Справа № 0315/307/2012 Головуючий в 1 інстанції Самрук Ф.В.
Провадження №11/0390/506/2012
Категорія: ч.3 ст.364, ч.1 ст.366 КК України Доповідач Матат О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 14 серпня 2012 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого-судді Матата О.В.,
суддів Фідрі О.М., Міліщука С.Л.
з участю прокурора Старчука В.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника-адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Старовижівського районного суду від 30 травня 2012 року та прокурором на окрему постанову від 30 травня 2012 року, якою звернуто увагу прокурора Волинської області на порушення вимог КПК України при проведенні досудового слідства та здійсненні нагляду прокурором Старовижівського району,
В С Т А Н О В И Л А:
Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 Волинської області, з вищою освітою, тимчасово безробітний, одружений, має на утриманні малолітню дочку, раніше не судимий,
засуджений:
- за ч.3 ст.364 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків на строк 3 (три) роки без конфіскації майна;
- за ч.1 ст.366 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків на строк 3 (три) роки без конфіскації майна.
На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній -підписка про невиїзд.
Вироком вирішено долю судових витрат та речових доказів.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він будучи призначеним відповідно до наказу начальника УМВС України у Волинській області № 174 о/с від 20.10.2008 року на посаду дільничного інспектора Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області, перебуваючи на вказаній посаді та будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу - старшим лейтенантом міліції, працівником органу дізнання, умисно, з метою приховання злочину, використовуючи владу та службове становище, всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах, підриваючи авторитет правоохоронного органу, в порушення ст.ст.97,99 КПК України, згідно яких прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю; коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів; за відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи та організації,; ст.5 ЗУ " Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, згідно якої міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом, міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини не залежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань, всупереч функціональних обов'язків дільничного інспектора міліції Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області, затверджених начальником Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області, згідно яких зобов'язаний проводити заходи по попередженню та припиненню злочинів на території обслуговування і району, 20 січня 2012 року в приміщенні Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області, що по вулиці Жовтневій,20 смт. Стара Вижівка склав завідомо неправдивий документ, а саме заяву та пояснення від імені ОСОБА_3, в яких вказав, що останній загубив свій мобільний телефон марки " Нокіа 5130".
Однак, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 з письмовою заявою про згубу мобільного телефону 20.01.2012 р. в Старовижівський РВ УМВС України у Волинській області не звертався і таких пояснень дільничному інспектору міліції ОСОБА_1 не надавав, а навпаки, повідомив йому в телефонній розмові що у нього викрали мобільний телефон при обставинах, зазначених у його заяві та поясненнях, наданих працівникам міліції Луцького МВ УМВС України у Волинській області; а заява та пояснення від 20.01.2012 року від імені ОСОБА_3, які були відібрані дільничним інспектором ОСОБА_1., написані та підписані іншою особою, про що свідчить висновок судово-почеркознавчої експертизи № 90 від 29.02.12р. Після цього підсудний ОСОБА_1 умисно з метою приховання злочину, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах, підриваючи авторитет правоохоронного органу, в якому він працював, 20.01.2012 року у вищезгаданому приміщенні Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області склав ще один завідомо неправдивий документ, а саме постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_3 до якої вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_3 загубив свого мобільного телефона марки " Нокіа 5130", хоча йому було відомо про те, що в ОСОБА_3 вказаного телефона викрали. Вказану постанову, що містила завідомо неправдиві відомості, підсудний ОСОБА_1 особисто підписав та передав її для погодження в.о. начальника СДІМ Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області старшому лейтенанту міліції ОСОБА_9. та для подальшого її затвердження начальнику Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області майору міліції ОСОБА_10.
В подальшому прокурором Старовижівського району Волинської області ОСОБА_11. зазначену вище постанову від 20 січня 2012 року дільничного інспектора міліції Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_1 про відмову в порушенні кримінальної справи було скасовано та порушено кримінальну справу за фактом таємного викрадення майна у ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України. Внаслідок зловживання підсудним ОСОБА_1 службовим становищем було заподіяно істотної шкоди інтересам держави, що виразилась у підриві авторитету та престижу органів внутрішніх справ в особі Старовижівського райвідділу міліції.
Крім цього, призначений відповідно до наказу начальника УМВС України у Волинській області № 174 о/с від 20.10.2008 року на посаду дільничного інспектора Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області, перебуваючи на вказаній посаді та будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу - старшим лейтенантом міліції, працівником органу дізнання, підсудний ОСОБА_1, умисно, з метою приховання злочину, використовуючи владу та службове становище, всупереч інтересам служби , діючи в особистих інтересах, підриваючи авторитет правоохоронного органу, в порушення ст.ст. 97,99 КПК України, згідно яких прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю; коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів; за відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи та організації,; ст.5 ЗУ " Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, згідно якої міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом, міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини не залежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань, всупереч функціональних обов'язків дільничного інспектора міліції Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області, затверджених начальником Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області, згідно яких зобов'язаний проводити заходи по попередженню та припиненню злочинів на території обслуговування і району, 20 січня 2012 року в приміщенні Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області, що по вулиці Жовтневій,20 смт. Стара Вижівка склав завідомо неправдивий документ, а саме заяву та пояснення від імені ОСОБА_3, в яких вказав, що останній загубив свій мобільний телефон марки " Нокіа 5130".
