.2012р. у присутності понятих складено акт про вселення, того ж дня ухвалено постанову про закриття виконавчого провадження. Заявниця просить скасувати зазначену постанову та зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження, посилаючись на те, що виконання рішення не відбулося, оскільки ОСОБА_10 не потрапила в дім, а лише зайшла на веранду. Решта приміщень була замкнена. Заявниця зламала ключ намагаючись туди проникнути. Оскаржена постанова ухвалена на підставі акту, в якому немає відмітки про роз'яснення прав понятим, в акті зазначено, що у будинок увійшов лише боржник.

Ухвалою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2012р. скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9 просить ухвалу суду скасувати, визнати не законною та скасувати постанову державного виконавця про закриття виконавчого провадження та зобов'язати державного виконавця поновити провадження та вчинити всі необхідні дії на виконання судового рішення про її вселення.

Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що стягувач увійшла до будинку. На справді вона потрапила тільки на веранду, що підтверджується матеріалами справи. Суд необґрунтовано посилався на право повторного виконання рішення, оскільки воно взагалі не відбулося, що вбачається з акту від 23.04.2012р. Ніяких даних про виконання рішення по справі не здобуто.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог, оскільки факт вселення стягувача ОСОБА_7 знайшов підтвердження. Колегія погоджується з цим висновком, як таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи і не суперечить закону.

За змістом ст. 385 ЦПК України сторони у виконавчому провадженні мають право оскаржити, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця. Сам по собі акт про примусове виконання, складений під час виконавчих дій не може бути предметом оскарження, а лише доказом, що містіть фактичні данні, якому при вирішенні питання про законність постанови про закриття виконавчого провадження надається оцінка за правилами ст.212 ЦПК України.

На підставі всіх матеріалів справи та пояснень сторін суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що припущено описку, замість «стягувач» зазначено, що «боржник» увійшов в будинок. Проте на зворотній стороні акту заявниця ОСОБА_7 власноручно вказала, що замкнена лише половина будинку. В судовому засіданні апеляційного суду вона також пояснила, що під час примусового виконання вона увійшла у дві жилі кімнати, але вважає, що вони не придатні до житла, а решта приміщень була замкнена. Таки пояснення разом із зауваженнями на акті спростовують довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 потрапила тільки до веранди, в будинок не входила.

Оскільки домоволодіння містіть декілька жилих та нежилих приміщень, а в рішенні суду не визначено в які саме приміщення вселена позивачка, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що вселення в будинок відбулося.

Порядок визначення приміщень, якими будуть користуватися кожна зі сторін, може бути предметом іншого спору, або угоди між сторонами та не входить в компетенцію державного виконавця.

Крім того, суд роз'яснив заявниці її права на звернення в порядку п.6 ст.79 Закону «Про виконавче провадження» з приводу повторного виконання судового рішення у разі подальших перешкод з боку боржника в проживанні у будинку.

З огляду на таке, колегія приходить до висновку, що постанова державного виконавця Набойченко Л.С. від 24.04.2012р. не суперечить закону та не порушує прав стягувача. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 312, 315 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 відхилити, рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2011р. року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді