ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
10.10.06р. | Справа № А37/265-06 |
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортленд", м.Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська
за участю третьої особи Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області
про відміну рішення №0001842306/0 від 31.07.2006року
Суддя Кеся Н.Б.
Секретар Грузін І.М.
Представники:
Від позивача: Фундеряка Т.А. –дов.№110 від 02.10.06р.
Бердичівська О.М. –протокол зборів№30 від 23.02.06р.
Від відповідача: Авраменко О.В. –дов.№3221/9/10/023 від 24.11.05р.
Пищик С.В. –дов.№ 31930/9/10/023 від 22.11.05р.
Від третьої особи: Потьомкін С.М. –дов.№ 1068/10/10-029 від 19.01.06р.
На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошена вступна та резолютивна частина.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортленд" (далі –позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі –відповідач) за участю третьої особи без самостійних вимог Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області і просить суд відмінити рішення від 31.07.2006року №0001842306/0. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на незаконність проведення перевірки, а також те, що виявлені в ході перевірки обставини не є порушенням вимог чинного законодавства з боку позивача.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що перевірка проведена на законних підставах, в ході якої виявлено порушення вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме здійснення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій.
Третя особа без самостійних вимог підтримала відповідача та просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд
В с т а н о в и в :
На підставі акту перевірки від 13.07.2006року відповідачем прийнято рішення від 31.07.2006року №0001842306/0, яким застосовано до позивача штрафні санкції на суму 9364,90грн.
Нарахування вказаних санкцій пов’язується з наступними обставинами, викладеними в зазначеному акті перевірки.
В ході перевірки було встановлено факт проведення розрахункової операції без застосування РРО на загальну суму 1872,13 грн. та невідповідність суми коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена у денному звіті РРО на 0,85грн.
Застосування за спірним рішенням штрафних (фінансових) санкцій передбачено п.1 ст.17 та ст.22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
В розумінні зазначеного Закону розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу ( стаття 2 Закону).
Зі змісту наведених норм вбачається, що Закон пов’язує наявність розрахункової операції передусім з фактом отримання платіжних засобів та місцем його проведення. Також Закон передбачає можливість повернення коштів у випадку ненадання послуги.
Наведене дозволяє зробити висновок, що суб’єкт господарювання отримуючи передоплату (аванс) у вигляді готівкових коштів за місцем здійснення своєї підприємницької діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг повинен дотримуватися порядку використання РРО.
Посилання позивача на те, що факт надання послуги або передачі товару не відбувся, суд вважає необґрунтованим, оскільки передача товару (надання послуги) та розрахункова операція не є тотожними поняттями, а вимоги Закону за суттю спору стосуються саме розрахункових операцій.
За обставинами справи позивач за місцем здійснення своєї підприємницької діяльності отримав замовлення на банкет та одержав готівкові кошти в сумі 1872,13грн. без застосування РРО. Наведені обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються матеріалами справи у вигляді рахунку, витягу з касової книги та квитанції до прибуткового касового ордеру.
У зв’язку з цим, суд вважає правомірним висновок відповідача про наявність порушення вимог статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій.
Статтею 17 вказаного Закону за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.
Таким чином, обставини справи свідчать про правомірність спірного рішення, тому підстав для його скасування судом не вбачається.
Також за обставинами справи застосування штрафних санкцій на суму 4,25грн. пов’язується з невідповідністю суми коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена у денному звіті. В цій частині позивач не надав заперечень. У зв’язку з цим позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо аргументів позивача про законність проведення перевірки суд вважає, що в будь-якому випадку ці обставини при наявності доказів порушень з боку позивача не звільняють останнього від встановленої Законом відповідальності.
Керуючись ст.ст. 94,157-163,254 п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Б.КЕСЯ
Постанову оформлено у повному обсязі 16.10.2006року