Однак, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 з письмовою заявою про згубу мобільного телефону 20.01.2012 р. в Старовижівський РВ УМВС України у Волинській області не звертався і таких пояснень дільничному інспектору міліції ОСОБА_1 не надавав, а навпаки. повідомив йому в телефонній розмові що у нього викрали мобільний телефон при обставинах, зазначених у його заяві та поясненнях, наданих працівникам міліції Луцького МВ УМВС України у Волинській області; а заява та пояснення від 20.01.2012 року від імені ОСОБА_3 які були відібрані дільничним інспектором ОСОБА_1., написані та підписані іншою особою, про що свідчить висновок судово-почеркознавчої експертизи № 90 від 29.02.12р. Після цього підсудний ОСОБА_1 умисно з метою приховання злочину, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, діючи в особистих інтересах, підриваючи авторитет правоохоронного органу, в якому він працював, 20.01.2012 року у вищезгаданому приміщенні Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області склав ще один завідомо неправдивий документ, а саме постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_3 до якої вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_3 загубив свого мобільного телефона марки " Нокіа 5130", хоча йому було відомо про те, що в ОСОБА_3 вказаного телефона викрали. Вказану постанову, що містила завідомо неправдиві відомості, підсудний ОСОБА_1 особисто підписав та передав її для погодження в.о. начальника СДІМ Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області старшому лейтенанту міліції ОСОБА_9. та для подальшого її затвердження начальнику Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області майору міліції ОСОБА_10.
Захисник ОСОБА_2 не погоджуючись з вироком суду подав апеляцію у якій ставить питання про скасування вироку і виправдання ОСОБА_1.
В апеляції прокурора і доповненні до неї ставиться питання про скасування вироку, постановлення нового вироку з призначенням ОСОБА_1 більш суворого покарання та про скасування окремої постанови суду.
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, адвоката і засудженого, які заперечували проти апеляції прокурора і підтримали апеляцію адвоката, прокурора, який заперечував проти апеляції адвоката і підтримав апеляцію прокурора, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення обох апеляцій, скасування вироку щодо ОСОБА_1 з направленням справи прокурору для додаткового її розслідування.
ОСОБА_1 стверджував, що потерпілий ОСОБА_3 пояснював йому про те, що він згубив мобільний телефон і він,ОСОБА_1, вважав, що заяву і пояснення з цього приводу він відібрав в ОСОБА_3.
Відповідно до експертного висновку (т.1 а.с.192 -203) рукописні записи і підписи в заяві та в поясненні від імені ОСОБА_3 виконані не ОСОБА_3 і не ОСОБА_1.
Ким саме виконані записи і підписи на документах, які були підставою для винесення ОСОБА_1 постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, ні судом, ні досудовим слідством не з'ясовано, хоча саме винесення ОСОБА_1 такої постанови ставиться йому в провину.
Отже, для вирішення питання щодо обізнаності чи необізнаності ОСОБА_1 про неправдивість отриманої інформації відносно згуби потерпілим телефону, необхідно встановити ким саме ОСОБА_1 був про це проінформований, з ким він зустрічався (якщо не з потерпілим).
Потерпілий ОСОБА_3 разом з ОСОБА_7 10 січня 2012 року з 18-ї години 30 хв. до 22-ї години 30 хв. перебували у барі "Мрія" у с.Дубечно Старовижівського р-ну, вживали спиртні напої, спілкувалися з іншими особами, неодноразово виходили з приміщення, де залишався у куртці, як про це стверджує потерпілий, його мобільний телефон.
ОСОБА_3 і ОСОБА_7 "дурачились", піднімали і штовхали один одного. Після цього потерпілий виявив зникнення телефону (т.2 а.с.18).
Під час досудового слідства необхідно перевірити, чи були будь-які спілкування по телефону потерпілого у той час, коли потерпілий перебував у барі і поруч з ним, а також після цього. Якщо були такі спілкування, необхідно встановити осіб, з якими було спілкування з використанням телефону потерпілого і осіб, які користувалися цим телефоном, та з приводу цього їх допитати.
У суді першої інстанції було з'ясовано, що кримінальну справу про викрадення телефону потерпілого було порушено і у тій справі є докази про те, що телефон потерпілого був знайдений біля туалету поблизу бару "Мрія" ОСОБА_8. Постановою суду вирішено долучити протокол допиту свідка ОСОБА_8 до матеріалів даної справи (т.2 а.с.183). У справі він відсутній.
Враховуючи такі обставини, колегія суддів вважає, що судове і досудове слідство у даній справі проведені однобічно і не об'єктивно, лише з обвинувальною спрямованістю без перевірки і урахування тих обставин, які виправдовують ОСОБА_1.
Тому вирок суду підлягає до скасування, а кримінальна справа -поверненню прокурору для додаткового розслідування.
Обставини, які необхідно з'ясувати при додатковому розслідуванні справи, зазначені в ухвалі.
Законних підстав для посилення покарання засудженому ОСОБА_1 колегія суддів не убачає. Розглядаючи кримінальну справу в апеляційному порядку, виправдовувати засудженого, як про це просить адвокат, суд не має повноважень. Оскільки обидва апелянти просять про скасування вироку, обидві апеляції підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора Шептура А.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та апеляцію адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Старовижівського районного суду від 30 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу щодо нього направити прокурору Старовижівського району для додаткового розслідування.
Головуючий:
Судді: